Рішення № 36952366, 23.01.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/6207/12

Провадження № 2/645/153/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - суддя Алфьорової Т.М. за участю секретаря судових засідань -Старець І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітної плати та внесення відомостей про роботу в трудову книжку,

встановив:

У серпні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі та внесення відомостей про роботу в трудову книжку.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що з 22 вересня 2008 року він почав працювати охоронцем у магазині-салоні "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і який належав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 ОСОБА_3 обіцяв оформити його на роботу офіційно після проходження іспитового строку. За усною домовленістю заробітна платня складала 2400,00 грн. на місяць. Він працював щоденно, без вихідних та відпусток і в його обов'язки входила охорона приміщення, проте, окрім цього, він здійснював прибирання вітринного та демонстраційних залів електронної ВІП- апаратури, а також підсобного приміщення та санвузла, приймав участь у погруз ці та розгрузці апаратури, відповідав за включення-виключення сигналізації. Зарплатню почали затримувати з 01.11.2009 року, при цьому, обіцяли погасити заборгованість та офіційно оформити на роботу. 29 жовтня 2010 року відчув себе на роботі погано, оскільки у нього почався приступ сечокам'яної хвороби і швидка допомога зібрала його з місця роботи.. Під час знаходження у лікарні йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_3 погодився виплатити йому усі заборгованість по заробітній платі. Проте заборгованість не погашена і складає 27 640,00 грн. У зв'язку із тим, що в добровільному порядку відповідач погасити заборгованість відмовляється, а також відповідач відмовся офіційно оформити з ним трудовий договір та внести записи до трудової книжки.

11.10.2013 р. позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути заборгованість по заробітної плати у розмірі 46 468,00 грн. Крім того за весь період його роботи не був в відпуску і тому просить стягнути компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 3800 грн.

Позивач ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, надав пояснення про обставини справи, так як про це зазначено вище.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми договору є обов'язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

До матеріалів справи був наданий акт державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 19 квітня 2012 року, * № 543/17-207/НОМЕР_1, з якого убачається, що згідно наданої до ДПІ у Київському районі м. Харкова заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2009 - 2011 роках ФОП ОСОБА_3 має одного найманого працівника, вид діяльності - торгівля непродовольчою групою товарів. Згідно отриманої заяви ОСОБА_2 від 8 грудня 2010 року та матеріалів, зібраних прокуратурою Дзержинського району м. Харкова від 9 лютого 2012 року вх. № 111/9 встановлено, що у період з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року ОСОБА_3 використовував працю найманого працівника, з яким не була укладена трудова угода та якому виплачувалась заробітна плата, а саме: працівник ОСОБА_2 працював у ФОП ОСОБА_3 у вказаний період на посаді охоронця та отримував дохід у вигляді заробітної плати, розмір якої зазначений в акті (а .с. 51-53). Згідно вказаного акту відповідачу ФОП ОСОБА_3 .за результатами перевірки за ставками визначеними у п.7.1. ст..7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 3749,70 грн., а також було донараховано єдиний податок у розмірі 2200,00 грн.

Відповідач не надав доказів, що вказаний акт державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова по факту перевірки його діяльності був ним оскаржений в передбаченому законом порядку, тому суд приймає його як доказ щодо підтвердження роботи позивача в вказаний час у ФОП ОСОБА_3

Як свідчить медична довідка обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала, ОСОБА_2 був доставлений бригадою швидкої допомоги з АДРЕСА_1, тобто з місця знаходження місце роботи позивача.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працював охоронцем в магазині & ІНФОРМАЦІЯ_2", власником якого є ОСОБА_3, якому також належить і магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2". У даному магазині він працює неофіційно. У вересні 2008 році його попросили підшукати охоронця у магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2", він порекомендував ОСОБА_2, так як знав його як добросовісну людину. ОСОБА_2 повинен був працювати фактично кожну ніч. Декілька разів протягом 2009 року ОСОБА_2 приходив до магазину & ІНФОРМАЦІЯ_2" до ОСОБА_3 з претензіями щодо затримки виплати заробітної плати. Офіційно ОСОБА_2 не був оформлений, як працівник магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" і зі слів позивача знає, що він отримував заробітна плату у розмірі 2400 грн. В жовтні 2010р. ОСОБА_2 стало погано на роботі и його увезла швидка допомога в лікарню.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили в судовому засіданні, що ОСОБА_2 дійсно працював у магазині-салоні "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в якості охоронця. Працював фактично без вихідних, частково отримував заробітну плату, але з осені 2009р. її виплату стали затримувати З роботи у жовтні 2010 року ОСОБА_2 зібрали в лікарню.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_3 ігнорував виклики до суду та не надав доказів, які б спростовували би доводи позивача щодо його роботи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватися регулярно не рідше двох разів на місяць. Як було встановлено, відповідач порушував вимоги зазначеної статті закону у результаті з'явилася заборгованість по заробітній платі, а саме 46 468 грн., а також відповідно до Закону України « Про відпустки» та Закону України « Про оплату праці» відповідач мав перед позивачем обов'язки по оплати компенсації на невикористану відпустку, що складає у розмірі 3840 грн. за період з період часу з 22.09.08 р. по 22.09.2010р..Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками, відповідач їх не оскаржував і не надав свої.

Згідно ст.116 КЗОТ України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства ,установи ,організації, проводиться в день звільнення. Відповідач порушив вимоги законодавства і при звільненні не виплатів йому всю суму заборгованості.

Відповідно Закону України „ Про судовий збір ", позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати від сплати судового збору звільненій.

Згідно з п.3 ст.88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалене рішення,звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави.

У зв'язку з вказаними обставинами, суд вважає, що необхідним стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 503 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 21, 24, 24-1, 94-96, 115-116 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,57, 60,212-215, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітної плати та внесення відомостей про роботу в трудову книжку задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 зробити запис у трудову книжку ОСОБА_2, що він працював в період часу з 22.09.2008р. по 29.10.2010р. охоронцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2»

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітної платі у розмірі 46 468 ( сорок шість тисяч чотириста шістдесят вісім) та компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 3840 ( три тисячі вісімсот сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір - у розмірі 503 грн.. (розрахунковий рахунок № 31214206700010 КБКД 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», отримувач УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача - 37999669, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку отримувача 851011).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: