Постанова № 36944123, 30.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2014 р. № 820/13160/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Лукашиной І.А.,

представника відповідача - Демчана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0001542204 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акту камеральної перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року. Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0001542204 є незаконним та підлягає скасуванню у повному обсязі. Позивач посилається на те, що обставини, які викладені у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, висновок відповідача щодо порушення позивачем вказаної норми зроблено без врахування обставин, які виключають донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача. Позивач не погоджується з висновком відповідача про неправомірність включення позивачем до скалу податкового кредиту у вересні 2013 року суму ПДВ у розмірі 5000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стронг Сейл», оскільки, на думку позивача, право платника податку на віднесення сплачених (нарахованих) сум ПДВ за податковою накладною зберігається протягом 365 днів з дати її складання. Позивач зазначив, що у нього не було наміру занижувати податкові зобов'язання за рахунок включення сум ПДВ за податковими накладними, з дати складання яких минуло понад 365 днів, вказане відбулось у зв'язку із допущенням у розділу ІІ додатку 5 до декларації за вересень 2013 року технічної описки у році складання податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ «Стронг Сейл», а саме описка полягає із зазначенням у рядку 64 період виписки податкових накладних « 10.2011року» замість необхідних «10.2012 року», про яку позивачем листом №21 від 18.11.2013 року було повідомлено відповідача разом із наданням в підтвердження копії податкової накладної №52 від 04.10.2012 року. Отже, позивач вважає, що відповідачем неправомірно визначено податкові зобов'язання та застосування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням - рішенням.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі з посиланням на акт перевірки акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року та просив суд відмовити в його задоволенні. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до скалу податкового кредиту у вересні 2013 року суму ПДВ у розмірі 5000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Стронг Сейл» за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «С.К.С.М.» було подано до відповідача декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, де у рядку 25 останнім задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 24 407,00 грн., а також додаток 5 до неї «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с. 18-23).

У зв'язку з чим, відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року (далі за текстом - акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року) (а.с. 11-14).

Відповідачем у висновках акту перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року вказано про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у по декларації за вересень 2013 року неправомірно сформовано податковий кредит за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів.

На підставі вказаного акту перевірки акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0001542204 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 250,00 грн. (а.с. 10).

Зі змісту акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість було визначено відповідачем згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, (надалі за текстом - Кодекс) та на підставі встановленого порушення п.123.1 ст. 123 Кодексу.

Суд зазначає, що згідно п.109.1 ст.109 Кодексу передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.2 ст.109 Кодексу передбачено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Кодексу передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно п.123.1 ст.123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм, суд вказує на те, що об'єктивними ознаками для визначення платнику податку податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за заниження (завищення) податкових зобов'язань повинна бути наявність причино - наслідкового зв'язку, а саме: протиправне (навмисне) порушення платником податку податкового законодавства з метою заниження або завищення об'єкту оподаткування; вчинення навмисних дій призводить до настання правових наслідків, а саме до зниження або завищення податкових зобов'язань.

Згідно п.198.1 ст. 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Цим же пунктом Кодексу визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із положень наведених норм, суд дійшов висновку, що платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.198.2 ст.198 кодексу, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними або податковий кредит сформовано за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів.

При цьому, суд зазначає, що об'єктивними ознаками порушення платником податку п.198.6 ст.198 Кодексу, в частині формування податкового кредиту за податковими накладними, з дати складання якої минуло понад 365 днів, є намір платника податку занизити податкові зобов'язання шляхом включення таких податкових накладних до податкового кредиту, та такі навмисні дії платника податку призводять до настання правових наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Кодексу зроблені у зв'язку із допущенням у розділу ІІ додатку 5 до декларації за вересень 2013 року технічної описки у році складання податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ «Стронг Сейл», а саме описка полягає із зазначенням у рядку 64 період виписки податкових накладних «10.2011року» замість необхідних «10.2012 року».

Суд зазначає, що п.44.5 ст.44 Кодексу передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абз.2 п.44.7 ст.44 Кодексу передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платник податку має право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта в підтвердження правомірності декларування показників у податковій звітності надати контролюючому органу відповідні документи, а контролюючий орган відповідно повинен врахувати документи під час прийняття рішення щодо визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки №1026/20-33-22-04-07 від 11.11.2013 року позивачем було отримано 18.11.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на цьому акті перевірки.

18.11.2013 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за вересень 2013 року, згідно додатку 5 до нього.

19.11.2013 року позивач листом №21 від 18.11.2013 року надав відповідачу докази, які спростовують висновки акту перевірки щодо порушення п.198.6 ст.198 Кодексу, та підтверджують показники податкового кредиту за вересень 2013 року із наданням в підтвердження копії податкової накладної №52 від 04.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Стронг Сейл".

Проте, вказані документи відповідачем не були прийняті до уваги під час прийняття спірного податкового повідомлення.

Відповідачем не доведено, що допущена позивачем у розділі ІІ додатку 5 до декларації за вересень 2013 року технічна описка у році складання податкової накладної призводить до завищення або заниження податкового зобов'язання.

Отже, суд дійшов висновку, що донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1250,00 грн. є незаконним та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач законність та правомірність податкового повідомлення - рішення від 25.11.2013 року №0001542204 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 250,00 грн. належним чином не довів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0001542204 підлягає скасуванню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.11.2013 року №0001542204.

Стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (61020, м. Харків, проспект Постишева, буд. 93, код ЄДРПОУ 36818698) судові витрати у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2014 року.

Суддя Піскун В.О.