Рішення № 36956329, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23657/13 27.01.14

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС - Проектбуд»

про стягнення 49 794,09 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Матвіюк М.А. - по дов. №220/728/д від 28.11.2013р.

Від відповідачів не з'явилися

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС - Проектбуд» 49 794,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. порушено провадження у справі № 910/23657/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 23.12.2013 р. за участю представників сторін.

23.12.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 09.12.2013 р. не виконали.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 27.01.2014р.

В судовому засіданні 27.01.2014р. представник позивача позовні вимоги визнав повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2014р. повторно не з»явився. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Відповідач не надав суду письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги по суті не заперечив. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином (Ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 09.12.2013р. представник відповідача отримав 14.01.2014р., що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 27.01.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

17.05.2013р. між Міністерством оборони України (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКДС - Проектбуд» (надалі відповідач) було укладено договорі №303/3/12/3-13 на корегування (передачу) проектно - кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов»язання в межах зведеного кошторису на будівництво щодо коригування проектно - кошторисної документації по об»єкту:будівництво дизельної електростанції на військовому об»єкті спеціального призначення у в/м №64, м. Київ (шифр -05-12).

Коригування проектно - кошторисної документації здійснюється згідно завдання на коригування (додаток №1), що є невід»ємною частиною даного договору (п. .1.2 договору).

За виконану відкореговану проектно - кошторисну документацію згідно із договором сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни в сумі 120 061, 80 грн. (п.2.1 договору).

Виконані роботи відповідач передає позивачу на підставі акту здачі - приймання робіт.

12.06.2013р. між сторонами був підписаний акт №1 здачі - прийняття робіт (коригування проектно - кошторисної документації) І етапу за договором №303/3/12/3-3 від 17.05.2013р., відповідно до якого ціна по І етапу, що здається становить 102 583, 12 грн.

Оплата виконаних робіт проводиться не пізніше 7 календарних днів після підписання позивачем відповідного акту здачі - приймання робіт.

Позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 102 583, 12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №303/5/38 від 13.06.2013р. та 3303/5/39 від 13.06.2013р.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач зобов'язаний повернути йому грошові кошти в сумі 49 794, 09 грн. у зв'язку з тим, що відповідно до експертизи вартість зменшена на дану суму.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Затвердження проектів об'єктів архітектури, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За вимогами частини дев'ятої цієї ж статті, особи, які беруть участь у розробленні проектів, не мають права проводити експертизу зазначених проектів, погоджувати їх або надавати дозвіл на виконання будівельних робіт за такими проектами.

Відповідно до вимог п.10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи (надалі - Порядок), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560, обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гаранти, - щодо кошторисної частини проекту будівництва.

На виконання вимог названого Порядку, замовником будівництва - Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України була замовлена відповідна експертиза кошторисної частини проекту будівництва об'єкт) "Будівництво дизельної електростанції на військовому об'єкті спеціального призначення у в/м 64, м. Київ.

Згідно з експертним звітом від 22.08.2013 № 00-0838-13/КД, загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 20.06.2013 складала 868,103 тис. гри., у тому числі: будівельно - монтажні роботи - 168,460 тис. гри. устаткування - 475,600 тис. грн., пусконалагоджувальні роботи - 30,929 тис. грн.. інші витрати - 193,114 тис. грн.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В п.2.2 договору сторони визначили, що вартість коригування проектно-кошторисної документації є динамічною та може бути зменшена (збільшена) за результатами проведення експертизи державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи". У разі зменшення договірної ціни, зайва сума коштів, які оплачені виконавцю, повертаються замовнику, про що складається додаткова угода, у разі збільшення, замовник оплачує суму збільшення договірної ціни, про що складається додаткова угода.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач направляв на адресу відповідача проект додаткової угоди №2 про внесення змін п .1.2 договору. Даний проект відповідачем не підписаний.

Зміною господарського договору є зміна зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором, відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін. Під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Зміну або розірвання господарського договору може бути вчинено за згодою сторін, у разі односторонньої відмови від нього (односторонньої зміни умов) або судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

За загальним правилом, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються, що відповідає самій природі договору як двосторонньої (чи багатосторонньої) домовленості. Однак окремі договірні відносини, пов'язані із тимчасовим вибуттям із володіння майна, із ризиком виробничої діяльності, із завчасним замовленням послуг, можуть ставити одну сторону у значну залежність від волі іншої або створювати для однієї із сторін значні ризики. Також передумовою для односторонньої зміни договору або відмови від нього незалежно від особливостей відносин сторін є порушення договору. Стаття 236 як оперативно-господарські санкції називає односторонню відмову від виконання зобов'язання (що може бути втілено у відмові від усього договору) та встановлення в односторонньому порядку додаткових гарантій належного виконання зобов'язань (що і є зміною договірних зобов'язань).

У зв'язку з цим можливість односторонньої зміни або розірвання договору допускається в обмеженому ряді випадків. Повноваження сторони на односторонню зміну або розірвання договору мають бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, а одностороння заява про зміну договору, - відповідно, змінює його. При цьому у переважній більшості випадків такі зміни чи припинення зобов'язань за договором, що проведені в односторонньому порядку, вчиняються із попередженням у певний строк, що захищає іншу сторону від можливих втрат і збитківколи право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. Розірвання договору за згодою сторін може мати місце стосовно будь-якого договору. Власне, це один із напрямів реалізації принципу свободи договору.

Можна виділити наступні основні передумови для розірвання договору шляхом укладення про це відповідної угоди:

- за відсутності порушень договірного зобов'язання, наприклад у зв'язку з втратою інтересу в обох сторін;

- за відсутності порушень договірного зобов'язання за ініціативою однієї сторони;

- у зв'язку з порушенням договірного зобов'язання за ініціативою добросовісної сторони;

- у зв'язку з наявністю порушень договірного зобов'язання з обох сторін;

- у зв'язку зі скасуванням державного замовлення.

Порядок укладення угоди про зміну або розірвання господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення. Способами укладення угоди про зміну або розірвання договору є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. Таке визначення вважається цілком прийнятним виходячи з того, що порядок укладення договору може бути повною мірою застосований до укладення угоди про його зміну чи розірвання. У такому разі діє наступний механізм:

- сторона, яка бажає змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це іншій стороні за договором;

- сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, розглядає її та у 20-денний строк повідомляє іншу сторону про результати її розгляду;

- у разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ);

- у разі часткового прийняття пропозиції (наприклад, погодження на розірвання із висуненням певних умов, на яких має бути розірваний договір) може мати місце протокол розбіжностей:

- при згоді ініціюючої сторони із зауваженнями іншої сторони договір вважається розірваним за згодою сторін;

- при незгоді із протоколом розбіжностей зміна/розірвання є такими, що не відбулися, і договір продовжує дію на погоджених раніше умовах;

- у разі відхилення пропозиції чи відсутності відповіді договір продовжує дію на погоджених раніше умовах.

Досягнуту сторонами угоду про зміну або розірвання договору можна визначити як домовленість сторін господарського договору, спрямовану на зміну або припинення тих цивільних прав та обов'язків, що були встановлені договором. Внаслідок укладення угоди може мати місце припинення всіх або частини зобов'язань, крім домовленості сторін (в тому числі - новації), ще за такими підставами, як передання відступного, а в окремих випадках - прощення боргу.

Статтею 11 ГПК України передбачено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами додаткова угода про внесення змін в договір №303/3/12/13-13 від 17.05.2013р. в частині вартості не укладалась, позивачем спір про внесення змін в договір на вирішення господарського суду не передавався.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.01.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.