Ухвала суду № 36952403, 31.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/688/14 Головуючий 1 інст.-Лігус С.М.

Справа №644/3816/13-ц Суддя-доповідач-Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,

при секретарі: Руссу К.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про виселення, -

встановила:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (ПАТ «ПУМБ») звернулось до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 01 листопада 2007 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5807668, а 01 червня 2009 року - додаткову угоду до нього № 7679763, за умовами яких відповідачка отримала кредит в сумі 55 000 доларів США та 431 058 грн. 74 коп. та зобов'язалась сплачувати відсотки за користуванням кредитом та повернути кредит частинами у розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 01 листопада 2027 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 01 листопада 2007 року між сторонами по справі було укладено договір іпотеки № 5807706, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартири АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, рішенням апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 626 699 грн. 54 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до вимог ст. 109 ЖК та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» 27 лютого 2013 року ОСОБА_3 було направлено вимогу, в якій запропоновано добровільно звільнити квартиру протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачі виселитися житлового приміщення, на яке звернуто стягнення, відмовляються, ПАТ «ПУМБ» просив в судовому порядку виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2013 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено. Виселено ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволення заявленого ПАТ «ПУМБ» позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що правовими насідками ухвалення судом рішення про звернення стягання на предмет іпотеки та відмови відповідачів у його звільненні, є їх виселення в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 01 листопада 2007 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, з метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеним того ж дня між сторонам кредитним договором, ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.7.4 вказаного договору ОСОБА_3 зобов'язалась не реєструвати третіх осіб без попереднього погодження з банком, а нотаріально посвідченою заявою підтвердила відсутність права користування предметом іпотеки малолітніх та неповнолітніх осіб.

Згідно з довідкою КП «Жилкомсервіс» від 18 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_5

Як убачається із матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 01 листопада 2007 року в сумі 626 699 грн. 54 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Вказане судове рішення набрало законної сили та відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV (Закон N 898-IV) встановлено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду ( ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону N 898-IV).

Як убачається із матеріалів справи, 27 лютого 2013 року ПАТ «ПУМБ» було направлено на адресу ОСОБА_3 вимогу про виселення із спірного житлового приміщення.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Отже встановивши, що у добровільному порядку відповідачі з квартири АДРЕСА_1, на яку рішенням суду від 08 листопада 2012 року звернуто стягнення, не виселяються, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України підстав для виселення ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з вищевказаного житлового приміщення в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було направлено іпотекодавцю письмової вимоги про виселення, є безпідставними, такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, та не є підставою для скасування судового рішення, яке було ухвалене судом першої інстанції через вісім місяців після звернення ПАТ «ПУМБ» з відповідним позовом, і відповідачі протягом цього строку мали реальну можливість звільнити займане ними житлове приміщення в добровільному порядку.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді