Ухвала суду № 36953188, 22.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4703/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

за участю позивача ОСОБА_6, представника позивача - ОСОБА_7, представників відповідача ОСОБА_8 і ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ніка-2» до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та 3-ї особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2013 року ПП «Ніка-2» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Білгород-Дністровської РДА Одеської області та 3-ї особи - ФОП ОСОБА_5, в якому просило визнати протиправними та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської РДА №1532/2007 від 03.09.2007 року та №1553/2007 від 11.09.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне розпорядження від 03.09.2007 року №1532/2007 «Про затвердження актів державної технічної комісії» було неправомірно прийнято відповідачем за обставин невідповідності містобудівельної документації станом на 2001 рік, її відсутності в розрізі схеми та кількості об'єктів станом на 2007 рік, відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, що суперечить вимогам ст.ст.17,18,22 Закону України «Про основи містобудування». Щодо обставин прийняття розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»», позивач зазначив, що це спірне рішення було прийнято на підставі оскаржуваного розпорядження від 03.09.2007 року №1532/2007 «Про затвердження актів державної технічної комісії» та неналежного акту від 03.09.2007 року №134, як це було визначено самим розпорядженням. До того ж, право власності було визнано на об'єкти, які не здані в експлуатацію, а саме будинок відпочинку літ. І., який згідно паспорту від 23.05.2006 року є самочинною забудовою.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов ПП «Ніка-2» задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської РДА Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007 року «Про затвердження актів державної технічної комісії» в частині затвердження акту державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будівництва будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бара громадянки ОСОБА_5 на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»».

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ФОП ОСОБА_5 та Білгород-Дністровська РДА Одеської області подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просили скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року, постановити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ПП «Ніка-2» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

3-я особа - ФОП ОСОБА_5, згідно договору оренди земельної ділянки від 07.11.2001 року, є користувачем земельної ділянки державної власності загальною площею 0,9872 га, яка передана останній строком на 49 років для забудови та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Підставою для оформлення та укладення вищезазначеного договору оренди стало рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області №479-ХХІІІ від 07.09.2001 року «Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_5 для забудови та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»».

29 березня 2007 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за ОСОБА_5 визнано право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, а саме: щитова літ. «Б», навіс літ. «б», склад літ. «Ж», навіс літ. «ж», бар літ. «А», будинок відпочинку літ. «Ї». навіс літ. «ї», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В подальшому, розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007 року «Про затвердження актів державної технічної комісії», окрім іншого, було затверджено акт державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будівництва будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бара громадянки ОСОБА_5 на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»» оформлено суб'єкту підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5 право власності на будинок відпочинку, щитову, склад, з навісом, бар, згідно додатку, на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності.

Вважаючи вищезазначені розпорядження Білгород-Дністровської РДА Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. та №1553/2007 від 11.09.2007р. протиправними, ПП «Ніка-2» звернулося до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що спірні розпорядження є протиправними, передчасними та постановленими з порушенням законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, у відповідності до Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, відповідно до положень ст.ст.17,124 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про оренду землі», ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до компетенції відповідача належить прийняття розпоряджень (рішень) щодо затвердження проектів землеустрою, надання земельних ділянок за межами населених пунктів з земель державної власності в оренду і у власність, а також вирішення інших питань використання землі.

Згідно із ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», актами місцевих державних адміністрацій - є відповідні розпорядження їх голів.

А відповідно до приписів ст.41 цього ж Закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року (по справі №2-2971), позивачка, не маючи усіх необхідних дозвільних документів, самовільно побудувала на АДРЕСА_1, на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», будівлі, а саме: щитову літ. «Б», навіс літ. «б», склад літ. «Ж», навіс літ. «ж», бар літ. «А», будинок відпочинку літ. «Ї», навіс літ. «ї», на які, в свою чергу, вищевказаним рішенням суду за нею було визнано право власності.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що за це самочинне будівництво ОСОБА_5 добровільно сплатила адміністративний штраф.

В подальшому, судом 2-ї інстанції встановлено, що 21.05.2007 року громадянка ОСОБА_5 звернулася до голови Білгород-Дністровської РДА із заявою щодо призначення державної технічної комісії для прийняття рішення про готовність до експлуатації закінченого будівництвом: щитової з навісом, складу з навісом, бару, будинків відпочинку на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1.

В лютому 2007р. державною приймальною комісією, яка була утворена Білгород-Дністровською РДА, було прийнято в експлуатацію будинок відпочинку літ. «Ї». навіс літ. «ї», щитова літ. «Б», навіс літ. «б», склад літ. «Ж», навіс літ. «ж», бар літ. «А» громадянки ОСОБА_5 на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», на АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта».

На підставі зазначеного вище акту (без № і дати), голова Білгород-Дністровської районної державної адміністрації прийняв розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року, яким затвердив акт державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будівництва будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бара громадянки ОСОБА_5 на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1.

Так, слід вказати, що правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені в Законі України «Про архітектурну діяльність» №687-XIV від 20.05.1999 року, який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до приписів ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений в ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-III від 20.04.2000 року та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» встановлено, що цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Так, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Крім того, п.п.19,20 зазначеного Порядку встановлено, що замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта.

На закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

Як вбачається з акту державної приймальної комісії, в порушення вищезазначених норм, 3-ю особою - ОСОБА_5 не було подано на розгляд приймальної комісії відповідну проектну документацію, оскільки в пунктах 3 «Проектна документація на будівництво розроблена» та 4 «Проектна документація затверджена» вказаного акту взагалі нічого не зазначено.

За змістом п.27 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», за результатами роботи державної приймальної комісії складається відповідний Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

При чому, слід вказати, що акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.

Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій, в порушення вищезазначених норм, акт державної приймальної комісії (що міститься в матеріалах справи), який був затверджений спірним розпорядженням, не містить відомостей щодо його реєстрації в Інспекції ДАБК.

До того ж, в ньому також відсутні і підпис одного з членів приймальної комісії, а саме - самого замовника - ФОП ОСОБА_5

Також, суд 2-ї інстанції звертає увагу ще й на ту обставину, що в акті державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту» відсутні відомості і щодо реквізитів, т.б. дата, номер розпорядження РДА, яким затверджено даний акт; відсутня дата самого акту; у п.3 взагалі відсутні будь-які відомості щодо розробленої проектної документації на будівництво; а у п.4 - відсутні назви розпорядчого документу та органу, який затвердив проектну документацію; у п.5 - відсутні назви органу, яким був видано дозвіл на виконання будівельних робіт, а також відсутні терміни, т.б. початок та закінчення будівельно-монтажних робіт.

Окрім того, як вбачається з п.5 цього акту щодо відомостей про дозвіл на виконання будівельних робіт, то в ньому зазначено, що на даний об'єкт МБТІ виданий технічний паспорт №43 від 23.05.2006 року, але, разом з тим, цей технічний паспорт не є документом дозвільного характеру, що надає 3-й особі право на виконання будівельних робіт, більш того, зазначений паспорт, на який міститься посилання в акті ,був виданий у 2006 році, а будівництво було здійснено, як зазначив представник ОСОБА_5 ще у 2001 році.

Слід вказати, що стаття 17 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, яким: регулюється планування, забудова та інше використання територій. Тобто, містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

До того ж, ст.18 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення.

Як слідує із ч.2 ст.22 вказаного Закону, право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

А згідно із ст.23 Закону України «Про планування і забудову території» (в редакції чинні на момент виникнення спірних відносин), будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

У відповідності до ст.29 даного Закону України «Про планування і забудову території», дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Для цього, замовник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подає заяву до відповідної Інспекції ДАБК, до якої додаються документи, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою та проектна документація на будівництво, яка, в свою чергу, повинна бути погоджена і затверджена в порядку, визначеному законодавством.

Слід зазначити, що аналогічні положення щодо отримання права на будівництво певного об'єкту містобудування містяться і в ст.22 Закону України «Про основи містобудування», де зокрема зазначено, що право на будівництво (забудову) будь-якого об'єкту містобудування виникає лише після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Проте, навіть рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року (по справі №2-2971), яке на момент ухвалення спірних розпоряджень набрало законної сили, було встановлено, що громадянкою ОСОБА_5 було здійснено саме самочинне (т.б. без наявності жодних дозвільних документів) будівництво, що, в свою чергу, беззаперечно свідчить про те, що вона не мала можливості надати проектну документацію, затверджену в установленому законодавством порядку, а також до початку будівельних робіт отримати дозвіл Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, оскільки будівництво будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бару на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 було здійснено ще у 2001 році.

При цьому, також слід зазначити, що Інспекція ДАБК, в свою чергу, і не могла видати їй дозвіл на виконання вищезазначених будівельних робіт власне вже після закінчення цих будівельних робіт.

До того ж, вказані обставини підтверджуються і актом державної приймальної комісії, а також не були спростовані представниками відповідача та третьої особи і в судових засіданнях судів 1-ї та 2-ї інстанцій.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, т.б. будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бару на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 - по формі і змісту не відповідає нормам діючого на той час законодавства та додатку до «Порядку про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» (затв. Постановою КМУ від 22.09.2004р. №1243), а тому, відповідно, оскаржуване розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007 року «Про затвердження актів державної технічної комісії» в частині затвердження цього акту є протиправним.

Відносно ж обставин прийняття відповідачем другого розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», судами обох інстанцій встановлено, що зазначене розпорядження було прийнято відповідачем за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_5 про оформлення права власності, а також на підставі технічного паспорту на будинок відпочинку літ. «І», щитову літ. «Б», склад літ. «Ж», бар літ. «А», виготовленого Білгород-Дністровським МБТІ, зареєстрованому за №43 від 23.05.2006 року, договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 09.11.2001р. за №37 та Акту державної технічної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту», зареєстрованого 03.09.2007 року за №134, затвердженого зазначеним вище неправомірним розпорядженням голови РДА від 03.09.2007 року №1532/2007, обставини протиправності прийняття яких було приведено вище.

Крім того, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем, при прийнятті розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»», було використано технічний паспорт МБТІ, який було вироблено 23.05.2006 року, але в якому, в свою чергу, не міститься інформації про власника споруд (т.б. власник фактично не встановлений).

Також, як видно з оскаржуваного розпорядження, у вступній частині останнього відповідач посилається на технічний паспорт на будинок відпочинку літ. «І» №43 від 23.05.2006 року, тоді як в дійсності зазначений технічний паспорт було видано на громадський будинок літ. «Ї», що, в свою чергу, фактично свідчить і про невідповідність даних відносно спірного об'єкта права власності - будинку відпочинку, зазначених в розпорядженні та в технічному паспорті на вказаний об'єкт.

При цьому, суд 2-ї інстанції зазначає, що у відповідності до п.10 Наказу №127 від 24.05.2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», поточній технічній інвентаризації підлягають усі будинки, допоміжні будівлі та споруди, розташовані в містах, селищах та сільській місцевості, перелік яких наведений у розділі ІІ. Підставою ж для проведення поточної інвентаризації - є наступні зміни: зміна власника, якщо минуло 12 місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації (п. "і" розділу 10 в редакції наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2 (/0201-06) від 08.02.2006р.).

Отже, за вказаних обставин, технічний паспорт МБТІ на момент прийняття розпорядження від 11.09.2007 року №1553/2007, фактично був не актуальний.

Крім того, ще слід зазначити, що згідно схеми від 23.05.2006 року, кількість і якість об'єктів станом на 2006 рік та висновку по попередньому вибору земельної ділянки під проектування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПП ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 від 12.02.2001 року значно відрізняється та не співпадає.

В частині ж дотримання вимог норм ДБН при оформленні права власності та розпорядчих документів, слід вказати, що оскаржувані розпорядження внаслідок їх прийняття закріпили місце розташування капітальних споруд в рамках ситуаційної схеми.

Таким чином, відповідачем було фактично проігноровано норми ДБН 360-92 «Планування і забудова сільських і міських поселень» та норми ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров'я».

У відповідності до преамбули ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров'я» визначається, що данні норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд усіх типів закладів охорони здоров'я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

Крім того, п.8.210 ДБН В.2.2-10-2001 визначено, що санітарно-курортні заклади слід проектувати згідно з ДБН 360-92. А у п.3.25 ДБН 360-92 вказується, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метри.

Отже, за вказаних обставин, з врахуванням того факту, що споруди, які розміщенні на межі земельної ділянки та фактично слугують парканом між сусідніми власниками (користувачами) і розташовані в порушення норм ДБН, порушують права позивача в частині користування земельною ділянкою та подальшого її використання за цільовим призначенням.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгунтованого висновку, що і друге розпорядження відповідача №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_5 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»» також є протиправним.

З урахуванням вищенаведеного та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач - Білгород-Дністровська РДА, суб'єкт владних повноважень, затверджуючи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта: будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бару на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1, який в свою чергу, не відповідає встановленій формі та не містить усіх необхідних реквізитів, без належним чином оформленої проектної документації і дозволу Інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт, про що видає розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року, на підставі якого в подальшому ухвалює ще одне розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне врахувати ще й ту обставину, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. було скасовано вищевказане рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007р., яким за ОСОБА_5 визнано право власності на спірний самовільно збудований об'єкт нерухомого майна, а рішеннями Господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. (по справі №916/1707/13) та від 03.12.2013р. (по справі №916/2705/13), в свою чергу, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської РДА та ПП «Ніка-2» щодо визнання недійсними розпоряджень РДА, договору купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих ПП «Ніка-2».

Також, ще слід зазначити і про те, що згідно постанови ст.слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ від 23.12.2013р. кримінальне провадження, порушене за заявою ОСОБА_5 по факту неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами Державної інспекції сільського господарства, пов'язаних із здійсненням перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП «Ніка-2» - закрито за відсутності в діях складу кримінального правопорушення.

До того ж, судова колегія звертає увагу й на те, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При чому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було належним чином зроблено представником відповідача при розгляді даної справи в суді 1-ї та 2-ї інстанції.

Отже, з огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ПП «Ніка-2» є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко