Постанова № 36947994, 10.12.2013, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1158/13-а

Провадження № 2-а/535/30/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Островського Р.В.,

при секретарі - Білик Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Котелевського районного суду Полтавської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження;-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 30744998 від 19.11.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11 виданого Котелевським районним судом Полтавської області 12.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Котелевським районним судом Полтавської області 12 січня 2012 року видано виконавчий лист №1613/2-а-2922/11 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду здоров'ю як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених раніше виплат. Відповідно до вищевказаного виконавчого листа боржником проведено відповідний перерахунок та нараховано до виплати ОСОБА_1 42915,60 гривень, але виплата не була здійснена в зв'язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету, вважає, що державним виконавцем порушені приписи п. 11 ч.1 ст.49, ст.75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", та вважає дії відповідача протиправними.

Позивачка - ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. До суду 09 грудня 2013 року надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, оскільки не має змоги з'явитися за станом здоров'я, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, до суду 10 грудня 2013 року надав письмове заперечення по справі, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовуючи заперечення тим, що виплати по рішенню суду не проведені в зв'язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету, а відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду 09 грудня 2013 року надали заяву, в якій просять провести розгляд справи у відсутність представника управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст.41 КАС України фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

За таких обставин, враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, матеріали адміністративної справи № 1613/2-а-2922/11, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 10 січня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду , заподіяну здоров'ю як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених раніше виплат.

Згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області залишено без задоволення, постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 року по справі № 2а-1613/3/12 залишено без змін.

Виписаний 12 січня 2012 року виконавчий лист було передано для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою від 23 січня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11.

Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації на виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11 надало підрозділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Полтавській області ( вхідний № 233/04-28/2 від 15 січня 2013 року) розрахунок від 09 січня 2012 року нарахування допомоги при встановленні групи інвалідності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підлягає виплаті ОСОБА_1, сума допомоги, що підлягає доплаті на виконання рішення суду складає - 42915,60 гривень ( а.с. 59 справи № 1613/2а-2922/11).

19 листопада 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. винесено постанову ВП № 30744998 про закінчення виконавчого провадження з виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених раніше виплат.

Закінчивши виконавче провадження головний державний виконавець виходив з того, що відсутній відповідний фінансовий ресурс бюджету та керувався п. 11 ч. 1 ст. 49, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд не погоджується з висновком державного виконавця, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 1613/2а-2922/11 винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

Суд зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що закінчення виконавчого провадження з підстав зазначених у п. 11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним, оскільки державним виконавцем не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду.

Судові витрати відповідно до змісту вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 15, 71, 72, 79,159, 160, 161, 163, 167, 181, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11, виданого Котелевським районним судом 12 січня 2012 року - неправомірними.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2013 року реєстраційний номер виконавчого провадження № 30744998 з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11, виданого Котелевським районним судом Полтавської області 12 січня 2012 року.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котелевського районного суду

Полтавської області Р.В. Островський