Рішення № 36954526, 27.01.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Тіімінський В.В.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 429/1653/13-ц

Провадження № 22ц/782/5212/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням останнім, як позичальником, зобов'язань за кредитним договором № AKS1SK00000690 від 13.08.2004 р. (далі - Кредитний договір). Посилаючись на правові підстави своїх вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 485,34 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 284,85 грн.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з висновками, що не відповідають обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тобто, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом у справі правильно встановлено фактичні обставини щодо укладання між сторонами Кредитного договору, за яким відповідач отримав від Банку кредит у розмірі 10 000 грн. зі строком повернення кредитних коштів протягом 24 місяців за графіком, передбаченим п. 1.2 Кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом 36 відсотків на рік (0,1 % на день) на суму залишку заборгованості (п. 1.1 договору). Умовами Кредитного договору також передбачено сплату комісії за користування кредитом (одноразово у розмірі 2% від суми кредиту згідно з п. 1.1), а також відповідальність за порушення умов договору у виді пені. Погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісячно в період з 15 по 15 число кожного місяця, відповідно до визначеного графіку (а. с. 4 - 5).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд у оскаржуваному рішенні керувався положеннями ст. ст. 257,258, 261, 266, 526, 527, 530, 610, 612,1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», роз'ясненнями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.05.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» та виходив з наступного. Відповідач належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за договором, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання перед Банком у вказаному вище розмірі. Водночас, суд вважав, що здійснений відповідачем платіж 24.05.2011 р., тобто після спливу понад чотирьох років після 14.08.2006 р. дня кінцевого строку виконання зобов'язання, з якого починається перебіг позовної давності, не можна розцінювати як факт переривання загального строку позовної давності. Оскільки не може бути перервана позовна давність, строк якої вже минув, не можуть бути задоволені і позовні вимоги, враховуючи наявність клопотання з боку представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 грн., про що свідчить квитанція про здійснення операції (а. с. 50), чим спростовуються доводи представника відповідача, що останній отримав лише 8 000 грн., а 2 000 грн. забрав завідувач відділенням Банку. Доказів вказаним ствердженням відповідачем та його представником не надано.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за Договором кредиту виконав не у повному обсязі, в результаті чого станом на 27.06.2013 р. за ним утворилась заборгованість в розмірі 28 485,34 грн., що складається із заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 8 243,35 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20 241,99 грн. (а. с. 2 - 3).

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Укладаючи спірний договір, відповідач ОСОБА_2 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг , підписавши Кредитний договір.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Так, в пункті 7.1 розділу 7 «Інші умови» договору зазначено, що кредитний договір діє з моменту його укладення до повного виконання зобов'язання сторонами.

Тобто, зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що сторони досягли згоди, визначивши строк дії договору - до повного виконання зобов'язання сторонами, про що обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі.

Отже, за вказаних обставин обґрунтованими є посилання апелянта на приписи ч. 5 ст. 261 ЦК України, відповідно до яких за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки відповідач у повному обсязі не виконав зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, кредитний договір є діючим.

Слід також зазначити, що відповідач визнав наявність заборгованості, здійснивши 24.05.2013 р. платіж заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 327,96 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 3), копією квитанції (а. с. 51) та меморіальним ордером, копію якого надано в судовому засіданні апеляційному суду представником апелянта. Представником відповідача не заперечується здійснення відповідачем вказаної оплати.

Застосовуючи наслідки пропуску строку позовної давності при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції на вказане вище уваги не звернув, тому, на думку апеляційного суду, дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо порушено або неправильно застосовано норми матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Отже, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 485,34 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 427,28 грн., що складаються з понесених позивачем витрат при зверненні до апеляційної інстанції в розмірі 142,43 грн., а також 284,85 грн. судового збору, що був сплачений позивачем при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 485,34 грн. та судові витрати в розмірі 427,28 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: