Рішення № 36945226, 23.01.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11918/13-ц

Провадження №: 2/752/484/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Пасинок В.С.

при секретарі - Тасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Останній обґрунтував тим, що 02 серпня 2010 року на вул. Заболотного у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марок «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року винним у скоєнні вказаної ДТП визнаний відповідач- ОСОБА_1, котрий керував автомобілем «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2.

Транспортний засіб одного з учасників ДТП, а саме: автомобіль марки «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1, застрахований ВАТ «СТ «Гарантія» за договором № НТ 5-44-01/10 від 25 травня 2010 року добровільного страхування транспортного засобу.

29 вересня 2010 року, керуючись положеннями законодавства про страхування, умовами укладеного договору добровільного страхування транспортного засобу, на підставі звіту № 3530 про оцінку КТЗ від 13 серпня 2010 року та страхового акту № 35 від 29 вересня 2010 року, страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 17 623,32 грн.

З огляду на викладене, на підставі ст. 1191 ЦК України, просив стягнути на користь страхового товариства з ОСОБА_1 в порядку регресу відшкодовані власнику автомобіля марки «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1 збитки у сумі 17 623,32 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

07 грудня 2012 року Голосіївський районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у вказаній цивільній справі .

Однак, 04 липня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2013 року про перегляд вказаного заочного рішення, останнє скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

В ході подальшого розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та остаточно просив стягнути з ОСОБА_1 та ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» збитки у сумі 17 623,32 грн. та судові витрати в розмірі 300,73 грн. (а.с. 118-119).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням його уточнень в повному обсязі та просив його задовольнити, виходячи з обставин, викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти пред'явленого до його довірителя позову заперечив, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди булав застрахована відповідно до вимог законодавства в ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», через що вимоги до нього є безпідставними. Просив суд відмовити в задоволенні позову ПрАТ «СТ «Гарантія» в частині, що стосується ОСОБА_1

Відповідач - ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», котрий повідомлявся про день, час, місце розгляду даної справи в установленому законом порядку, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки суду не повідомив. Направлені на його юридичну адресу судові повістки повернуті до суду не врученими за відсутністю страхової компанії за останньою. Проте, в матеріалах справи відсутні дані щодо визнання ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» банкрутом, його ліквідації та проведення процедури його банкрутства станом на час судового розгляду справи.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача ОСОБА_1, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача - ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 02 серпня 2010 року о 08 годині 05 хвилин на вул. Заболотного у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марок «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 (а.с. 10).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року винним у скоєнні вказаної ДТП визнаний відповідач - ОСОБА_1, який керував автомобілем «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 11).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд надійшов до висновку про те, що позивач звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

25 травня 2010 року між ВАТ «СК «Гарантія» та власником автомобіля марки «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 був укладений договір № НТ 5-44-01/10 добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 5-7).

Відповідно до даних звіту № 3530, складеного 13 серпня 2010 року ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок пошкодження його при ДТП, складає 23 282,52 грн. (а.с. 15-36).

Згідно страхового акту № 35 від 29 вересня 2010 року сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Chery Amulet» державний номерний знак НОМЕР_1 становить 17 623,32 грн. ( а.с. 13-14).

29 вересня 2010 року платіжним дорученням № 428 вказана сума була перерахована вигодо набувачу за договором № НТ 5-44-01/10 добровільного страхування наземного транспорту, а саме - на рахунок ТОВ «ПростоФінанс» (а.с. 39).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.

Разом з тим, згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до ст. 21 Закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Як встановлено в ході розгляду справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в установленому законом порядку відповідачем у справі - ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (а.с. 96-97).

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернувшись до суду з вказаним позовом та згодом уточнивши його, позивач просив стягнути на його користь в порядку регресу суму завданих збитків солідарно з відповідачів у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого. Відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, будується з врахуванням загальних положень ст. 543 ЦК України, тобто кредитор (потерпілий) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників (завдавачів шкоди) разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно роз'яснень п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Разом з тим, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення представника позивача та заперечення відповідача, керуючись положеннями цивільного законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, ураховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав солідарного відшкодування на користь позивача матеріальної шкоди відповідачами в розрізі даного спору, оскільки в діях відповідачів відсутня ознака завдання позивачу неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, що виключає обов'язок солідарного відшкодування шкоди.

До того ж, суд, не приймає до уваги твердження представника позивача, висловлене останнім лише в промові в судових дебатах, про неповідомлення з боку відповідача ОСОБА_1 ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про настання страхового випадку.

Доказів на підтвердження вказаної позиції позивача в ході судового розгляду справи здобуто не було і, крім того, протягом розгляду справи з боку позивача, який реалізував в судовому засіданні на власний розсуд свої права, визначені ст. 27 ЦПК України щодо подання доказів, заявлення клопотань тощо, які роз'яснювалися судом, не було витребувано відповідно до правил ст. 137 ЦПК України доказів, необхідних для обґрунтування своєї позиції в справі з даного приводу.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 543, 982, 990, 1166, 1172, 1187, 1190, 1194 ЦК України, ст. ст. 21, 22, 28, 29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позов відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (14037, Чернігіів, вул. Інструментальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 23498273) на користь відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01000, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, п/р 26507010031815 у ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 14229456) суму страхового відшкодування в розмірі 17 623 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 32 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (14037, Чернігіів, вул. Інструментальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 23498273) на користь відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01000, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, п/р 26507010031815 у ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 14229456) судові витрати: судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 23 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок