Рішення № 36950680, 27.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р.Справа № 922/5027/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (м. Київ) до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (м. Харків) про стягнення 14 433, 65 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Коваленка А.О., довіреність № 1850 від 27.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (м. Харків) 14433,65 грн. матеріальних збитків та 1720,50 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача як до страховика особи, винної у ДТП.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 грудня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 січня 2014 року.

09 січня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що пунктом 37.1.4 ст. 37 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземного транспортних засобів" передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, та відповідач листами № 848 від 01.07.2013 р. та № 925 від 17.07.2013 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пропуск строку для звернення за сплатою відшкодування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2014 року було відкладено розгляд справи на 27 січня 2014 року.

27 січня 2014 року представник позивача надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі доказами та надав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останнім страхового відшкодування та не зобов"язаний звертатись безпосередньо до особи, відповідальної за збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно - правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, тобто може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. .

Представник позивача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 000748/2 та № 000748/1.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

20 червня 2011 року між ПрАТ «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» (позивач) та Цегичко Іриною Григорівною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0633721/2104/11, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номер АХ 9271 ВК.

27 березня 2012 року по вулиці Московській, 96-А в місті Харкові мала місце дорожньо- транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки «ВАЗ 21061», державний номер 60430 ХК, за кермом якого знаходився Овод Євген Віталійович.

Цивільна відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ 21061», державний номер 60430 ХК була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (відповідач) (поліс АА/6740597).

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.04.2012 року водія Овод Є.В., було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню.

28 квітня 2012 року позивачем було складено страховий акт № 2101/06/2644/77619, згідно яким пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП, що сталося 27.03.2012 року, визнано страховим випадком та призначено до виплати на користь страхувальника грошову суму у розмірі 15 433, 65 грн.

Розмір матеріального збитку, нанесеного застрахованому автомобілю, підтверджується Розрахунком суми матеріального збитку від 26.04.2012 року та Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу 316/04/12 від 18.04.2012 року.

Позивачем було сплачено на користь страхувальника Цигичко І.Г., страхове відшкодування у розмірі 15 433, 65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0021813 від 03.05.2012 року.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, до позивача після виплати ним страхового відшкодування перейшло право вимоги до водія, винного у ДТП, Овода Є.В., а оскільки відповідальність Овода Є.В. застрахована відповідачем (поліс АА/6740597), до позивача перейшло й право вимоги до відповідача як до страховика особи, винної у ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 2013-06/07 з вимогою сплатити страхове відшкодування у розмірі 15433,65 грн., що підтверджується поштовим чеком та описом.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо сплати страхового відшкодування, позивач був змушений звернутись до суду.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог та зазначив, що пунктом 37.1.4 ст. 37 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземного транспортних засобів" передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, та відповідач листами № 848 від 01.07.2013 р. та № 925 від 17.07.2013 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пропуск строку для звернення за сплатою відшкодування.

Враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно договору страхування позивач 03.05.2012р. виплатив Цегичко І.Г. страхове відшкодування в сумі 15433, 65 грн., за шкоду заподіяну пошкодженням автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номер АХ 9271 ВК, внаслідок ДТП 27.03.2012 р. та своїм листом вих.№2013-06/07-СКП від 06.06.2013 р. звернувся до відповідача з заявою-вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 15433, 65 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України "Про страхування".

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ТОВ "Міжнародна страхова компанія".

Статтею 38 Закону передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідач в свою чергу посилається на ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" як на підставу відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв"язку зі спливом строку, проте суд зазначає наступне.

ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 36.1 вказаного ЗУ, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 37 ЗУ, підставою для відмови у здійсненні страхового

відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, проаналізувавши вищевказані положення суд дійшов висновку, що статті закону визначають підстави для відмови потерпілій особі у здійсненні страхового відшкодування внаслідок порушення нею або страхувальником вимог цього Закону або вчинення умисних дій, які призвели до настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР ); потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо - транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Таким чином, на вказані регресні правовідносини між страховиками потерпілої та винної особи норми даної статті не поширюються.

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до відповідача з регресною вимогою після виплати страхового відшкодування страхувальникові, якому було завдано матеріальної шкоди внаслідок ДТП.

Отже, право позивача на отримання страхового відшкодування виникає з моменту здійснення ним виплати, а не з моменту скоєння ДТП, як це зазначає відповідач.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний взагалі звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Так крім того, його право на отримання страхового відшкодування не обмежено строком, крім строку позовної давності.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 14433,65 грн. матеріальних збитків підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується п. 1 ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі ст.ст. 979, 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування", ст. 1, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99 А-3, код 31236795, р/р № 26500010151329 в ПуАТ "Фідобанк" м. Київ, МФО 300175) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, Повітрофлотський просп, 25, код 23510137) 14433,65 грн. матеріальних збитків та 1720,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя Смірнова О.В.