Постанова № 36953356, 23.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа№ 910/9026/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Тєлічко І.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представники - Стоян М.Ф., Стусенко А.М., Зубенко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р.

у справі № 910/9026/13 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом першого заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Київської міської організації Українського товариства

про звільнення самовільно занятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 р. перший заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 1,8 га, кадастровий номер 78:139:007, що знаходиться у Оболонському р-ні м. Києва по вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки прокуратурою м. Києва встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку водного фонду на якій розміщено риболовно-спортивну базу "Смарагдова", але під час перевірки документів на право користування вказаною земельною ділянкою не надав, що свідчить про самовільне заняття спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. у справі №910/9026/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 1,8 га, кадастровий номер 78:139:007, що знаходиться у Оболонському р-ні м. Києва по вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а провадження у справі закрити.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.1986р. рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №740 "Про дозвіл міській раді Українського товариства мисливців та рибалок на влаштування рибальських баз для спортивно-любительського відлову риби на внутрішніх водоймищах м. Києва" було дозволено міській раді Українського товариства мисливців та рибалок влаштування рибальських баз, зокрема у Мінському районі на озері Верблюд.

Згідно з п.22 статуту Українського товариства мисливців та рибалок, прийнятого ІХ з'їздом Українського товариства мисливців та рибалок 12.11.76р. та затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 25.09.80р. №540 вищим керуючим органом Українського товариства мисливців і рибалок є з'їзд, що скликається Республіканською радою Товариства один раз на п'ять років.

Відповідно до п.27 статуту Українського товариства мисливців та рибалок в областях, районах та містах створюються обласні, районні та міські організації Товариства з подальшим затвердженням їх президіумом Республіканської ради.

Згідно з п.29 статуту обласна, районна (міжрайонна), міська конференції обирають обласну, районну, (міжрайонну) міську раду, яка відповідно до п.30 статуту здійснює керівництво організацією у період між конференціями.

Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок на виділеній земельній ділянці розташувала риболовецько-спортивну базу "Смарагдова" та в 1986р. (додатково в 2009р.) побудувала нежитлові приміщення, що підтверджується технічним паспортом.

24.05.1990р. комісією Мінського райвиконкому складено акт заміру площі підприємства, відповідно до якого база "Смарагдова" займає площу розміром 16368 кв.м та стоянка для автомобілів 725 кв.м.

04.09.1997р. державною адміністрацією Мінського району м. Києва було погоджено закріплення за риболовецько-спортивною базою "Смарагдова" земельної ділянки, виділеної рішенням міськвиконкому №740 від 28.07.86р.

20.02.2004р. Відповідач направив на адресу Київського міського голови лист №26, в якому просив надати доручення відповідним підрозділам на переоформлення земельної ділянки, на якій розміщена риболовецько-спортивна база "Смарагдова".

26.02.2004р. Київський міський голова надав своїм підрозділам доручення для підготовки матеріалів щодо переоформлення вказаної земельної ділянки.

10.08.2005р. дочірнє підприємство "Інститут генерального плану міста Києва" в своєму листі №1737 направленому на адресу Головного управління земельних ресурсів погодило відведення земельної ділянки Відповідачу під існуючу риболовно-спортивну базу "Смарагдова".

28.11.2005р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надало висновок щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись проекту відведення земельної ділянки, в якому управління не заперечувало проти відведення в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази "Смарагдова".

24.05.2007р. Київським міським головою було надано Київському міському товариству мисливців і рибалок згоду на розроблення документації із землеустрою за адресою земельної ділянки м. Київ, р-н Оболонський, риболовно-спортивна база "Смарагдова", орієнтовний розмір 1,893 га.

31.07.2007р. Київська міська санепідемстанція надала висновок щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову та погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 1,97 га, за адресою м. Київ, Оболонський район, база "Смарагдова" в затоці "Верблюд" для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази.

06.10.2007р. Управління охорони навколишнього природного середовища погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази "Смарагдова".

Відповідно до статуту Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок, затвердженого постановою ХV з'їзду УТМР від 27.05.10р., єдину систему Українського товариства мисливців і рибалок складають Кримська республіканська, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська обласні, Київська міська, Севастопольська регіональна, районні, міжрайонні, міські, первинні організації УТМР.

Згідно з п.1.3. статуту Українського товариства мисливців і рибалок, Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська регіональна організації УТМР є юридичними особами, мають закріплене за ними майно і самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку, штамп з своїм найменуванням, здійснюють свою діяльність, керуючись єдиним Статутом Українського товариства мисливців і рибалок, на підставі якого реєструються у відповідності до шинного законодавства України.

04.02.2011р. Боярське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" в своєму листі №363/8, направленому на адресу відповідача, зазначило, що земельна ділянка, на якій розташована риболовно-спортивна база "Смарагдова" частково знаходиться в охоронній зоні та необхідно використовувати земельної ділянки під риболовно-спортивну базу з зазначеними у листі обмеженнями.

26.07.2011р. Головне управління містобудування та архітектури отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Геометікс" копію проекту землеустрою щодо відведення Відповідачу земельної ділянки за адресою м. Київ в Оболонському районі, база "Смарагдова" для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази.

15.10.2012р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі доручення прокуратури м. Києва №07/2/2-1138 вих-12 від 11.10.12р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем, за результатами чого складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до зазначеного акту за результатами перевірки встановлено за вказаною адресою розташована база відпочинку "Смарагдова", на території бази розташовані збірно-розбірні тимчасові будівлі некапітального характеру.

29.10.2012р. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна направило на адресу прокуратури м. Києва лист, в якому повідомило що станом на 25.10.2012р. нерухоме майно за адресою вул. Верболозна (затока Верблюд), 1 на праві власності не зареєстровано.

20.02.2013р. державними інспекторами Державної інспекції сільського господарства в м. Києві проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства Відповідачем при використанні земельної ділянки на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі м. Києва.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №43/038 від 20.02.2013р., відповідно до якого у результаті перевірки встановлено: станом на 20.02.2013р. відповідач використовує земельну ділянку площею 1,80 га в м. Києві на березі затоки р. Дніпро в Оболонському районі для розміщення та обслуговування риболовно-спортивної бази "Смарагдова". Земельна ділянка площею 1,80 га зайнята самовільно. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.

07.06.2013р. Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби в своєму листі №189/10/15.4-33 повідомила, що відповідач здійснює оплату земельного податку за земельну ділянку на березі затоки р. Дніпро, площею 20427,88 кв.м, податковий борг по земельному податку у товариства відсутній.

22.09.2011р. Господарським судом міста Києва було прийняте рішення у справі 6/298 за позовом прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Позивача до Київської міської ради Українського товариства мисливців та рибалок про повернення самовільно занятої ділянки, що знаходиться у Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1.

Вказаним рішенням суду у позові прокурору відмовлено повністю, при цьому суд встановив, що спірна земельна ділянка використовується не Київською міською радою Українського товариства мисливців та рибалок, а Київською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок. Оскільки відповідач є власником розташованих на ній нежитлових приміщень та ним вчинені дії щодо оформлення правовстановлюючих документів, відсутні правові підстави вважати, що він самовільно займає земельну ділянку. В даному випадку має місце користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості, без документів, що підтверджують права на неї, що само по собі не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до ст.16 Земельного кодексу УРСР (який був чинний на час відведення земельної ділянки відповідачу) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно з ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Згідно з ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, в тому числі, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексому. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ст.85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно з ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.11р. відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З огляду на встановлені обставини справи вбачається, що з 1986 року Відповідач на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №740 правомірно почав використовувати спірну земельну ділянку, на підставі цього ж рішення позивач побудував на цій земельній ділянці нежитлові приміщення для влаштування рибальської бази "Смарагдова", на даний час відповідач продовжує використовувати рибальську бази "Смарагдова", яка розташована на спірній земельній ділянці та вчасно сплачує земельний податок. При цьому, Відповідач неодноразово звертався до Київської міської ради та інших уповноважених осіб щодо переоформлення права користування спірної земельної ділянкою у відповідності до вимог чинного земельного законодавства України, отримав згоду на розроблення проекту землеустрою, розробив такий проект та подав його на погодження проте відповіді не отримав.

Таким чином відповідач у 1986 році не самовільно зайняв та почав використовувати спірну земельну ділянку, використовує спірну земельну ділянку по даний час за її цільовим призначенням, сплачує земельний податок, вчинив необхідні дії щодо оформлення документів на спірну земельну ділянку у відповідності до чинного земельного законодавства України, тому правові підстави вважати, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку відсутні. В даному випадку Відповідач користується земельною ділянкою без документів, що підтверджують права на неї відповідно до чинного земельного законодавства України, що само по собі не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/9026/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/89026/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв