Ухвала суду № 36945507, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/11696/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року

у справі № 2а-10132/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» (позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000482305/0 від 16 лютого 2010 року, № 0000482305/1 від 22 квітня 2010 року, № 0000482305/2 від 02 липня 2010 року в частині визначення ТОВ «Харків-Будсервіс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47 250,00 грн. за основним платежем та 4 725,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харків-Будсервіс» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю віднесення позивачем в охоплений перевіркою період витрат на оплату юридичних послуг, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, до складу валових витрат як таких, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Харків-Будсервіс».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Харків-Будсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 736/2305/32678084 від 10 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482305/0 від 16 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 58 085,50 грн. (52 805,00 грн. - основний платіж, 5 280,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000482305/1 від 22 квітня 2010 року та № 0000482305/2 від 02 липня 2010 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості юридичних послуг, наданих ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 05 січня 2009 року, з огляду на відсутність підтвердження пов'язаності вказаних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Харків-Будсервіс».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання юридичних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

На підтвердження правомірності включення вартості юридичних послуг до складу валових витрат позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані первинні документи не містять відомостей про зміст та обсяг відповідної господарської операції, зокрема, види послуг, вказані в актах виконаних робіт, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору від 05 січня 2009 року в частині обов'язків виконавця (ФОП ОСОБА_3).

При цьому будь-яких інших належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували зв'язок наданих контрагентом юридичних послуг з власною господарською діяльністю, ТОВ «Харків-Будсервіс» не надано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.