Постанова № 36945530, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/9991/14551/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

у справі № 2-а-4009/08/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (позивач) звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (відповідач) про скасування рішення № 0000282200 від 29 серпня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 01012301/01125821 від 18 червня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000282200 від 29 серпня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 360,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) з огляду на недекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірне рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 в розмірі 1 360,00 грн., прийнято контролюючим органом правомірно та обґрунтовано.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93 за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, до них застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Відтак, у податкового органу відсутні законні повноваження на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, оскільки повноважним органом щодо застосування вказаних санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

В свою чергу, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі - Указ № 734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (Декретом № 15-93, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ № 734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення № 0000282200 від 29 серпня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» витрати із сплати судового збору в розмірі 28,90 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.