Постанова № 3694815, 14.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 22-а-14611/08 Головуючий у першій інстанції:

Суддя-доповідач: Романчук О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Горбань Т.І.,

Малиніна В.В.,

при секретарі: Джуринській Н.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання дій неправомірними, визнання нечинним рішення, зобов'язання відділ кватрирного обліку Чернігівської міської ради взяти на квартирний облік, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Газ-Дніпро» (далі - Позивач) звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - Відповідач) про визнання нечинним податкового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу, у якій просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Співробітниками Відповідача було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт від 19.04.2007 №62/23-704/31353807 (далі - акт перевірки).

В результаті перевірки перевіряючими, зокрема, зроблено висновок про те, що TOB «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» в порушення вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України проведено розрахунки з нерезидентом - Компанією «BERLIN-CHEMIE AG» (Германія) у валюті України на суму 22637,18 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято рішення від 27.04.2007 №0000422202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача згідно ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22637,18 грн.

ЯК вбачається з матеріалів справи, між TOB «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» та Компанією «BERLIN-CHEMIE AG» (Германія) було укладено ряд договорів комісії, в яких комісіонером є «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро», а комітентом - Компанія «BERLIN-CHEMIE AG»: від 19.04.2004 НОМЕР_1, 23.04.2004 НОМЕР_2 та від 30.04.2004 НОМЕР_3.

За умовами вказаних договорів TOB «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» зобов'язалось за вказану винагороду за дорученням Компанії «BERLIN-CHEMIE AG» укладати на території України від свого імені в інтересах та за рахунок Компанії «BERLIN-CHEMIE AG» договори купівлі-продажу автомобілів, які передаються TOB «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» на комісію Компанією «BERLIN-CHEMIE AG».

До вищезгаданих договорів контрагентами було укладено протоколи-погодження, в яких визначено вартість автомобілів, умови та строки їх передачі: протокол-погодження до договору НОМЕР_1 на продаж 4 автомобілів ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 7315,00 евро, в т.ч. комісійна винагорода 1200,00 євро, протокол-погодження до договору НОМЕР_2 на продаж 4 автомобілів ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 7345,00 євро, в т.ч. комісійна винагорода 1200,00 євро та протокол-погодження до договору НОМЕР_3 на продаж 4 автомобілів, в т.ч. ІНФОРМАЦІЯ_2, 2 шт. ІНФОРМАЦІЯ_3, на загальну суму 8691,00 євро, в т.ч. комісійна винагорода 1200,00 євро.

Вказані автомобілі були продані позивачем фізичним особам - громадянам України, після чого між контрагентами були підписані відповідні акти виконаних робіт від 15.05.2004 на суми 6115,00 євро, 6145,00 євро та 7491,00 євро.

29.10.2004 року Позивачем вказані суми було перераховано на користь Компанії «BERLIN-CHEMIE AG».

Таким чином, у результаті вищенаведених господарських операцій Позивачем отримано у комісійну винагороду в національній валюті України на загальну суму 22637,18 грн.

У відповідності до абз.1 та3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 (далі - Декрет № 15-93), у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

ЯК вірно встановлено судом першої інстанції, Позивачем здійснювались розрахунки з нерезидентом без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 16 Декрету № 15-93- до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, як штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків; за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Судом першої інстанціїубло вірно зроблено висновок про те, що Позивачем було порушено вимоги ст. 7 Декрету № 15-93, однак колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо застосування строків накладення адміністративно-господарських санкцій, а саме штрафу визначеного ст. 16 Декрету № 15-93.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підпадання даного виду штрафу до адміністративно-господарських санкцій, загальні засади накладення яких визначено Господарським кодексом України. Однак, судом першої інстанції не враховано ті обставини,що ст. 250 ГК України визначено загальні строки застосування адміністративно-господарських санкцій та штрафу зокрема.

Так, ст. 250 ГК України передбачено, що Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким випадком, який передбачено законом є норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

У відповідності до абз.1 Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Порядок накладення та стягнення штрафних санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, враховуючи положення преамбули, поширюються норми щодо справляння та сплати сум, які визначені для податкового зобов`язання.

Згідно з п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 - за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, Відповідачем не було пропущено строки для визначення податкового зобов`язання, а тому і для визначення штрафних санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача потрібно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС УкраїниГоловуючий суддя

Судді: