Ухвала суду № 36945526, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/13638/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2-а-7482/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» (позивач) до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії Іванківської МДПІ в Київській області щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Кристал» з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Зобов'язано Іванківську МДПІ в Київській області визнати декларацію ТОВ «Кристал» з податку на додану вартість за квітень 2010 року як податкову звітність та провести її по особовому рахунку платника податків. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001541600/0 від 16 червня 2010 року та № 0002371600/0 від 25 серпня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кристал» суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Кристал» з питання неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 828/15/32678435 від 14 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001541600/0 від 16 червня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з неподанням декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував факт невизнання контролюючим органом поданої позивачем податкової звітності за квітень 2010 року на підставі службової записки податкової міліції Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області.

В подальшому відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Кристал» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1132/15/32678435 від 16 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002371600/0 від 25 серпня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5 230,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кристал» підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, підпункту 5.12.4 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), з підстав неправомірного заповнення рядків 23, 23.1 та 23.2 декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року внаслідок невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року як податкової звітності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

Поряд з цим, як встановлено судами, подана позивачем декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не містить вказаних вище дефектів та заповнена у відповідності до вимог Порядку, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для її невизнання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судовими інстанціями встановлено, що спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 5 230,00 грн. сформована позивачем при придбанні послуг з технічної інвентаризації, технічного обстеження нерухомого майна та підготовки інших документів, необхідних для продовження договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Горького, 1.

Фактичне здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Кристал» послуг у Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» та Київської міської філії Державного підприємства «Науково-дослідна виробничо-технічна агенція «Стратегія регіонального розвитку», а також підтвердження сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями належним чином складеними податковими накладними контролюючим органом не заперечується.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.