Ухвала суду № 36945735, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/35385/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представників: Житомирської митниці - Ковальчука П.П., ТОВ "Акваформ Україна" - Швеця М.А., Гермаковської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Житомирської митниці Державної митної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі № 0670/5235/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" до головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" звернулося в суд з позовом до головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення №101060000/2012/300320/1 від 18.04.2012 р., картку відмови в митному оформленні №101060000/2/00213 від 18.04.2012 р., рішення від 17.07.2012 р. № 8/4/8-57/4687 та стягнути 3078,75грн. надмірно сплаченого ПДВ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про визначення митної вартості із застосуванням резервного методу прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання. Підстава відмови у застосуванні 1 - 5 методів не передбачена ч.4 ст.267 Митного кодексу України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані рішення Житомирської митниці №101060000/2012/300320/1 від 18.04.2012 р., картки відмови в митному оформленні №101060000/2/00213 від 18.04.2012 р., рішення від 17.07.2012 р. № 8/4/8-57/4687. Стягнуто з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 3078,75 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна".

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Житомирська митниця Державної митної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Акваформ Україна" просить касаційну скаргу залишити без задоволення. а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, які прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 10.07.2007 р. між АТ "АКВАФОРМ" (Польща) та ТОВ "Акваформ Україна" (Україна) укладений зовнішньоекономічний контракт №01/2007 (далі - Контракт) щодо поставки санітарно-технічних виробів та меблів для ванної кімнати. Невід'ємними частинами Контракту є рахунок-фактура на кожну окрему партію товару, що поставляється. АТ "АКВАФОРМ" (Польща) є єдиним засновником ТОВ "Акваформ Україна" (Україна), тобто сторони контракту являються особами пов'язаними між собою.

Відповідно до пункту 1 параграфу 4 додаткової угоди №10 від 20.05.2011 р. до Контракту ціна товару складена на умовах поставки DAP, згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс 2010", за приписами якого базис поставки DAP - означає, що продавець виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надав покупцю товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в погоджене сторонами місце призначення, а також продавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для забезпечення перевезення товару до погодженого пункту призначення.

Для митного оформлення товару 17.04.2012 р. позивач подав декларацію митної вартості форми ДМВ-1, згідно якої заявлена митна вартість товару визначена декларантом на підставі методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів (1 метод), які імпортуються в Україну, на санітарно-технічні вироби та меблі для ванної кімнати торгової марки Aquaform, країна походження Польща. Вартість товару, а саме меблів для ванної кімнати по ВМД №101060000/2012/05628 від 17.04.2012 р. по рахунку-фактурі (інвойс) від 30.03.2012 р. №6/Eml/2012 за ціною у польських злотих складала 10882,00, що в національній валюті складає 27326,50 грн., або 3,86 доларів США за 1 кг. В підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: контракт №1/2007 від 10.07.2007 р. з додатками, рахунок-фактуру №6/Еm1/2012 від 30.03.12 р. /меблі/, рахунок-фактуру №7/ Еm1/2012 від 11.04.2012 р. /санітарно-технічні вироби/, рахунок-фактуру №8/ Еm1/2012 від 11.04.2012 /душові кабіни/, сертифікат походження, експортна ВМД, прайс-лист від 30.03.2012 р.(додаток до контракту), CMR.

Під час контролю за правильністю визначення ТОВ "Акваформ Україна" митної вартості товару по рахунку-фактурі №6/Eml/2012 від 30.03.2012 р. щодо меблів для ванної кімнати у Житомирської митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного органу відомостей щодо визначення митної вартості товару по першому методу, оскільки митна вартість, визначена ТОВ "Акваформ Україна", а саме, по меблях для ванної кімнати, значною мірою відрізнялася від вартості, які містяться у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (далі по тексту - ЄАІС ДМСУ).

Митним органом витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та проведена консультація.

Після здійснення коригування Житомирською митницею митної вартості товару, визначеної ТОВ "Акваформ Україна" та прийняття рішення про визначення митної вартості товарів (меблів для ванної кімнати) від 18.04.2012 р. №101060000/2012/300320/1, митна вартість товару збільшилася становить 17007,51 польських злотих, що в національній валюті складає 42708,66 грн., або 6,03 доларів США за 1 кг, та надана картка відмови у митному оформленні товару №101060000/2/00213 від 18.04.2012 р.

В оскаржуваному рішенні митна вартість товару визначена за 6 методом.

Рішенням Житомирської митниці №8/2/8-57/2671 від 20.04.2012 р. на заяву ТОВ "Акваформ Україна" №50 від 18.04.2012 р. надана згода на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно рішення про визначення митної вартості товарів №101060000/2012/300320/1 від 18.04.2012 р., відповідно до ст.264 МК України, Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008 р.

По ВДМ №10106000/2012/005990 від 23.04.2012 р. весь товар, що підлягав розмитненню в режимі ІМ 40 по ВМД101060000/2012/005628 від 17.04.2012 р. розмитнений в режимі ІМ 40 по визначеній митній вартості згідно оскаржуваного рішення та випущений у вільний обіг під гарантії зобов'язання відповідно до Наказу Держмитслужби України № 230 від 17.03.2008 р., внаслідок чого ТОВ "Акваформ Україна" надмірно сплатило до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі розміром 3078,75 грн.

ТОВ "Акваформ Україна" 04.07.2012 р. звернулося до начальника Житомирської митниці з листом №88 від 04.07.2012 р., в якому просило надати письмове пояснення стосовно визначення митної вартості на меблі для ванної кімнати та зазначило повний перелік документів наданих Житомирській митниці.

У відповіді Житомирської митниці від 17.07.2012 р. №8/4/8-57/4687 зазначено, що калькуляція фірми виробника складена без чіткого відображення суми для прибутків та загальних витрат щодо відповідних умов постачання товару, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту, надані позивачем документи не можуть бути визначальними для підтвердження заявленої митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача були в наявності всі документи необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Прийняття оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митної вартості товару і відповідно до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару податку на додану вартість у сумі 3078,75 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення митного органу №101060000/2012/300320/1 від 18.04.2012 р. та картки відмови в митному оформленні №101060000/2/00213 від 18.04.2012 р., стягнення надмірно сплаченого ПДВ в сумі 3078,75грн.

Відповідно ст.259 МК України, діючого на час спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 265 МК України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно ст.266 МК України, діючої на час спірних правовідносин, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, яка була значно нижчою ніж в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. Відповідно діючого законодавства відповідач витребував додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. При розгляді справи судами попередніх інстанцій не встановлено, які додаткові документи витребовувалися відповідачем на час митного оформлення, та які витребувані додаткові документи були надані декларантом і чи мали вони відношення до даного митного оформлення, чи лист ДП "Укрзовнішекспертиза" не втратив чинність і можливість його застосування до даних правовідносин.

Крім того, сторони зовнішньоекономічного контракту є взаємопов'язаними особами.

Відповідно п.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі коли покупець та продавець пов'язані між собою, за наявності митному органові подаються: банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Судами попередніх інстанцій не встановлено чи надавався вказаний перелік документів позивачем митному органу, оскільки в матеріалах справи частина вищенаведеного переліку документів відсутня.

Оскільки товар поставлявся на умовах поставки DAP згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс 2010", судами попередніх інстанцій не встановлено чи ввійшли транспортні витрати по доставці у митну вартість товару.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм у позивача виникло право на віднесення спірних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з моменту оформлення митних декларацій.

При розгляді вказаного спору судами попередніх інстанцій не перевірено чи не скористався відповідач правом віднесенням спірних сум до податкового кредиту. Судами не перевірені доводи митного органу, що відповідач за даними ДПС спірну суму податку на додану вартість відніс до податкового кредиту, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: