Ухвала суду № 36942958, 28.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21894/13-ц Провадження № 22-ц/772/285/2014Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О. С.Категорія: 6Доповідач: Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Якименко М.М.,

Суддів : Вавшка В.С., Колоса С.С.

При секретарі : Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Вінницька міська рада звернулась до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 в порушення встановленого законом порядку, самовільно займає земельну ділянку по вулиці АДРЕСА_1 на якій розмістив два металеві гаражі.

Жодних рішень про передачу Вінницькою міською радою ОСОБА_2 у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось, договорів оренди - не укладалось.

Міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс» ОСОБА_2 неодноразово попереджався про необхідність звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення металевих споруд, однак зайнята земельна ділянка останнім звільнена не була.

У зв'язку з викладеним позивач просив задовольнити його позовні вимоги ухваливши рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан за його рахунок шляхом знесення двох металевих гаражів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2013 року позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На вказане рішення відповідачем ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, у якій, посилаючись на його незаконність, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, і, в свою чергу, визнається відповідачем, що він розмістив на самовільно зайнятій земельній ділянці поблизу будинку АДРЕСА_1 два металевих гаража, позначених на схемі МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» під № 2, №3 (а.с. 8-10).

06.09.2013 року комісією МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» був складений акт про самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки біля будинку за вказаною адресою та встановлено дві металеві конструкції на ній.

Міським судом також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовані гаражі, у власність або користування ОСОБА_2 не передавалась, що підтверджується відповіддю Департаменту архітектури, містобудування та кадастру (а.с. 7), що також визнано самим відповідачем.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу Україну (далі - ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ст.142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальній громаді.

За рішенням Вінницької міської ради від 21.06.2004 року землі, що знаходяться в межах адміністративно-територіальної одиниці м.Вінниці , за винятком земель, що перебувають під об'єктами загальнодержавної власності України, а також переданих і наданих у приватну власність, вважаються землями комунальної власності, якими розпоряджається територіальна громада м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У відповідності з ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчих органів міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів у порядку встановленому законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Вінниці, встановивши на ній гаражі без належного на те дозволу, що є порушенням вимог ст. 376 ЦК України та ст.ст. 125, 212 ЗК України.

Обставини, на які ОСОБА_2 посилається як на підставу для скасування рішення міського суду не є такими, що ставлять під сумнів обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з повним врахуванням принципів розумності та справедливості, є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: