Постанова № 36953387, 27.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 906/1559/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.13 р. у справі №906/1559/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 122390,10 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М. (дов. №14-66 від 22.03.2012 року)

відповідача - Кучерук М.Г. (дов. №5883/19 від 25.10.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 (суддя Сікорська Н.А.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення в сумі 122390,10 грн. Зменшено розмір пені на 50%. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720): - 47793,41 грн. пені, - 19117,37 грн. 3% річних, - 2294,08 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог неправомірно враховано дні фактичної сплати заборгованості відповідачем. Таким чином, розмір правомірно нарахованої пені становить 95586 грн. 82 коп. 3% річних - 19117 грн. 37 коп. Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення; згідно з ст.233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в тому числі майнові, господарський суд дійшов висновку про зменшення суми пені на 50% , що підлягає стягненню з відповідача. При цьому суд не вбачав підстав для зменшення пені на 98% як просив відповідач.

Не погоджуючись з даним рішенням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 50995,87 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" 50995,87 грн. пені. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 залишити без змін.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що зменшуючи розмір пені, тобто зменшуючи розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд порушив вимоги ст.219 Господарського кодексу України за відсутності доказів неправомірних дій позивача щодо договірних відносин. Застосовуючи ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд мав у обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у позивача у відповідності до ст.551 Цивільного кодексу України, врахувати обов'язкові вимоги, встановлені ст.233 Господарського кодексу України зазначені як підставу для зменшення штрафних санкцій, а саме - ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. За відсутності як належних доказів тяжкого фінансового стану відповідача, так і належної оцінки фінансового стану позивача, без врахування інших обставин справи, на які посилався позивач, суд не мав права застосовувати ст.233 Господарського кодексу України. Зменшуючи розмір стягнутої пені, суд мотивував дане рішення лише посилаючись на доводи відповідача, не надавши належної оцінки запереченням позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у даній справі, у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2014 року.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2014 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Павлюк І.Ю., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено у справі №906/1559/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І.

Представник скаржника в судовому засіданні 27.01.2014 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 50995,87 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" 50995,87 грн. пені. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2014р. представник Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» повністю заперечила проти доводів апеляційної скарги, надала пояснення в обґрунтування своєї правової позицій, просила апеляційний господарський суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» знаходиться в складному фінансово-економічному становищі, що підтверджується дебіторською заборгованістю споживачів за споживання природного газу. Крім того, вказала, що основну суму боргу відповідачем погашено до розгляду справи судом першої інстанції, тобто вбачається повне усунення порушення з боку відповідача. Внаслідок великої дебіторської та кредиторської заборгованості діяльність товариства частково блокована шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно про що свідчать витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Покупець) укладено договір №32/19-Н на купівлю-продаж природного газу (арк. справи 14-21).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (пункт 1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору Продавець передає Покупцеві у період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 410509 тис. куб.м.

Згідно з п.3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.5 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що ціна договору (сума договору) складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату його укладення становить - 127074165 грн. 24 коп., крім того ПДВ 20%, усього з ПДВ - 152488998 грн. 29 коп.

Як встановлено пунктом 6.2 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30 числа наступного за місяцем поставки за газ.

У разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1,6.2 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем протягом березня-грудня 2012 було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 112100457,20грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 30.06.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р. (арк. справи 22-31).

Проте, як встановлено судом першої інстанції в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а за отриманий природний газ розраховувався невчасно. Відтак позивач змушений був звернутися до суду із позовною заявою про стягнення пені в сумі 101991 грн. 75 коп., нарахованої в зв'язку з порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання та трьох відсотків річних в сумі 20398 грн. 35 коп.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду позову Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» господарським судом Житомирської області 03.12.2013 року прийнято рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення в сумі 122390,10 грн. Зменшення розміру пені на 50%. Стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720): - 47793,41 грн. пені, - 19117,37 грн. 3% річних, - 2294,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору №32/19-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.03.2012 року на суму 112100457 грн. 20 коп. (арк. справи 33-39).

Судом встановлено, що зазначена вище повна оплата на загальну суму 112100457 грн. 20 коп. здійснена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду - 25.02.2013 року, а тому станом на день звернення позивача з позовом до суду, основна заборгованість відповідача перед позивачем погашена.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки встановлені п. 6.2. Договору, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення пені в розмірі 101991 грн. 75 коп. та 20398 грн. 35 коп. - 3% річних нарахованих за період прострочення з 31.12.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 08.01.2013 року, з 31.01.2013 року по 15.02.2012 року, з 16.02.2013 року по 25.02.2013 року (розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та пені, арк.справи 8-13).

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що відповідач, не погоджуючись із розрахунком позивача, вказаних сум пені, та 3% річних, подав до суду першої інстанції власний розрахунок, згідно якого розмір пені становить 98586 грн. 33 коп., 3 % річних - 19081 грн. 25 коп. (арк. справи 116).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пп.6.1., 6.2 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Тобто, п.7.2 Договору, сторони погодили відповідальність покупця Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" у разі порушення умов Договору щодо оплати поставленого природного газу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом першої інстанції перевірено розрахунки пені та 3 % річних, виконані позивачем та відповідачем, і встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку неправомірно враховано дні фактичної сплати заборгованості відповідачем. При цьому, розрахунок відповідача, згідно якого розмір пені становить 98586 грн. 33 коп. та 3 % річних - 19081 грн. 25 коп., місцевим господарським судом також визнано невірним. Відтак, господарським судом Житомирської області самостійно здійснено розрахунок пені та 3% річних та визначено, що розмір правомірно нарахованої пені становить 95586 грн. 82 коп., 3% річних - 19117 грн. 37 коп.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком розміру пені та 3% річних, проведених місцевим господарським судом та вважає правомірним нарахування пені в розмірі 95586 грн. 82 коп. та 3% річних в розмірі 19117 грн. 37 коп.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 50%, враховуючи те, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, оскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто не виконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки.

У випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункту 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частинам 1-2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року у справі № 910/8826/13.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, при цьому вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз". Основну суму боргу відповідачем погашено до розгляду справи судом першої інстанції, тобто вбачається повне усунення порушення з боку відповідача. Внаслідок великої дебіторської та кредиторської заборгованості діяльність товариства частково блокована шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно про що свідчать витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (арк. справи 68) та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (арк. справи 69).

Відтак, беручи до уваги зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майнові інтереси сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає нараховану суму пені неспіврозмірною порівняно із збитками кредитора, тому зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50 % до 47793 грн. 41 коп., виходячи із розрахунку, проведеного місцевим господарським судом є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення підлягають задоволенню частково, а саме пені в сумі 47793 грн. 41 коп. та 3% річних в сумі 19117 грн. 37 коп.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

За наведених обставин, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2013 року у справі №906/1559/13 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №906/1559/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.