Ухвала суду № 36950929, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2553/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 20.06.2013 року №0000502200.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 12.06.2013 року №271/22-2/33582550 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» з питання правомірності формування, податкового кредиту своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при ведені господарських операцій з платником податків ПВКП «Аверс» за період вересень-листопад 2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновками цього акту перевірки позивачем завищено податковий кредит, оскільки ОДПІ вважає операції позивача з ПВКП «Аверс» нікчемними і такими, що не відбувались реально.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій з його контрагентом є безпідставними та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ОДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із ПВКП «Аверс» як порушення ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ст.655, ст.656, ст.658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ УГСП «Афіни», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними, та порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ, у ТОВ УГСП «Афіни» відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з придбання товарів (дизпаливо) в наслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 216639,00 грн., у т.ч. за вересень 2011 року - 53754,00 грн., за жовтень 2011 року - 52238,00 грн., за листопад 2011 року - 110647,00 грн. по правочинах здійснених з постачальником ПВКП «Аверс» у вересні-листопаді 2011 року по ланцюгу придбання ПММ у постачальника ТОВ «Саноіл Торг».

Позиція ОДПІ за актом перевірки полягає у тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по операціям із ПВКП «Аверс», оскільки операції позивача з цим постачальником ОДПІ вважає безтоварними.

Такий висновок ОДПІ ґрунтується на інформації, яка викладена в акті ДПІ у м. Херсоні №2383/22.6/24948399 від 23.04.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКП «Аверс», з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Саноіл-Торг» за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року», в якому зазначено, що в період серпень-грудень 2011 року ПВКП «Аверс» отримувало дизпаливо від ТОВ «Саноіл Торг», постачальник якого є ТОВ «Інфініті».

Також ОДПІ посилалось на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року» в яком зазначено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Саноіл Торг» відсутні у зв'язку з викраденням, документи не поновлені, тому перевірку проведено за результатами аналізу даних інформаційних баз податкової служби. ТОВ «Саноіл Торг» сформував податковий кредит від контрагента - постачальника ТОВ «Інфініті», стосовно якого встановлено (акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 року №164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфініті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року), що за юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, адреса є адресою масової реєстрації, первинні бухгалтерські документи які підтверджують взаємовідносини ТОВ «Інфініті» з контрагентами до перевірки не надано у зв'язку з їх втратою, відсутність транспорту та персоналу.

Таким чином ОДПІ прийшло до висновку, що операції позивача з ПВКП «Аверс» є безтоварними, оскільки ТОВ «Інфініті» та ТОВ «Саноіл Торг» формували податковий кредит та як наслідок податкові зобов'язання без реального настання правових наслідків, з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності, в тому числі ПВКП «Аверс». Крім цього документально не доведено придбання ТОВ «Саноіл Торг» дизельного палива, тому реалізувати ТМЦ на адресу ПВКП «Аверс» не мало можливості.

Будь-яких інших підстав для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям позивача з ПВКП «Аверс» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту визначається статтею 198 Податкового кодексу України.

За змістом цієї норми податкового законодавства не дозволяється включати до податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ОДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ПВКП «Аверс», у тому числі, видаткові, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, матеріальні звіти, лімітно-заборні картки, договір купівлі-продажу товару, банківські виписки, перевірена податкова звітність позивача.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи (т.1 а.с.32-63, 157-240; т.2 а.с.1-74).

Зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

На час укладання угод, ПВКП «Аверс», ТОВ «Інфініті» та ТОВ «Саноіл Торг» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, звітували до податкової інспекції своєчасно, що не заперечує ДПІ.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПВКП «Аверс» є доведеним.

На думку колегії суддів, надані позивачем документи є належним підтвердженням дотримання останнім приписів податкового законодавства, яке зобов'язує платника податків документально підтвердити показники своєї податкової звітності.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові та видаткові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ОДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Горішник» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак таких доказів відповідач суду не надав.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у м. Херсоні №2383/22.6/24948399 від 23.04.2013 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 року №164/22-200/37585953, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання дизельного палива у ПВКП «Аверс».

Сама по собі інформація з вищевказаних актів перевірок стосовно обставин діяльності ПВКП «Аверс» не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ПВКП «Аверс» на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПВКП «Аверс» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законними та обґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків ОДПІ щодо порушення позивачем норм ЦК України, оскільки в актах перевірок як позивача так і його контрагентів не тільки не містяться посилань на конкретні підстави, а й не доводить умислу посадових осіб ТОВ УГСП «Афіни» на порушення публічного порядку, не пояснюють, в чому саме таке порушення полягає. Висновки відповідача у акті перевірки про нікчемність правочинів, ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик