Постанова № 36950656, 03.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 р. Справа №П/805/3/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.,

за участю

представника позивача - Недовомної Т.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Філіної О.Ф. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості, -

встановив:

03 січня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (далі - УПФУ або Позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (далі - Відділення Фонду або Відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило стягнути з відповідача витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року в сумі 1 073,42 грн. (а.с.2-5, 78а).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, вказаним вище особам на загальну суму 1 073,42 грн., проте Відділення Фонду відмовило у прийнятті до відшкодування цих витрат.

Посилаючись на правові норми, які містяться в законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», позивач стверджував, що територіальні органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинні відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсії особам, яким призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовило у відшкодуванні витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії у зв'язку із втратою годувальника, позивач просив стягнути ці витрати в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позові, просила задовольнити позов.

Представник відповідача заявлені вимоги не визнала у повному, надала письмові заперечення проти позову (а.с.62-64), сутність яких полягала у тому, що відшкодування витрат територіальних органів Пенсійного фонду України на виплату пенсії по втраті годувальника має здійснюватися на централізованому рівні між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також у тому, що на час смерті годувальників жодній із вказаних осіб не була встановлена інвалідність.

З урахуванням наведеного та на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, наступним особам:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій призначена пенсія по втраті годувальника - батька ОСОБА_7, якому була встановлена третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання: коніотуберкульоз, друга стадія вузелкової форми, і який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року від раку правої легені, що встановлено на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії (а.с.8), розпорядження про призначення пенсії від 03 грудня 2007 року № 153347(а.с.9), висновку про час настання інвалідності від 30 липня 2007 року (а.с.10), свідоцтва про народження (а.с.11), свідоцтва про одруження (а.с.12), свідоцтва про смерть (а.с.13), виписки з акта огляду у МСЕК (а.с.14-15).

На час смерті годувальника ОСОБА_3 виповнилося 42 роки. Водночас вказана особа є інвалідом дитинства третьої групи, що підтверджується висновком про час настання інвалідності від 30 липня 2007 року (а.с.10).

В липні 2013 року ОСОБА_3 виплачено 130,27 грн. основного розміру пенсії; в серпні 2013 року - 130,27 грн. основного розміру пенсії; в вересні 2013 року - 130,27 грн. основного розміру пенсії, а разом - 390,81 грн., про що свідчить розрахунок суми позову (а.с.6-7).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій призначена пенсія по втраті годувальника - батька ОСОБА_8, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що встановлено на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії (а.с.16), розпорядження про призначення пенсії від 19 травня 2009 року № 134962 (а.с.17-18), висновку про час настання інвалідності від 17 липня 2008 року (а.с.19), свідоцтва про народження (а.с.20), свідоцтва про одруження (а.с.21), свідоцтва про смерть (а.с.22), акта про нещасний випадок на виробництві № 114 (а.с.23-24).

На час смерті годувальника ОСОБА_4 виповнилося 9 років. Крім того, вказана особа є інвалідом дитинства другої групи, що підтверджується висновком про час настання інвалідності від 17 липня 2008 року (а.с.19).

В липні 2013 року ОСОБА_4 виплачено 71,57 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили - 0,57 грн.; в серпні-вересні 2013 року виплачено - 143,14 грн., витрати на її доставку становили - 1,13 грн., а разом - 216,41 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 214,71 грн. та поштовий збір в сумі 1,71 грн. (а.с.6-7).

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій призначена пенсія по втраті годувальника - батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, що встановлено на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії (а.с.25), розпорядження про призначення пенсії від 24 квітня 2013 року № 153366 (а.с.26), висновку про час настання інвалідності від 01 квітня 2013 року (а.с.27), свідоцтва про смерть (а.с.28), свідоцтва про одруження (а.с.29), акта про нещасний випадок на виробництві № 90/20 (а.с.30-31).

На час смерті годувальника ОСОБА_6 виповнилося 10 років. Крім того, вказана особа є інвалідом дитинства третьої групи, що підтверджується висновком про час настання інвалідності від 01 квітня 2013 року (а.с.27).

В липні 2013 року ОСОБА_6 виплачено 132,08 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 1,04 грн. ; в серпні 2013 року - 132,08 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 1,04 грн.; в вересні 2013 року - 132,08 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 1,04 грн., а разом 399,36 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 396,24 грн. та поштовий збір в сумі 3,12 грн. (а.с.6-7).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, якій призначена пенсія по втраті годувальника - батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, що встановлено на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії (а.с.32), розпорядження про призначення пенсії від 01 листопада 2012 року № 101097 (а.с.33), висновку про час настання інвалідності від 22 жовтня 2012 року (а.с.34), свідоцтва про смерть (а.с.35), акта про нещасний випадок на виробництві № 47 (а.с.36-37).

На час смерті годувальника ОСОБА_5 виповнилося 8 років. Крім того, ця особа є інвалідом дитинства третьої групи, що підтверджується висновком про час настання інвалідності від 22 жовтня 2012 року (а.с.34).

В липні 2013 року ОСОБА_5 виплачено 22,11 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 0,17 грн.; в серпні 2013 року - 22,11 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 0,17 грн.; в вересні 2013 року - 22,11 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 0,17 грн., а разом 66,84 грн., в тому числі 66,33 грн. - основний розмір пенсії та поштовий збір в сумі 0,51 грн. (а.с.6-7).

Як вбачається зі змісту атів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень-вересень 2013 року (а.с.38, 43, 48) та списків осіб, що не прийняті до заліку Відділенням Фонду за вказаний період (а.с.39-42, 44-47, 49-52), УПФУ пред'явило Відділенню Фонду до відшкодування витрати на виплату пенсії по втраті годувальника за особовими справами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак Відділення Фонду не прийняло їх до відшкодування з тієї причини, що на час смерті годувальників вказані особи не були визнані інвалідами дитинства.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує до спірних правовідносин нижченаведені правові норми.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ є Фонд.

Ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Положеннями з ч.4 ст.26 Основ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило міститься в абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV, яким визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанова від 12 червня 2012 року по справі № 21-165а12), суд дійшов висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, особам, зазначеними в ст.33 Закону № 1105-ХІV, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Як встановлено судом, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є інвалідами дитинства, причиною смерті їх годувальників (батьків) були нещасні випадки на виробництві або професійні захворювання, тобто страхові випадки, страхувальником за якими є Фонд.

Наведене зумовлює висновок, що в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV вказані особи є непрацездатними особами, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а тому мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) за рахунок коштів Фонду.

Посилання представника відповідача на те, що на час смерті годувальників вказаним особам не була встановлена інвалідність, як на підставу для відмови у відшкодування витрати на виплату пенсії по втраті годувальника, суд вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є інвалідами дитинства, а тому незалежно від дати встановлення інвалідності (на час смерті годувальника чи після цього) вказані особи мають право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Крім того, наявність правових та фактичних підстав для стягнення з Відділення Фонду на користь УПФУ витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлена такими, що набрали законної сили судовими рішеннями Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду у справах № 805/7402/13-а та № 805/11827/13-а (а.с.65-78).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За правилами ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»), нове вирішення тих самих питань зводить нанівець закінчене раніше провадження, що є несумісним з принципом юридичної визначеності (рішення у справі «Ющенко та інші проти України») тощо.

Таким чином, встановлені судами під час розгляду справ № 805/7402/13-а та № 805/11827/13-а фактичні обставини не можуть ставитись під сумнів та оспорюватися сторонами під час розгляду справи № П/805/3/14.

Судом встановлено, що в період з липня по вересень 2013 року ОСОБА_3 виплачено 390,81 грн. основного розміру пенсії; ОСОБА_4 - 216,41 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 214,71 грн. та поштовий збір в сумі 1,71 грн.; ОСОБА_6 - 399,36 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 396,24 грн. та поштовий збір в сумі 3,12 грн.; ОСОБА_5 - 66,84 грн., в тому числі 66,33 грн. - основний розмір пенсії та поштовий збір в сумі 0,51 грн., а разом 1 073,42 грн. (а.с.6-7), а тому позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду вказаної суми є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про централізований порядок відшкодування зазначених витрат висновки суду про задоволення позовних вимог не спростовують, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 6 червня 2011 року № 21-1161а11, від 20 червня 2011 року № 21-76а11, від 28 листопада 2011 року № 21-366а11, від 19 березня 2012 року № 21-364а11 тощо) у разі наявності спору вимоги про стягнення сум відшкодування витрат на виплату пенсії мають вирішуватися в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, тобто позивачем вірно обраний спосіб захисту його порушеного права.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального старування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (ідентифікаційний код 25968441) на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за особовими справами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 42 копійки.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 03 лютого 2014 року.

Постанова складена у повному обсязі 04 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.