Постанова № 36950614, 25.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 р. Справа № 804/14432/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Золотухіна Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську МГУМ, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000672500 від 21.10.2013 р. та № 000682500 від 21.10.2013 р., які прийняті на підставі Акту № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Акту № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 000672500 від 21.10.2013 р. та № 000682500 від 21.10.2013 р. про нарахування додаткових штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 25 % порушено приписи п. 123.1 ст. 123 ПК України, згідно якої при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 % суми визначеного податкового зобов'язання, оскільки податкові зобов'язання нараховані контролюючим органом на підставі Акту № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Акту № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р. в розумінні п. 56.18 ст. 56 є неузгодженими. Також, позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням терміну встановленого п. 86.8 ст. 86 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився. У поданих письмових запереченнях відповідач зазначив, що СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ за Актом № 529/22-0/00178353 від 26.11.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000368821 від 19.12.2012 р. за яким розраховано штрафну санкцію в розмірі 25 %. Враховуючи вже прийняті податкові-повідомлення рішення з податку на додану вартість за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р., за якими була нарахована штрафна санкція в розмірі 25 %, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, було прийнято рішення про донарахування штрафних санкцій в розмірі 25%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, за Актом від № 529/22-0/00178353 від 26.11.2012 р. СДПІ у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000368821 від 19.12.2012 р. за яким нарахована штрафна санкція в розмірі 25 %, за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. СДПІ у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005220 від 17.03.2013 р. за яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафна санкція в розмірі 25 %, та за Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000352200 від 10.07.2013 р. за яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафна санкція в розмірі 25 %.

Зазначені факти сторонами не заперечуються та підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повторним визначенням грошового зобов'язання після грошового зобов'язання, визначеного за Актом № 529/22-0/00178353 від 26.11.2012 р. є грошове зобов'язання за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р.

Повторним визначенням грошового зобов'язання після грошового зобов'язання, визначеного за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. є грошове зобов'язання за Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р.

Відтак, згідно приписів ч. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України передбачено обов'язок контролюючого органу щодо накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, суд встановив правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 000672500 від 21.10.2013 р. та № 000682500 від 21.10.2013 р. щодо нарахування додаткових штрафних санкцій в розмірі 25 % згідно вимог ч. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р.

Висновки позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки грошові зобов'язання за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р. є неузгодженими, суд визнав необґрунтованими за наступних причин.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно зазначених норм податкове повідомлення-рішення встановлює визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання, яка складається з податкового зобов'язання та/або штрафних санкцій.

Відтак, Податковим кодексом України встановлено обов'язок контролюючого органу визначити шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання платнику податків, в тому числі нарахувати штрафні санкції в розмірі згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, а для платника податків ПК України передбачено право на оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання, в тому числі штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, та те, що штрафні санкції є похідними від податкових зобов'язань, посилання позивача на неузгодженість грошових зобов'язань за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р. як підставу скасування оскаржуваних повідомлень-рішень є безпідставними.

Суд зазначає, що п. 123.1 ст. 123 ПК України, який передбачає нарахування штрафних санкцій, не пов'язує обов'язок нарахування штрафних санкцій виключно з узгодженими грошовими (податковими) зобов'язаннями. Підставою нарахування штрафних санкцій за даною нормою є факт визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, право на оскарження яких залишається в платника податків.

Відтак посилання позивача на відповідні судові рішення щодо оскарження податкових повідомлень-рішень за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р., які містяться в матеріалах справи та підтверджують факт неузгодженості грошових зобов'язань за даними актами, суд не відхиляє.

В матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили судовими рішеннями щодо оскарження податкових повідомлень-рішень за Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р.

Суд не приймає пояснення позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням терміну встановленого п. 86.8 ст. 86 ПК України, оскільки податкове законодавство не містить норм, які передбачають скасування податкових повідомлень-рішень у випадку порушенням терміну їх прийняття згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, що позивачем не спростовано.

Суд визнає обґрунтованим висновок відповідача, що порушення терміну встановленого п. 86.8 ст. 86 ПК України не спростовує факту порушень, встановлених Актом № 98/22-0/00178353 від 18.02.2013 р. та Актом № 395/22.3-00178353 від 05.06.2013 р.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до встановлених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір на суму 2294 грн.00 коп., згідно платіжного доручення №229516 від 25.09.2013 року. Таким чином, решта суми судового збору, яка підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Державного бюджету України становить 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 27.12.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 27.12.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко