Ухвала суду № 36948348, 28.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4859/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Залімський І. Г.

судді: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Цимбал В.А.

представника відповідача: Стукальської Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро" про підтвердження адміністративного арешту майна , -

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області подано до Вінницького окружного адміністративного суду подання про підтвердження адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро".

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено та підтверджено представниками сторін, у відповідності із наказом Вінницької ОДПІ №1218 від 09.12.2013 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" та направлення на перевірку №1247/22 від 09.12.2013 року посадовими особами Вінницької ОДПІ здійснено виїзд на перевірку ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро". Однак, посадові особи ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" не допустили працівників податкового органу до проведення перевірки.

У зв'язку із вказаними обставинами, прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" вих.№9991/2230 від 12.12.2013 р.

ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" подало скаргу до ГУ Міндоходів у Вінницькій області на протиправні дії працівників Вінницької ОДПІ та наказ №1218 від 09.12.2013 р.

Закриваючи провадження по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" оскаржило в адміністративному порядку наказ про проведення перевірки і дії податкового органу. За таких обставин, в переданих на розгляд суду правовідносинах наявний спір про право, що є підставою для закриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Відповідно до пп.94.2.3. п.94.2. ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової інспекції.

Згідно із п.2 ч.5 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Висновку щодо наявності спору про право суд першої інстанції дійшов з огляду на подання ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" заперечення на подання та скарги до ГУ Міндоходів у Вінницькій області на протиправні дії працівників Вінницької ДПІ та наказ №1218 від 09.12.2013 р.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183 з позначкою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Слід зазначити, що у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183 з позначкою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт.

Відповідно до п.1 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції країни 7 грудня 2012 р. за № 2046/22358 19.11.2012 № 1203 (далі - Положення), це Положення розроблене відповідно до статті 19-1 розділу І, статей 55 та 56 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, статей 6-8, 18 Закону України «Про звернення громадян» та визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 Положення, органи державної податкової служби розглядають скарги платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території вільної митної зони.

Таким чином, наказ керівника органу ДПС - це управлінське рішення, яке не підпадає під визначення «будь-яке інше рішення» у розумінні ст.55 та 56 ПКУ та не підлягає адміністративному оскарженню у порядку встановленому ст.56 ПКУ та Положенні. Тому, оскарження наказу до вищестоящого органу доходів і зборів не є належним способом захисту своїх прав та інтересів та не може розцінюватись як спір про право.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції, не вбачає у переданих на розгляд суду правовідносинах спору про прав, отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро" про підтвердження адміністративного арешту майна, - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 лютого 2014 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Ватаманюк Р.В.