Ухвала суду № 36945420, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/28928/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

у справі № 2а-26524/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Славмолоко»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Славмолоко» (позивач) звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002322341/0 від 30 липня 2010 року, № 0002332341/0 від 30 липня 2010 року, № 0002322341/1 від 15 жовтня 2010 року, № 0002332341/1 від 15 жовтня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002322341/0 від 30 липня 2010 року та № 0002322341/1 від 15 жовтня 2010 року в частині визначення ЗАТ «Славмолоко» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 340,49 грн. (29 166,67 грн. - основний платіж; 11 173,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також податкове повідомлення-рішення № 0002332341/1 від 15 жовтня 2010 року в частині визначення ЗАТ «Славмолоко» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 000,00 грн. (23 333,33 грн. - основний платіж, 11 666,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Славмолоко» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Славмолоко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 4988/23-3-00445216 від 20 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002322341/0 від 30 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50 579,30 грн. (36 570,00 грн. - основний платіж, 14 009,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002332341/0 від 30 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 566,00 грн. (27 044,00 грн. - основний платіж, 13 522,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково та зменшено суму донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 359,00 грн., в тому числі 906,00 грн. основного платежу та 453,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002322341/1 від 15 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50 579,30 грн. (36 570,00 грн. - основний платіж, 14 009,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002332341/1 від 15 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 207,00 грн. (26 138,00 грн. - основний платіж, 13 069,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 5.9, 5.10 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пунктів 4.2, 4.5 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням суми убутку балансової вартості запасів та, як наслідок, заниженням податку на прибуток, а також заниженням податку на додану вартість внаслідок повернення покупцем готової продукції, яка не підлягає подальшому використанню у власній господарській діяльності підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Пунктом 4.2 статі 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як встановлено судами, позивачем на виконання договору № 27 від 28 грудня 2007 року поставлено Приватному підприємству «Укрславторг» масло солодковершкове в кількості 5 000 кг. на суму в розмірі 140 000,00 грн.

31 серпня 2009 року контрагентом повернуто позивачу вказану продукцію, що підтверджується листом, актом про повернення, видатковою накладною, накладною на переміщення товару та оборотною відомістю.

Проте, в подальшому повернуте ПП «Укрславторг» масло реалізовано позивачем Приватному підприємцю ОСОБА_4, що засвідчується долученими підприємством до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання продукції та податковою накладною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові інстанції дійшли правильного висновку про доведення позивачем факту подальшої реалізації повернутого ПП «Укрславторг» масла, тобто використання товару у власній господарській діяльності, а відтак і правовірності формування даних податкового обліку за вказаним епізодом.

В свою чергу, контролюючим органом на підтвердження своєї правової позиції будь-яких належних та допустимих доказів не надано.

Посилання відповідача на накладну та оборотну відомість як на докази направлення повернутого від ПП «Укрславторг» масла на повторну переробку та, відповідно, неможливість реалізації ПП ОСОБА_4 саме цієї партії товару в подальшому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки вказані вище документи не підтверджують факт повторної переробки масла, а лише засвідчують його переміщення за обліком з експедиції до цеху кисломолочної продукції.

Вказане, як з'ясовано судами, обумовлено необхідністю належного зберігання масла в холодильному обладнанні, яке відсутнє в експедиції, проте наявне у виробничому цеху. При цьому на підприємстві позивача відсутні потужності та умови, необхідні для переробки масла вершкового.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.