Ухвала суду № 36945551, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/55762/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 826/6478/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Алта-Фрост») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Алта-Фрост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2004 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2012 року № 1035/23-02/33051853.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1, п. 8.7, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 444878 грн., та пп. 7.4.1. пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 272500,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012 року №0000642302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 556 098,00 грн. (за основним платежем - 444 878,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111 220,00 грн.) та №0000632302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 340 625,00 грн. (за основним платежем - 272 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 68125,00 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Алта-Фрост» (Комітент) та ТОВ «Віктор» (Комісіонер-посередник) укладено договір комісії №01/04-2 від 01.04.2009 року (далі по тексту - Договір №01/04-2).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору №01/04-2, Комісіонер-посередник зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду надати послуги у пошуку та наданню Комітенту робіт, товарів або послуг, згідно до замовлень Комітента.

Згідно п. 1.2 - 1.3 Договору №01/04-2, по угоді, здійсненій Комісіонером-посередником з третьою стороною, всі права і обов'язки, обумовлені такою угодою, належать Комісіонеру-посереднику незалежно від того, чи названий ним зацікавленою особою Комітент і чи вступав Комітент безпосередньо в будь-які відносини з цією особою, в тому числі і по виконанню цієї угоди. Майно, передане Комісіонеру-посереднику Комітентом для укладання угод, а також майно, придбане Комісіонером-посередником для Комітента, є власністю Комітента.

До вищезазначеного договору було укладено додаткові угоди: від 30.04.2009 року, від 30.06.2009 року, 31.07.2009 року, 30.10.2009 року, 30.12.2009 року.

Фактичне виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання-здачі робіт (послуг), звітами комісіонера-посередника, податковими накладними, виписками по банківським рахункам, тощо.

Використання ТОВ «Алта-Фрост» придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи,

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Віктор».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов