Ухвала суду № 36947859, 29.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8556/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 04.11.13 у справі № 801/8556/13-а

за позовом Приватного підприємства "Алекс Конселт" (вул. Севастопольська, 62,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Алекс Конселт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби № 0000761504 від 26.03.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Алекс Конселт" 161,84 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період лютий 2011року.

За результатами перевірки був складений акт від 28.02.2013 року № 1349/15.4/33326157, яким виявлені порушення позивачем:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.7.1 п. 7.7.ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 15265 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 3671грн., січень 2011 року - 2200 грн., лютий 2011 року -2760 грн., березень 2011 року 3317, квітень 2011 року 3317.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року № 0000761504 про збільшення позивачу суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 16183,75грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Алекс Конселт" та КП "Альянс" був укладений 01.02.2011 договір підряду № 292 на ремонтні роботи будівлі котельні, розташованої по вул. Севастопольська, буд. 32, м. Сімферополя.

При укладанні договору позивачу від контрагента КП "Альянс" були надані копії Форми № 4 - ОПП (Довідка про взяття на облік платників податків), ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, (Серія АВ № 119461), Свідоцтва про держ. реєстрацію серія А00 № 436708, довідки АА № 460557, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної Небезпеки № 013.10.43.45.21.1, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00887869.

До обов'язків підрядника входило: ремонт підлог, стін, покрівлі і т.д. (згідно з кошторисом до договору).

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи: податкова накладна № 654 від 28.02.11 р. на суму 16560,26 грн., яка знайшла своє відображення в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2011 р. та в декларації з ПДВ за лютий 2011 р., журнал ордеру та відомості по рах.631, платіжне доручення від 09.06.11 р. - вказана сума у розмірі 16560,26 грн. була перерахована позивачем на рахунок КП "Альянс".

Також, між ПП "Алекс Конселт" та ПП "Севелітстрой" були укладені договори підряду №6/59 від 04.01.11 р., №02/03/186 від 02.03.11 р., №01/04/201 від 01.04.11 г.

Згідно з Договором № 6/59 від 04.01.11 р. - був здійснений ремонт будівлі складу готової продукції по вул. Об'їзна, буд. 4, м. Сімферополь (ремонт підлог, стін, покрівлі).

Відповідно до Договору № 02/03/186 від 02.03.11 р. - зроблений ремонт металевого складу МАС - 540 (літера "В") по вул. Крилова, буд. 145 м. Сімферополя (очищення від старої фарби і фарбування); та Договором № 01/04/201 від 01.04.11 р. - здійснений ремонт металевого складу МАС - 540 (літера "Г") по вул. Крилова, буд. 145 м. Сімферополя (очищення від старої фарби і фарбування).

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться наступні документи: акти виконаних робіт від 30.01.11 р., 31.03.11 р., 30.04.11 р., податкові накладні № 142 від 30.01.11 р., №147 від 31.03.11 р., № 88 від 30.04.11 р., платіжні доручення від 29.11.11 - 3028,59 грн., від 13.12.11 р. - 7000,00 грн., від 23.01.12 р. - 5000,00 грн. - вказані суми були перераховані позивачем на рахунок ПП "Севелітстрой".

Зокрема, повний перелік і обсяги робіт вказані в кошторисах, актах виконаних робіт, виконання договорів відображено в Журналах ордерах та Відомостях за рахунком 631 від 01.12.2010 по 30.04.2011.

Отже, суми податку на додану вартість були сплачені позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавців - ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс".

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач враховуючи зазначений вище податковий кредит сформував суму ПДВ у лютому 2011 року врахувавши 15265 грн., яка правомірно була включена до загальної суми податкового кредиту відповідної графи декларації з ПДВ за лютий 2011року.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ПП "Севелітстрой" та КП "Альянс" в лютому 2011 року.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що постачальник послуг -КП "Альянс", придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (лютий 2011р.) був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00887869, та мав право видавати податкові накладні.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод між позивачем та його контрагентами - ПП "Севелітстрой" , КП "Альянс", оскільки у контрагентів в ході перевірки встановлено відсутність необхідним умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб'єкти господарювання, згідно частини першої статті 19 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 28.02.2013 року № 1349/15.4/33326157 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2013 року № 0000761504 про збільшення позивачу суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 16183,75грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.13 у справі № 801/8556/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва