Ухвала суду № 36953119, 30.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року справа №805/15589/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Гайдара А.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/15589/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

28.11.2013 року позивач змінів позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» на підставі проведеної перевірки позивача та зобов'язати відповідача відновити в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» показники податкової звітності за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 18.07.2013 року по 24.07.2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, за результатами якої було складено акт від 31.07.2013 року за № 18/05-69-22-0/37902738, відповідно до якого встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 1875000 грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1981816,00 грн.

Позивач не погоджується із законністю дій відповідача, щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» в частині відомостей про задекларовані Позивачем податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит.

Також, дії відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» в частині зміни відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит, підлягають визнанню протиправними, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист».

Вважає, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту порушує права та інтереси позивача, оскільки згідно ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/15589/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності позивача за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» на підставі проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист», в результаті якої складено акт від 31.07.2013 року за № 18/05-69-22-0/37902738.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в електронній базі даних «Податковий блок» - підсистемі «податковий аудит» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист» за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а тому просив скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що з 18.07.2013 року по 24.07.2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, за результатами якої було складено акт від 31.07.2013 року за № 18/05-69-22-0/37902738, відповідно до якого встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 1875000 грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1981816,00 грн.

Згідно п. 3 акту перевірки за №18/05-69-22-0/37902738 зазначено наступне.

Актом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 29.05.2013 року за № 228/2205/35729251 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Охоронна фірма «Барс» встановлено, що за юридичною адресою дане підприємство не знаходиться, в нього відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та інші первинні документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Охоронна фірма «Барс».

Під час здійснення перевірки позивача податковим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Барс» було укладено договір про виконання послуг від 01.02.2013 року за № 40, за умовами якого ТОВ «Охоронна фірма «Барс» зобов'язується забезпечити охорону об'єктів відокремлених підрозділів ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», а замовник (ТОВ «Донецька охоронна компанія «Професійний захист») зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому, ТОВ «Охоронна фірма «Барс» за умовами договору має право залучати третіх осіб з метою виконання зобов'язань за договором (п. 1.1 Договору).

Вартість робіт за договором складає 3750000,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ (п. 4 Договору).

В якості доказів виконання зазначених послуг сторонами договору складені акти виконаних робіт за № 392 від 28.02.2013 року за лютий 2013 року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн., за №437 від 31.03.2013 року за березень 2013 року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн., за № 422 від 30.04.2013 року за квітень 2013 року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн.

ТОВ «Охоронна фірма «Барс» були виписані податкові накладні за №392 від 28.02.2013 року за лютий 2013року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн., за № 437 від 31.03.2013 року за березень 2013 року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн., за № 422 від 30.04.2013 року за квітень 2013 року на суму 3750000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 625000,00 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно наступних платіжних документів: № 128 від 14.03.2013 року на суму 1500000,00 грн., № 141 від 19.03.2013 року на суму 770000,00 грн., № 172 від 03.04.2013 року на суму 1480000,00 грн., № 174 від 04.04.2013 року на суму 1200000,00 грн., № 193 від 17.04.2013 року на суму 440000,00 грн., № 199 від 25.04.2013 року на суму 410000,00 грн.

В ході проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено, що послуги охорони нібито отримані від ТОВ «Охоронна фірма «Барс» та виконані для наступних замовників: ТОВ «ДТЕК Сервіс» та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

На виконання умов договору від 30.01.2011року за № 252-ОХР-2011-ДС позивачем були виконані ТОВ «ДТЕК Сервіс» послуги з охорони об'єктів, що підтверджується наступними первинними документами: акти прийому - передачі за № 6 від 28.02.2013 року, № 12 від 31.03.2013 року, № 20 від 30.04.2013 року, податкові накладні за № 5 від 28.02.2013 року на суму 3109982,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33 грн., № 5 від 31.03.2013 року на суму 3109982,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33 грн., № 5 від 30.04.2013 року на суму 3109982,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 518330,33 грн.

Суми податку за зазначеними податковими накладними були включені до складу податкових зобов'язань за лютий-квітень 2013 року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних за лютий-квітень 2013 року, який відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий-квітень 2013 року.

На виконання умов договору від 19.12.2012 року за № 21498-00-33 позивачем було виконано ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» послуги з охорони об'єктів, що підтверджується наступними первинними документами: акти прийому - передачі за № 10 від 28.02.2013 року, № 16 від 31.03.2013 року, № 18 від 30.04.2013 року, податкові накладні за №4 від 28.02.2013року на суму 855874,62 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77 грн., № 4 від 31.03.2013 року на суму 855874,62 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77 грн., № 4 від 30.04.2013 року на суму 855874,62 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 142645,77 грн.

Податкових повідомлень-рішень на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем не приймалось.

Згідно листа відповідача від 25.11.2013 року вбачається, що інформація з висновками, які викладені у акті перевірки позивача від 31.07.2013року за № 18/05-69-22-0/37902738, була відображена у системі АІС «Податковий блок».

Що стосується висновків актів перевірок, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Таким чином, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

У позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, які підтверджують факти надання послуг, реальність фінансово-господарських взаємовідносин та спростовують висновки актів перевірок.

Згідно діючого законодавства акти перевірки, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Згідно статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно п. 86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового Кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Перевірки за наслідками яких були складені акти перевірок, не проводились з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється.

Так, в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення були запроваджені Методичні рекомендації, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року за № 165 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця».

Згідно п.п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4 п. 1.3 Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Згідно п.п. 2.5.2 Методичних рекомендацій до впровадження в промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» Акт/Довідка про результати камеральної перевірки роздруковується, підписується інспектором, який проводив перевірку, та направляється платнику податку поштою у порядку, передбаченому ст. 42 гл. 1, п. 58.3 ст. 58 гл. 4 р. II Кодексу.

Відповідно до п.п.2.5.5 Методичних рекомендацій реалізація матеріалів камеральної перевірки, прийняття повідомлень-рішень за її результатами та порядок оскарження її результатів проводиться у встановленому порядку.

З урахуванням норм Податкового кодексу України та Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року за № 165 суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» - підсистеми «податковий аудит» в частині виключення відомостей про показники податкової звітності за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Оскільки за наслідками проведених перевірок податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно було внесено зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька охоронна компанія «Професійний захист».

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/15589/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/15589/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання рішення законної сили.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді М.І. Старосуд

А.В. Гайдар