Рішення № 36947232, 27.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/729 27.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» стягнення 223 273,72 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь учасники судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

Кучкова Ю.В. - дов. № 91/2012/06/13-1 від 13.06.13 р.

Півень Д.О. - дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.12 р.

Полоз І.В. - дов. № Д07/2009/07/10-18 від 10.07.09 р.

від відповідача: Несін Л.П. - дов. № 056/24-9555 від 27.12.13 р.

Яроцька О.О. - дов. № 056/24-447 від 25.01.13 р.

Годзяцький О.В. - дов. № 044/24-21 від 12.01.09 р.

Лосовський Л.М. - дов. № 044/24-6440 від 17.10.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення 157 673,12 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 11 037,12 штрафу, 19 641,24 грн. пені, 29 679,46 грн. інфляційної складової боргу та 5 242,78 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.

Ухвалою суду від 19.10.09 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 37/729 та призначено її розгляд на 11.11.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 11.11.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 19.10.09 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.09 р. надав витребувані судом документи та заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі № 37/729 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131та № 8/588.

Ухвалою суду від 11.11.09 р. у справі № 37/729 було зупинено провадження до вирішення інших пов'язаних з нею справ № 8/131 і № 8/588; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/588 від 04.03.2009 р. було передано адміністративну справу № 8/588 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято до провадження справу № 8/558 та присвоєно їй № 2а-1552/11.

25.06.2011 р. Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 2а-1552/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання нечинними розпоряджень.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.11 р. було поновлено провадження у справі № 37/729 та призначено її розгляд на 03.10.11 р.

У судовому засіданні 03.10.11 р. представник позивача надав довідку про надходження коштів від відповідача, додаткові документи у справі та заяву про зміну найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується доданими позивачем до даної заяви копіями статутних документів, довідки з органів статистики про включення Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ «Київенерго», оригінали яких були надані представником позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.11 р. заявив суду усне клопотання про витребування у позивача показників температури теплоносія, поданого на межу балансової належності за позовний період (графік подачі теплоносія у залежності від температури зовнішнього повітря).

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечень не навів.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи його задовольнив.

З метою витребування у позивача графіку подачі теплоносія у залежності від температури зовнішнього повітря, а також доказів звернення до відповідача з приводу неналежного виконання договору, у судовому засіданні 03.10.11 р. було оголошено перерву до 12.10.11 р. о 12:30 год.

У судовому засіданні 12.10.11 р. представник позивача надав суду температурний графік теплової мережі «Київенерго», адекватний реальній потребі споживачів на 2010/2011 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.11 р. заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості ознайомитися з наданим представником позивача документом.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив, у зв'язку з чим у судовому засіданні 12.10.11 р. було оголошено перерву до 26.10.11 р. о 09:45 год.

У судовому засіданні 26.10.11 р. представник відповідача надав суду клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів просив поставити наступні питання:

1) Чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?

2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП «Спецжитлофонд» за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

Розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, Господарський суд міста Києва ухвалою № 37/729 від 26.10.11 р. його задовольнив та призначив судову експертизу для вирішення питань, визначених судом з урахуванням пропозицій, наведених відповідачем у клопотанні. При цьому, суд виходив з того, що обставини справи неможливо встановити без застосування спеціальних знань, оскільки вони стосуються аналізу документів бухгалтерського обліку як позивача, так і відповідача, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.

Виконання судової експертизи суд доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати на проведення судової експертизи суд поклав на відповідача.

Ухвалою суду від 26.10.11 р. провадження у справі № 37/729 на час виконання судової експертизи було зупинено.

22.11.11 р. справу № 37/729 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

29.10.12 р. супровідним листом (вихідний № 12689/11-42 від 18.10.2012 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 37/729 до Господарського суду м. Києва, повідомивши про неможливість проведення судової експертизи, оскільки чинні нормативно-правові акти не в повній мірі та однозначно надають можливість вирішення питань, поставлених в ухвалі суду, а обладнання і методики з визначення фактичних (ненормативних) обсягів споживання та витрачення теплової енергії, в тому числі за минулі періоди (з 01.11.07 р. по 01.09.09 р.) в інституті відсутні. КНДІСЕ з цього приводу були ініційовані консультації з відповідними державними установами та організаціями. У зв'язку з відсутністю чітко визначеної процедури, а також обладнання і методик з вирішення питань щодо визначення/перевірки фактичних (ненормативних) обсягів споживання та витрачення теплової енергії, в тому числі за минулі періоди, проведення призначеної ухвалою суду № 37/729 від 26.10.11 р. експертизи не вбачається за можливе, у зв'язку з чим зазначену ухвалу суду залишена без виконання.

Ухвалою суду від 01.11.12 р., господарський суд поновив провадження у справі № 37/729; розгляд справи призначив на 21.11.2012 р.; зобов'язав сторін надати обґрунтовані пропозиції стосовно установи, яка вправі проводити судові експертизи, що має відповідних атестованих фахівців з досвідом проведення експертиз з питань експлуатації та обліку споживання теплової енергії.

У судовому засіданні 21.11.12 р. представник відповідача надав суду письмове клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, виконання якої просив доручити Незалежному інституту судових експертиз.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.12 р. заперечив проти проведення судової експертизи Незалежним інститутом судових експертиз; надав суду додаткові документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи.

Ухвалами суду від 21.11.12 р. у справі № 37/729 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Незалежному інституту судових експертиз; зупинено провадження у даній справі та направлено матеріали справи № 37/729 до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

30.11.12 р. матеріали справи № 37/729 р. направлені до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» для проведення судової експертизи.

Супровідним листом (вихідний № 231 від 01.07.13 р.) ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» 04.07.13 р. надіслав висновок судової експертизи № 0285/3 від 18.06.13 р. у справі 37/729 та повернув матеріали справи № 37/729 до господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 05.07.13 р. поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 31.07.13 р.

Через службу діловодства господарського суду 30.07.13 р. від відповідача надійшло клопотання про виклик у судове засідання судового експерта для надання мотивованих пояснень щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.06.13 р. № 0285/3 у справі № 37/729.

У судовому засіданні 31.07.13 р. представник відповідача підтримав клопотання щодо виклику судового експерта для надання мотивованих пояснень щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи, просив його задовольнити, надав суду письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.13 р. заперечив проти задоволення даного клопотання та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з експертним висновком.

Суд, розглянувши клопотання позивача, відхилив його, оскільки у нього було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, так як ухвалу суду від 05.07.13 р. позивачем було отримано 12.07.13 р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 09.07.13 р.

Розглянувши клопотання відповідача про виклик у судове засідання судового експерта, суд відхилив його, оскільки, експертом надано суду висновок, в якому він повідомляє, що надати відповіді на поставлені судом запитання не вбачається можливим, отже підстави для витребування у експерта пояснень щодо саме такого висновку в суду відсутні.

У судовому засіданні 31.07.13 р. оголошено перерву до 14.08.13 р.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці судове засідання призначене на 14.08.13 р. не відбулося.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.08.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 37/729 передано на розгляд судді Ониськів О.М., яка ухвалою від 14.08.13 р. прийняла до свого провадження дану справу та призначила її до розгляду в судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 11.09.13 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 11.09.13 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/3217/13 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 11.09.13 р. дану справу прийняла до свого провадження.

Представники сторін у судове засідання 11.09.13 р. з'явилися.

У судовому засіданні 11.09.13 р. оголошено перерву до 18.09.13 р. для дослідження доказів у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 18.09.13 р. не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 18.09.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/729 передано на розгляд судді Нечаю О.В., який ухвалою суду від 18.09.13 р. прийняв дану справу до свого провадження та призначив її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 06.11.13 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 04.11.13 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 37/729 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 04.11.13 р. дану справу прийняла до свого провадження.

У судовому засіданні 06.11.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.13 р. проти позову заперечив у повному обсязі.

Суд оголосив у судовому засіданні 06.11.13 р. перерву до 04.12.13 р. для витребування у позивача довідки про надходження коштів від відповідача.

У судовому засіданні 04.12.13 р. представник позивача пояснив, що наразі не може надати довідку про надходження коштів від відповідача, у зв'язку з чим просив оголосити перерву у судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.13 р. проти заявленого клопотання заперечень не навів.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.12.13 р. о 10:10 год. для повторного витребування у позивача довідки про надходження коштів від відповідача.

Через службу діловодства господарського суду 05.12.13 р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 27.12.13 р. не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/729 передано на розгляд судді Спичаку О.М., який ухвалою від 27.12.13 р. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 22.01.14 р., зобов'язав сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.01.14 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.), справу № 37/279 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 21.01.14 р. прийняла справу № 37/729 до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.14 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.14 р. проти позову заперечив.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 22.01.14 р. до 27.01.14 р. о 10:35 год. для дослідження доказів у справі.

27.01.14 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання, згідно з яким відповідач просить суд зменшити розмір пені, відмовити в задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу та врахувати висновок судової експертизи, яке залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.14 р. проти позову заперечив.

У судовому засіданні 27.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276 від 01.11.2001 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 711276 від 01.11.2001 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 711276 від 01.11.2001 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по останній день поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 4 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 711276 від 01.11.2001 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 711276 від 01.11.2001 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9, розрахункова група, тел. 484-71-51, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 711276 від 01.11.2001 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію КП УЕЖФ спецпризначення «Спецжитлофонд», копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2006 р. до липня 2009 р., корінців нарядів на підключення та відключення за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. становила 381 184,51 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 711276 від 01.11.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 221 145,91 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 157 673,12 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення 157 673,12 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 11 037,12 штрафу, 19 641,24 грн. пені, 29 679,46 грн. інфляційної складової боргу та 5 242,78 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 711276 від 01.11.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

В ході розгляду справи № 37/729, не погоджуючись з обсягами теплопостачання представник відповідача надав суду клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.

Ухвалами суду від 21.11.12 р. у справі № 37/729 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Незалежному інституту судових експертиз; зупинено провадження у даній справі та направлено матеріали справи № 37/729 до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1) Чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?

2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

Супровідним листом (вихідний № 231 від 01.07.13 р.) ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» 04.07.13 р. надіслав висновок судової експертизи № 0285/3 від 18.06.13 р. у справі 37/729 та повернув матеріали справи № 37/729 до господарського суду м. Києва.

У відповідності до висновку судової експертизи № 0285/3 від 18.06.13 р., визначити відповідність обсягів споживання теплової енергії ПАТ «Київенерго» за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія не вбачається можливим через відсутність в умовах договору посилань на нормативну базу, формули та розрахунки, за якими необхідно підтвердити або спростувати їх відповідність, а також через відсутність виконавчих підтверджуючих документів.

Визначити однозначно обсяг теплової енергії на опалення, ГВП та витоки з мереж, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинків за період з листопада 2007 р. до серпня 2009 р. (включно) по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 711276 від 01.11.01 р. не вбачається можливим, оскільки існують певні розбіжності в межах договірної документації та у виробничій документації. Докладний перелік розбіжностей міститься в дослідницькій частині висновку.

Загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, ГВП та витоки з мереж, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинків за період з листопада 2007 р. по серпень 2009 р. (включно) по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 711276 від 01.11.01 р. (викладено в табличній формі додатку № 6) становить:

- у випадку, що зобов'язання за договором теплопостачальною організацією виконувались для систем опалення та ГВП по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 6593,79 Гкал (при цьому споживання за ГВП по будівлі по вул. Уссурійська, 2 визначити неможливо через відсутність вихідних даних для розрахунку);

- у випадку, що зобов'язання за договором теплопостачальною організацією виконувались для систем опалення по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 6027 Гкал;

- у випадку, що споживання теплової енергії відбувалось за даними КП «Спецжитлофонд» по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 1666,04 Гкал (при цьому споживання за опалення та ГВП по будівлі по вул. Уссурійська, 2 та за опалення по бульвару Кольцова, 24-А відбувалось за лічильниками).

05.12.13 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за період з жовтня 2006 р. до жовтня 2013 р., з якої вбачається що станом на 05.12.13 р. у відповідача існує заборгованість за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. у розмірі 152 205,22 грн.

Господарський суд відзначає, що за спірний період розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/729 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. у розмірі 5 467,90 грн. було погашено відповідачем 30.09.09 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 09.10.09 р.

Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для висунення позовних вимог про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 711276 від 01.11.01 р. та додатками до нього за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. у розмірі 5 467,90 грн., у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 467,90 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 152 205,22 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» суми основного боргу за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 152 205,22 грн. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 29 679,46 грн. інфляційної складової боргу та 5 242,78 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з грудня 2007 р. до серпня 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2007 р. до серпня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р. та липні 2009 р. на рівні 99,5 %, 99,9 % та 99,9 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за період з грудня 2007 р. до серпня 2009 р. підлягають 29 083,88 грн. інфляційних нарахувань.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 595,58 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2007 р. до серпня 2009 р.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 711276 від 01.11.01 р. станом на 01.09.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 5 242,78 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2007 р. до серпня 2009 р.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 19 641,24 грн. пені за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 711276 від 01.11.01 р., додатковими угодами та додатками до них та 11 037,12 грн. штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 3.5. додатку № 4 до договору № 711276 від 01.11.2001 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач при розрахунку пені припустився помилок, щодо сум заборгованості, відносно яких нараховувалась пеня, то судом було виконано власний розрахунок даної вимоги, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 711276 від 01.11.2001 р. у розмірі 11 483,40 грн. за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р.

Відповідач 27.01.14 р. надав суду клопотання, згідно з яким просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на скрутне фінансове становище через невчасну оплату спожитої теплової енергії мешканцями будинків та сплату даних платежів через КП ГІОЦ.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 5 741,70 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 711276 від 01.11.2001 р. та додатками до нього.

В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 11 037,12 грн. (7 %) позивач посилається на те, що ПАТ «Київенерго» належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).

У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерена енергопостачальна компанія «Київенерго» діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.

Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин у господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим, відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України та позовна вимога про стягнення 11 037,12 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Крім того, господарський суд м. Києва враховує, що відповідач із заявами про розстрочку чи відстрочку рішення у даній справі не звертався, доказів у підтвердження обставин, які могли б бути підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вулиця Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 152 205 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті п'ять) грн. 22 коп. основного боргу, 29 083 (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят три) грн. 88 коп. інфляційної складової боргу, 5 242 (п'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 5 741 (п'ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 70 коп. пені, 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 15 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.