Рішення № 36953251, 27.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 911/4504/13

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком”, в інтересах Цеху телекомунікаційних послуг № 21 Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком”, м. Київ

до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 345 283, 96 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком” (далі – позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі – відповідач) про стягнення 345 283, 96 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 49 від 23.12.2009 р. щодо відшкодування коштів за надання послуг зв’язку на пільгових умовах.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2013 р. порушено провадження у справі № 911/4504/13 та призначено її до розгляду на 27.01.2014 р.

27.01.2014 р. позивачем подано докази про часткове погашення боргу відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову вказав, що заявлена позивачем сума боргу є більшою ніж заявлена останнім.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

23.12.2009 р. між Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком” укладено договір про порядок відшкодування витрат на надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі – договір), відповідно до умов якого Управління відшкодовує витрати за надані позивачем житлово-комунальні послуги громадянам, які мають право на відповідні пільги за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, відповідно до Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (із змінами), від 29.01.2003 р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян, визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторони виконують взаємні обов'язки з метою забезпечення надання пільг на житлово-комунальні послуги пільговикам.

Відповідно до п. 2.4.1 договору № 49 від 23.12.2009 р. відповідач зобов'язаний в повному розмірі перераховувати позивачу кошти для компенсації витрат по наданню житлово-комунальних послуг пільговим категоріям громадян.

Крім того, здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання житлово-комунальних послуг на пільгових умовах за рахунок коштів державного бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, передбачено ст. 63 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» № 203/98-ВР, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про Державний бюджет України», постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про твердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Пунктом 2.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на тиснення заходів з виконання державних програм соціального захисту заселення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. передбачено, по фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів стверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних правлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання з праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 3 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 року № 1498, основними завданнями управління є, зокрема, забезпечення на відповідній території реалізації державної політики сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, схорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення в тому числі громадян, які потребують допомоги з боку держави: забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення.

Відповідно до п. 3.1 договору, виконавець щомісяця до 3 числа, що настає за звітним, подає платнику на паперових та електронних носіях розрахунки та акти звіряння щодо вартості фактично нарахованих сум за надані послуги пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2 - пільга» та додає акти звіряння розрахунків «З-пільга» та платіжні доручення.

Згідно з п. 3.2 договору, платник на підставі рахунків та актів звіряння про надання послуг зв'язку пільговикам, забезпечує в повному розмірі перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг виконавцю.

На виконання умов договору позивачем виконані свої зобов’язання в повному обсязі, надаючи безперебійні та якісні послуги зв’язку пільговим категоріям, оскільки відповідач не звертався до позивача з претензіями та повідомленнями про порушення позивачем умов договору.

Однак, внаслідок порушення відповідачем обов'язків зазначених у п. 3.2 договору, щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання житлово-комунальних послуг пільговикам, відповідач здійснює вищевказані відшкодування не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 338 726,64 грн. копійок, яка підтверджується розрахунком заборгованості за надані житлово-комунальні послуги:

по пільгам, які надані ветеранам військової служби за період з серпня 2012 року по жовтень 2013 рік, заборгованість складає 5 134,97 грн.;

по пільгам, які надані ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС за період з березня 2012 року по жовтень 2013 рік заборгованість складає 222 251,72 грн.;

по пільгам, які надані ветеранам Великої Вітчизняної війни за період з травня 2012 року по жовтень 2013 рік заборгованість складає 111 339,95 грн.

Між тим, під час розгляду справи в суді позивачем надано суду довідку про часткове погашення відповідачем боргу у сумі 81 171,20 грн.

Таким чином, судом встановлено, що під час вирішення спору в суді, спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем боргу в сумі 81 171,20 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки борг у сумі 81 171,20 грн. відповідачем сплачений після порушення провадження у справі, тому суд вважає, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 81 171,20 грн. основного бору у даній справі відсутній, а відтак вважає за необхідне застосувати пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у даній справі про стягнення боргу у сумі 81 171,20 грн.

Відтак, на час вирішення спору в суді борг відповідача за договором становить 257 555,44 грн. (338 726,64 грн. – 81 171,20 грн.).

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог в сумі 257 555,44 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із цього суд дійшов до висновку, що у позивача виникло право вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних від простроченої суми за кожною накладною окремо за договором.

За розрахунком позивача, станом на день розгляду справи в суді, загальна сума нарахованих 3 % річних складає 5 128,50 грн., а втрати від інфляції у сумі 1 428,82 грн.

Судом встановлено, що розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Із заперечень відповідача вбачається, що останній заперечує проти нарахованих та заявлених сум позивача, оскільки сума боргу є значно вища від її заявленої, що фактично вказує на погодження відповідачем позовних вимог в межах заявленої суми.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193815) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766) 257 555 (двісті п’ятдесят сім п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 44 коп. основного боргу, 5 128 (п’ять тисяч сто двадцять вісім) грн., 50 коп. 3% річних, 1 428,82 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 82 коп. втрати від інфляції, а також 6905 (шість тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. Провадження у справі № 911/4504/13 в частині стягнення основного боргу у сумі 81 171,20 грн. припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.02.2014 р.

Суддя Наріжний С.Ю.