Рішення № 36953265, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15388/13 22.01.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ ЦЕНТР»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО»

про стягнення 2.434.400,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лящовський В.Р. - за довіреністю від 09.08.2013 № б/н;

відповідача: Кучяерявий В.О. - за довіреністю від 16.09.2013 № б/н.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ ЦЕНТР» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 2.434.400,00 грн.

Суть спору: позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого йому позивачем товару на підставі договору поставки укладеного сторонами спору у спрощений спосіб. У зв'язку із наявною у відповідача перед позивачем заборгованістю, останнім заявлено позовну вимогу про стягнення в сумі 2.434.400,00 грн боргу в судовому порядку.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, мають посилання на договір від 28.08.2012 № 05-А-Ц, який між сторонами спору не укладався. Також відповідач зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції за договором від 28.08.2012 № 05-А-Ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 порушено провадження по справі № 910/15388/13 (суддя Власов Ю.Л.).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 № 04-1/913 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

В результаті зазначеного вище повторного автоматичного розподілу справу № 910/15388/13 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу № 910/15388/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В.

До господарського суду 08.10.2013 надійшло клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі у зв'язку із тим, що відповідач вважає, що підпис представника відповідача, який міститься у первинних бухгалтерських документах, йому не належить.

Повноважним представником позивача у судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2013, заявлено суду клопотання про виклик посадових осіб відповідача, в особі його директора та головного бухгалтера, а також особу, яка безпосередньо отримувала товар, і підпис якої викликає у відповідача сумнів, для надання останніми пояснень по суті спору.

Клопотання позивача від 04.12.2013 судом задоволено у присутності повноважного представника відповідача та вирішено викликати у наступне судове засідання, яке відбулося 16.12.2013, директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО» та особу, яка отримала від позивача товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 розгляд справи відкладено на 22.01.2014 в порядку, встановленому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимог ухвали суду від 04.12.2013 відповідачем не виконано, жодна із сторін у судове засідання не з'явилася. Вказаною ухвалою суд повторно викликав у судове засідання директора відповідача та особу, яка отримала від позивача товар, для надання останніми пояснень по суті спору.

У судовому засіданні 22.01.2014 судом з'ясовано, що відповідач повторно не виконав вимог ухвал суду, у судове засідання директора відповідача та особу, яка отримала від позивача товар, не направив, від відповідача обґрунтованих пояснень з приводу невиконання ним вимог ухвал до суду не надійшло.

Отже, за таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача від 08.10.2013, дійшов висновку, що клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи є безпідставним та нічим іншим, як зловживанням відповідачем його процесуальними правами, оскільки останній двічі не виконавши вимоги ухвал від 04.12.2013 і від 16.12.2013, позбавив суд можливості призначити судову експертизу у справі та відібрати зразки підпису особи відповідача, яка отримувала від позивача товар, як того вимагає Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 1/22533.

Представником відповідача заявлено клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, тому, розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін судового процесу по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно досягнутих між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО», як покупцем, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ ЦЕНТР», як постачальником, (далі - позивач) домовленостей з приводу поставки товару, позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 2.434.400,00 грн.

Факт поставки та отримання відповідачем товару підтверджується такими видатковими накладними, засвідчені копії яких наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні: від 28.08.2012 № Х-00000038 на суму 1.790.000,00 грн; від 17.09.2012 № Х-00000042 на суму 71.600,00 грн; від 19.09.2012 № Х-00000043 на суму 572.800,00 грн.

Вказані первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача його представником, який уповноважений довіреностями від 28.08.2012 серії ЛА № 1883, від 17.09.2012 ЛА № 1891 на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за названими видатковими накладними (засвідчені копії вказаних довіреностей на отримання ТМЦ наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частини другої статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві та прийняття його останнім свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у згаданих вище видаткових накладних.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його грошових зобов'язань за договірними правовідносинами, останній отриманий товар на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 2.434.400,00 грн.

03 квітня 2013 року сторонами судового процесу складено акт звіряння взаємних розрахунків, який підписано та скріплено відбитками печаток останніх (далі - Акт). У вказаному Акті відображені накладні, за якими передавався товар, і станом на 03.04.2013, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2.434.400,00 грн.

Підписання відповідачем Акту розцінюється судом як схвалення останнім вчиненого правочину щодо купівлі-продажу товару.

У зв'язку із невиконанням відповідачем його грошового зобов'язання за договором поставки, позивачем надіслані 09.01.2012 і 17.07.2013 листи від 28.12.2012 № 28/12-ВМ/1 та від 15.07.2013 № 15/07-ВМ/2, відповідно, згідно із якими останній вимагав відповідача оплатити отриманий товар.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, вказана вище вимоги позивача залишена відповідачем без задоволення.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 2.434.400,00 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Щодо тверджень відповідача про те, що первинні бухгалтерські документи та Акт, на яких ґрунтується позовна вимога, не є належними доказами, оскільки мають посилання на договір від 28.08.2012 № 05-А-Ц, судом не приймаються до уваги з тих підстав, що як зазначає сам відповідач та підтверджує позивач, договір від 28.08.2012 № 05-А-Ц ніколи ними не укладався, відтак, як зазначалося судом вище, між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, який вчинено шляхом підписання останніми видаткових накладних, за якими позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 2.434.400,00 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 2.434.400,00 грн, який виник внаслідок невиконання останнім грошового зобов'язання, підлягає задоволенню повністю.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТУРЕ-АГРО» (03022, м. Київ, Голосіївський район, провулок Василя Жуковського, буд. 13/16; ідентифікаційний код 34287465, з будь-якого її рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ ЦЕНТР» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 1, квартира 125; ідентифікаційний код 37886140, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 2.434.400,00 (два мільйона чотириста тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 48.688,00 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 січня 2014 року.

Суддя С.В. Балац