Рішення № 36956339, 30.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 5/103-12/26

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс», м. Київдо 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», Київська обл., с. Гаврилівкапро стягнення 220 821,28 грн.за участю представників:

позивача:Гріщенко В.І., директор;відповідача-1:ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.06.2013 року;відповідача-2:Суховерко О.В., довіреність № 109/КАМ/Ю від 23.12.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 220 821,28 грн., з яких 55 580,00 грн. основний борг, 72 618,98 грн. пеня та 92 622,30 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012 р. щодо здійснення розрахунку за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу, а також посилаючись на п. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах зазначає, що відповідач-2, як одержувач вантажу, також зобов'язаний солідарно з відповідачем-1 здійснити розрахунок за надані послуги з міжнародного перевезення такого вантажу.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» 55 014,54 грн. основного боргу, 92 622,30 грн. штрафу, 789,14 коп. пені, 2 968,52 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою від 02.09.2013 Київського апеляційного господарського суду (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення від 12.03.2013 року господарського суду Київської області частково скасовано.

Прийнято нове рішення. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 55 014,54 грн. основного боргу, 92 622,30 грн. штрафу, 789,14 грн. пені, 2 968,52 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі № 5/103-12 скасовано. Справу № 5/103-12 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що судам попередніх інстанцій слід дослідити питання солідарної відповідальності, та зазначив, що солідарна відповідальність застосовується у випадках коли боржниками є кілька осіб за умови, що відповідальна солідарність передбачена договором або встановлена, зокрема, при неділимості предмета зобов'язання.

Окрім того, Вищий господарський суд України зазначив, що за твердженням скаржника позивачем допущені помилки в нарахуванні платежів та пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді Київської області справу передано на новий розгляд судді Лилаку Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2013 року суддею Лилаком Т.Д. прийнято справу № 5/103-12 до свого провадження, присвоєно їй № 5/103-12/26 та призначено до розгляду на 12.12.2013 року.

10.12.2014 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі.

Через канцелярію суду 12.12.2014 року відповідач-2 надав письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.01.2014 року.

16.01.2014 року через канцелярію суду відповідач-1 подав додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 16.01.2014 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 30.01.2014 року.

Через канцелярію суду 24.01.2014 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів 55 580,00 грн. основного боргу, 117 160,60 грн. штрафу, 4 168,50 грн. пені, 345,48 грн. інфляційної складової боргу, 5 451,96 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2014 року заяву позивача про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду в частині вимог про солідарне стягнення з відповідачів 345,48 грн. інфляційної складової боргу, 5 454,96 грн. 3% річних.

Через канцелярію суду 30.01.2014 року відповідач-2 подав клопотання про витребування доказів та про визнання відповідача-2 неналежним відповідачем, які судом були відхилені як безпідставні та необґрунтовані.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-1) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012 року (далі - договір), відповідно до умов якого сторони погодили укладати договори перевезення, за якими перевізник - позивач зобов'язується доставляти вантажі, довірені йому експедитором - відповідачем-1 в місце призначення та видавати їх вказаним вантажоодержувачам. Зазначені договори будуть оформлюватись у вигляді заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору експедитор діє за дорученням своїх замовників та не є власником вантажу.

Згідно п. 2.1 договору експедитор не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати завантаження надсилає перевізнику заявку не перевезення. Після погодження всіх умов перевезення, сторони підписують заявку, яка є додатком до даного договору та його невід'ємною частиною. Заявка повинна містити інформацію про наступне: маршрут, адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, дату та місце завантаження автомобіля, осіб відповідальних за завантаження та розвантаження, опис вантажу, тип необхідного рухомого складу, вартість перевезення, додаткові чи особливі умови визначеного перевезення. Підписана та засвідчена печатками обох сторін заявка, передана факсом, електронною поштою, має юридичну силу.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір оплати послуг перевізника фіксується в заявці. В розмір оплати не включаються витрати на транспортування транспортного засобу до місця завантаження та після розвантаження.

Разом із рахунком на перевезення перевізник надсилає експедитору оригінал CMR, засвідчений одержувачем вантажу та акт виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору експедитор здійснює оплату рахунків перевізника протягом 10 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених в п. 5.2 договору, якщо інше не визначене в заявці.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року за умови виконання взаємних зобов'язань за здійсненими перевезеннями. У випадку відсутності письмової відмови від продовження договору не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення його дії, дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 договору).

Відповідно до узгодженої заявки на перевезення від 24.09.2012 року № 01038, яка є додатком до договору та завірена копія якої залучена до матеріалів справи, відповідач-1 доручив позивачу здійснити перевезення вантажу - обладнання для сушилки вагою 4300 кг, висотою 3,0 м, та обладнання для сушилки вагою 1600 кг, висотою 2,85 м. за маршрутом м. Массинг (Німеччина) - м. Кагарлик, Київська обл. (Україна).

Дата завантаження - 26.09.2012 року. Митний перехід - Краковець - Корчова. Митне оформлення - Київська обласна митниця, Митний пост Святошин, вул. Мала Кільцева, 10/1.

Адреса пункту розвантаження - Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 95.

Вантажовідправник - Компанія «Стела Лаксхубер ГмбХ», вантажоотримувач - згідно CMR.

Загальна вартість перевезення (сума фрахту) згідно заявки складає 5400 Євро. Строк оплати - протягом 7-10 банківських днів після розвантаження автомобіля та надання факсокопій документів (рахунок, акт, ЦМР), розрахунок здійснюється безготівковим розрахунком по курсу НБУ на момент розвантаження автомобіля в національній валюті України.

На виконання умов заявки, позивачем вантажними автомобілями DAF державний реєстраційний номер АА7468НМ з напівпричепом - АА0690ХР та MAN державний реєстраційний номер АА6317КН з напівпричепом - АА9631ХР було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», зазначене підтверджується відмітками одержувача у двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії та нотаріально засвідчений переклад яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з відповідних відміток, проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж одержано 08.11.2012 року представником вантажоодержувача Гордоном Г.В.

На підтвердження надання транспортних послуг позивач склав акт наданих послуг від 08.11.2012 року № 000000195і на загальну суму 148 202,30 грн. (з яких 55 580 грн. - вартість послуг перевезення).

Для оплати наданих транспортних послуг позивач виставив відповідачу-1 рахунок від 02.10.2012 року № 116 на суму 59 480 грн. (з яких 55 580 грн. - вартість послуг перевезення), акт наданих послуг від 08.11.2012 року № 000000195і на загальну суму 148 202,30 грн. (з яких 55 580 грн. - вартість послуг перевезення) та довідку про транспортні витрати від 02.10.2012 року № 150, які відповідач-1 отримав 09.11.2012 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на кур'єрській накладній від 08.11.2012 року № 4484007, копія якої залучена до матеріалів справи.

Проте, акт наданих послуг від 08.11.2012 року № 000000195і відповідач- 1 не підписав, а на адресу позивача надіслав лист від 13.11.2012 року № 1311/1, яким повідомив про свою відмову підписувати зазначений акт з огляду на те, що він включає в себе вартість штрафних санкцій без деталізації їх розрахунку та документального підтвердження.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно заявки сума фрахту складає 5400 Євро за курсом НБУ станом на дату розвантаження вантажу. Відповідно до відміток проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) датою розвантаження вантажу є 08.11.2012 року. Згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс гривні до іноземної валюти - Євро станом на 08.11.2012 року становить: 100 Євро = 1018,7878 грн. Таким чином, сума фрахту на дату розвантаження складає 55 014,54 грн.

Суд, приймаючи зазначений акт наданих послуг, як доказ надання позивачем відповідачу-1 послуг зі здійснення міжнародного перевезення вантажів в розмірі 55 014,54 грн., враховує, що сума фрахту сторонами була погоджена в заявці, оформленій на виконання договору укладеного між позивачем та відповідачем-1, та становить 5400 євро, згідно даних, що містяться в міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж, що був предметом перевезення за вказаною заявкою, вантажоодержувачем отриманий, тобто послуги з перевезення виконані, а тому посилання відповідача-1 при відмові від підписання такого акту на те, що вказаний акт містить окрім вартості послуг з перевезення, додаткові суми витрат є безпідставним, позаяк відповідач-1 не був позбавлений можливості підписати такий акт із зауваженнями, які б стосувались саме спірних сум додаткових витрат (штрафних санкцій).

Оскільки відповідач-1 розрахунки за надані послуги з міжнародного перевезення не здійснив, позивач надіслав на адресу відповідача-1 претензію від 20.12.2012 року вих. № 198, якою вимагав погасити заборгованість. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.12.2012 року та фіскальним чеком «Укрпошта» від 21.12.2012 року № 0867, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за останнім, рахується заборгованість в сумі 55 014,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору та погодженої заявки, відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані транспортні послуги, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 55 014,54 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача-1 заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів в сумі 55 014,54 грн.

В стягненні решти суми основного боргу суд відмовляє з огляду на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, позивач просить стягнути за 39 днів понаднормового простою двох автомобілів під час митного оформлення штраф у розмірі 117 160,60 грн.

Відповідно до п. 4 особливих умов, погодженої позивачем та відповідачем-1 заявки на перевезення від 24.09.2012 року № 01038 нормативний час на завантаження/митне оформлення складає 48 годин та митне оформлення/розвантаження 48 годин.

Згідно п. 3.1.4 договору у випадках документально підтвердженого наднормативного простою транспортних засобів експедитор сплачує перевізнику з коштів, отриманих від замовника штраф у розмірі:

- при міжнародних перевезеннях в/з країн Європи перші дві доби - екв. 100 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника;

- при міжнародних перевезеннях в/з країн СНД та митної території України перші дві доби - екв. 100 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника.

У випадку якщо автомобіль прибув на місце митного оформлення після 11.00 години, вказана доба не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів.

З листа Львівської митниці від 14.12.2012р. № 32/37-17840, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи вбачається, що вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули в зону митного контролю - митного поста "Краковець" Львівської митниці 27.09.2012р. о 21:12 год. та 21:27 год. відповідно і були оформлені в митному відношенні та пропущені на митну територію України близько 11 год. 29.09.2012р.

Зазначене також підтверджується залученими до матеріалів справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), попередніх повідомлень від 29.09.2012р. № 125130000/2012/414867 та № 125130000/2012/414868 від 29.09.2012р., оформлених Київською обласною митницею - 29.09.2012р.

З огляду на приписи п. 3.1.4 договору та враховуючи час прибуття автомобілів в зону митного контролю - після 21:00 год. 27.09.2012 р., дата прибуття автомобілів на місце митного оформлення - 27.09.2012 р. не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів. Таким чином, нормативний час на митне оформлення в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці, який згідно погодженої заявки складає 48 годин, тобто 2 доби, перевищеним не був, а тому і понаднормативного простою автомобілів в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці за цей період не відбулось.

З міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що на Київську обласну митницю вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули 01.10.2012 р., вибули лише 05.11.2012 р., а розвантаження автомобілів відбулось 08.11.2012 р., тобто з перевищенням погоджених в заявці строків.

Таким чином, 02.10.2012 р. був вичерпаний нормативний час на митне оформлення/розвантаження, який згідно погодженої заявки складає 48 годин, тобто 2 доби, з урахуванням чого, понаднормативний простій автомобілів склав 37 діб.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача-1 штрафу за понаднормований простій в сумі 117 160,60 грн., відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Крім того, позивач на підставі п. 5.6 договору просить суд стягнути за несвоєчасну оплату послуг з міжнародного перевезення вантажу пеню, розмір якої за розрахунком позивача складає 4 168,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на суму простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем, нарахування пені останній здійснює на прострочену суму основного боргу в розмірі 55 580,00 грн.

Однак, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на прострочену суму вартості наданих послуг з міжнародного перевезення вантажів, яка, як встановлено судом, становить 55 014,54 грн., за відповідний період прострочки виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з встановленого судом дня початку строку прострочення.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлених судом суми вартості наданих послуг з міжнародного перевезення вантажів, пеня складає 4 103,54 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача-1 перед позивачем в сумі 55 014,54 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 55 014,54 грн., 117 160,60 грн. штрафу та 4 103,54 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог до відповідача-1 суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення сум основного боргу, штрафу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», які позивач обґрунтовує приписами п. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956р. згідно яких одержувач, який здійснює права, надані йому згідно п. 1 даної статті, зобов'язаний погасити боргові зобов'язання, що виникли на підставі накладної, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Правила виникнення солідарних зобов'язань встановлено положеннями цивільного законодавства.

Солідарна відповідальність застосовується у випадках коли боржниками є кілька осіб за умови, що відповідальна солідарність передбачена договором або встановлена, зокрема, при неділимості предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір - це юридичний факт на основі якого виникають зобов'язання. В договорі виявляється волевиявлення учасників і за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному.

За ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 220 зазначеного кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Надання послуг із міжнародного перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012 року.

В свою чергу, зазначений договір був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» - перевізником та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - експедитором.

Договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли внаслідок укладання договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012 року, про що зазначено у листі відповідача-2 та не заперечується сторонами у справі.

Відповідач-1 з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012 року, укладеним з відповідачем-2, в свою чергу, уклав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012 року з позивачем.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» не є стороною договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р., неналежне виконання умов якого є предметом спору у даній справі.

Пунктом 5.7 даного договору сторони встановили, що одержувач вантажу згідно з CMR (ТТН) та експедитор несуть солідарну відповідальність з оплати послуг перевізника, однак договір підписаний між перевізником та експедитором, тобто даний договір двохсторонній. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» вказаний договір не підписав.

В силу зазначеного, жодних прав та обов'язків за вказаним договором у відповідача-2 не виникло, зокрема, і щодо солідарного здійснення розрахунків за надані позивачем відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажу.

З огляду на зазначене, вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», щодо солідарної відповідальності зі здійснення оплати за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу, так і щодо здійснення сплати нарахованих позивачем сум штрафу та пені є безпідставними та необґрунтованими, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Судовий збір у розмірі 3 525,44 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача-1 пропорційно задоволених вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» станом на 1 січня 2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2012 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 609,50 грн. та не більше 64 380,00 грн.

Оскільки, позивачем пред'явлено позовні вимоги (з урахуванням частково-прийнятої заяви про уточнення позовних вимог № 07 від 24.01.2014 року) про стягнення 176 909,10 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 3 538,18 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 853 від 27.12.2012 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 4 416,43 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 878,25 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 32156999) 55 014 (п'ятдесят п'ять тисяч чотирнадцять) грн. 54 коп. основного боргу, 117 160 (сто сімнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 60 коп. штрафу, 4 103 (чотири тисячі сто три) грн. 54 коп. пені, 3 525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 32156999) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 25 коп., що перерахований платіжним дорученням № 853 від 27.12.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 853 від 27.12.2012 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 5/103-12/26.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак