Постанова № 36950803, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/9559/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта: Мариношенко К.А. за дов. № б/н від 24.04.2013 р.

від позивача: Галков І.О. за дов. № б/н від 10.09.2013 р.

розглянув апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року № 910/9559/13 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 64 646,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2013 року позов ТОВ "Ласка Лізинг" до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 64 646,25 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі не підтримав.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 15.03.2007 року сторонами укладено договір фінансового лізингу №693/03/2007, відповідно до умов якого лізингодавець - позивач зобов'язався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач лізингоотримувач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - напівпричеп МАЗ-93660 (дві одиниці), а також відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

Позивач виконав умови договору: передав предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2007 № РН-0000190, видатковою накладною від 17 липня 2007 року № РН-0000271 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей ЯНЮ № 464472 від 31.05.2007р. та не заперечується сторонами у справі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а саме в частині сплати лізингових платежів за 55-64 періоди, заборгованість перед позивачем становить 60 600,17 грн. Крім того, просить стягнути суму боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 32,31 грн., 3% річних у розмірі 1 893,90 грн. та неустойки в розмірі 2 119,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилені зауваження представника відповідача про те, що в результаті завищення лізингового платежу, безпідставно зростає незмінена вартість предмету лізингу; нарахування та відшкодування вартості майна повинно відбуватись за чітко зафіксованим в договорі курсом - 5,05 гривень України за 1 долар; нарахування завищених сум порушує інтереси відповідача та не передбачено Законом "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із п. 7.1.2 договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3" Додатку №1 до договору на відповідну дату проведення платежу та "Курсу-2". При цьому, в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатка №1 та "Курсу 1".

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, виражена в гривні, і суми платежу, яка відноситься на погашення вартості майна, вираженого в гривні, вважається комісією лізингодавця.

У випадку, якщо сума поточного лізингового платежу розрахована у відповідності з абз. 1 цього пункту менше або дорівнює добутку відповідної суми в "у.о.", вказаної в "Графі 4" додатку №1 на відповідну дату і "Курсу 1", то поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривні розраховується як добуток відповідної суми в "у.о.", вказаної в "Графі 4" додатку №1 на відповідну дату і "Курсу 1" і 20,00грн.

В погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривні та розрахована як добуток відповідної суми в "у.о.", вказана в "Графі 4" додатку №1 і "Курсу 1", а різниця - в комісію лізингодавця.

Сторони домовились, що комісія лізингодавця розрахована у відповідності з правилами вказаними вище, протягом 3-х періодів, починаючи з першого періоду, збільшується на 1/3 грошової суми, яка у відповідності з умовами цього договору повинна бути внесена лізингоотримувачем як аванс комісії. Комісія лізингодавця за кожен період лізингу, розрахована у відповідності з даним пунктом договору, нараховується на відповідну дату, вказану в "Графі 2" додатку №1 цього договору.

Згідно із п. 7.1.3 договору штрафи і пені, додаткові грошові суми, що підлягають оплаті згідно умов цього договору, оплачуються на основі виставлених рахунків лізингодавця і розраховуються на основі курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 7.1.4 договору, якщо курс НБУ на день зарахування платежу по відношенню до "Курсу 2" збільшується, більше ніж на 1% (один процент), лізингодавець вправі потребувати доплату, але у строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту зарахування цього платежу. Доплачена сума зараховується в якості додаткової комісії лізингодавця.

Згідно п. 7.3 договору, загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 39 781,64 "у.о.", враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 5 188,00 "у.о."

Відповідно до п. 7.4 договору, для авансових платежів застосовується курс НБУ, встановлений для одного Долара США на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу відповідно до Додатку №1 до договору.

Частиною 2 статті 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Крім того, згідно з частинами 1, 2 статті 533 даного Кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд с цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США або євро установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Відповідно визначеного сторонами в договорі терміну еквівалент означає будь-яку суму в Доларі, яка підлягає перерахунку в гривню із застосуванням певного курсу. Із Договору та додатку №1 до нього (графік лізингових платежів) судами вбачається, що сторонами погоджено сплата лізингових платежів у еквіваленті Долар.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Висновки господарського суду про стягнення боргу у сумі 64 646,25 грн. в тому числі, нарахованих на неї неустойки, річних та інфляційних, то колегія суддів погоджується з доводами суду про наявність правових та фактичних підстав для їх задоволення з огляду на умови пункту 9 договору.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2013 року по справі № 910/9559/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9559/13 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

Г.В. Корсакова