Ухвала суду № 36945722, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/800/44881/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (Головне управління ПФ) звернулося до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (Комісаріат) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів переплати пенсії.

Зазначали, що відповідно до довідки Комісаріату про розмір грошового забезпечення з 1 січня 2008 року проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 (дружині військовослужбовця ОСОБА_5). Оскільки в довідці містилися неправильні відомості, за період з 1 січня 2008 року по 31 травня 2009 року пенсія виплачена в більшому розмірі, ніж необхідно, а отже Головному управлінню ПФ заподіяно шкоду у розмірі 270,41 грн.

Посилаючись на статтю 65 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-XII), просили визнати протиправною бездіяльність Комісаріату щодо невирішення питання про розмір грошового забезпечення ОСОБА_4 та стягнути 270,41 грн переплати пенсії.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління ПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 1 лютого 2008 року Комісаріатом видана довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_5 з метою здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 Підставою для перерахунку стало набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» (Постанова № 1294). В довідці зазначено, що надбавка за особливі умови служби складає 128,75 грн. (12,5 % від посадового окладу). 16 червня 2009 року відповідачем надано нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_5 станом на 1 січня 2008 року, в якій виключено надбавку за особливі умови служби.

Також встановлено, що у разі використання відомостей довідки від 16 червня 2009 року за період з січня 2008 року по червень 2009 року ОСОБА_4 розмір пенсії по втраті годувальника, який підлягав виплаті, є на 270,41 грн меншим, ніж фактично виплачено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що необхідність повторної видачі довідки обумовлена набранням чинності Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Ним, за твердженням сторін, виключена можливість виплати надбавки за особливі умови служби тій категорії військовослужбовців, до якої належить ОСОБА_5 Це тягне обов'язок для пенсійних органів вчинити дії зі складання та направлення Комісаріату списків військовослужбовців, яким необхідно перерахувати пенсію. Оскільки такі дії відповідачем вчинені не були, підстав вважати, що переплата пенсії сталась з вини останнього, на думку судів, немає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів передчасними.

За змістом пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, вид грошового забезпечення, виключений з довідки від 16 червня 2008 року, названий у попередній довідці як «надбавка за особливі умови служби».

Водночас, у запереченнях на позов, апеляційну та касаційну скаргу, поданих Комісаріатом, йдеться про виключення такого виду грошового забезпечення як «винагорода за бойове чергування».

Обидва з цих видів грошового забезпечення передбачені Постановою № 1294. Зі змісту названого нормативного акту вбачається, що в залежності від категорії та займаної посади до грошового забезпечення військовослужбовців входять надбавка за особливі умови служби та винагорода за бойове чергування. Також Постановою № 1294 визначені розміри цих виплат у відсотковому відношенні до посадового окладу.

Колегія суддів бере до уваги, що названі види грошового забезпечення мають обов'язковий та щомісячний характер з визначеними граничними розмірами (як мінімальним та максимальним), та встановлені постановою Уряду.

Судами не надавалось юридичної кваліфікації питанню щодо можливості виключення таких видів грошового забезпечення у разі прийняття наказу Міністром оборони України (за обставин безспірності факту виплати відповідного підвищення ОСОБА_5 на момент звільнення у запас). Судами не встановлено, про який конкретно вид грошового забезпечення йдеться у справі, що унеможливлює встановлення обґрунтованості його виключення.

Оскільки матеріали справи не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність самого факту переплати, вирішення питання про її стягнення вбачається передчасним.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів не можна вважати обґрунтованими, що має наслідком направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами частини другої якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, судам необхідно дати юридичну кваліфікацію обставинам справи з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах № 21-124а13 та № 21-204а13, ухвалених 18 червня 2013 року. У названих рішеннях, які за правилами статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для застосування судами, Верховний Суд України наголосив на необхідності дослідження юридичної природи предмету відповідної категорії спорів (стягнення шкоди), а також статусу Комісаріату у таких публічних правовідносинах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька