Постанова № 36950602, 29.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/33/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській О. Є.,

за участю сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Луганськвугілля" до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання рішень №705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року протиправними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2014 року державне підприємство "Луганськвугілля" (далі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (далі - Відповідач) про визнання рішень №705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року протиправними та їх скасування, обґрунтовуючи свій позов наступним.

Управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області у відношенні ДП "Луганськвугілля" винесено рішення № 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску». Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року порушено провадження у справі №913/206/13-г про банкрутство боржника - державного підприємства "Луганськвугілля", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, з метою забезпечення грошових вимог кредиторів.

Позивач зазначив, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі незаконно нараховувались штрафні санкції та пеня в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. А відтак рішення № 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року є такими, що винесені відповідачем протиправно, та підлягають скасуванню.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі № 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі (аркуш справи 136).

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в яких з доводами позивача не погоджується, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без його участі (аркуші справи 134-135).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Пунктом 4.3.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція), передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (п. 11 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і пунктом 6.10 Інструкції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем у відношенні позивача винесено рішення № 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску», якими на підставі п. 2. ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 на відокремлені підрозділи державного підприємства «Луганськвугілля» застосовано штрафні санкції та нарахована пеня, а саме:

відповідно до рішення № 705 до відокремленого підрозділу «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 225008,11 грн. та пеня у розмірі 101662,67 грн. за період з 29.04.2013 року до 27.06.2013 року;

відповідно до рішення № 706 до відокремленого підрозділу «Управління по постачанню та збуту продукції» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 8940,16 грн. та пеня у розмірі 6851,45 грн. за період з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року;

відповідно до рішення № 707 до відокремленого підрозділу «Шахта Никанор-Нова» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 435636,35 грн. та пеня у розмірі 253079,17 грн. за період з 29.04.2013 року до 11.07.2013 року;

відповідно до рішення № 708 до відокремленого підрозділу «Шахта Фащівська» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 230709,30 грн. та пеня у розмірі 141117,07 грн. за період з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року;

відповідно до рішення № 709 до відокремленого підрозділу «Санаторій-профілакторій «Шахтар» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 3441,22 грн. та пеня у розмірі 1608,42 грн. за період з 29.04.2013 року до 27.06.2013 року;

відповідно до рішення № 710 до відокремленого підрозділу «Автобаза» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 8214,75 грн. та пеня у розмірі 5952,21 грн. за період з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року;

відповідно до рішення № 711 до відокремленого підрозділу «Перевальський ремонтно-механічний завод» ДП «Луганськвугілля» застосовується штраф у розмірі 33077,02 грн. та пеня у розмірі 27981,29 грн. за період з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року (аркуші справи 42-48).

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку 02.08.2013 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке своїм рішенням від 16.08.2013 року №53711/0910 «Про результати розгляду скарго» скаргу ДП «Луганськвугілля» залишило без задоволення (аркуші справи 49-53).

29.08.2013 року ДП «Луганськвугілля» направлено скаргу на адресу Пенсійного фонду України №03/3-304 про скасування рішень (аркуші справи 54-56).

Рішенням Пенсійного фонду України від 01.11.2013 року №29148/09-10 скаргу позивача від 29.08.2013 року залишено без розгляду (аркуш справи 61).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року, відповідно до ст. ст. 2, 9-13,16,114,115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013 року, порушено провадження у справі №913/206/13-г про банкрутство боржника - державного підприємства "Луганськвугілля", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, й з метою забезпечення грошових вимог кредиторів, призначено розпорядником майна боржника, арбітражного керуючого Зінченка Юрія Олексійовича, ліцензія серії НОМЕР_1 від 22.08.2012 року (аркуші справи 8-17).

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (відповідно до п.1 постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

За змістом статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Відповідно до п. 1. ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до п. 3. ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи пункти 17, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство", відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на час вчинення позивачем правопорушення, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Щодо посилання відповідача на те, що оскаржувані рішення винесені вже після припинення провадження про банкрутство ДП «Луганськвугілля» та скасування мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 року провадження про банкрутство ДП «Луганськвугілля» припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів (аркуші справи 18-21).

Але, як вбачається з оскаржуваних рішень, період за який відбулось нарахування вказаних штрафів та пені (рішення № 705 - період застосування штрафу та пені з 29.04.2013 року до 27.06.2013 року; рішення № 706 - з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року; рішення № 707 - з 29.04.2013 року до 11.07.2013 року; рішення № 708 - з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року; рішення № 709 - з 29.04.2013 року до 27.06.2013 року; № 710 - з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року; рішення № 711 - з 28.03.2013 року до 27.06.2013 року) входить до періоду дії мораторію.

Отже, суд дійшов висновку, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі нараховувались штрафні санкції та пеня на позивача в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року, від 12 березня 2013 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, представник відповідача суду не надав.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Луганськвугілля" до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання рішень №705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року протиправними та їх скасування, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 3, 11, 17, 69-71, 87, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державного підприємства "Луганськвугілля" до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання рішень №705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року протиправними та їх скасування, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області № 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711 від 22.07.2013 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» винесені у відношенні державного підприємства "Луганськвугілля" (91000, м. Луганськ, вул. Лєрмонтова, б. 1В, ідентифікаційний код 32473323).

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Луганськвугілля" (91000, м. Луганськ, вул. Лєрмонтова, б. 1В, ідентифікаційний код 32473323) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2294,00 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2014 року.

Суддя А.А. Лагутін