Рішення № 36942712, 29.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2014 року Справа № 913/2141/13

Провадження №1/913/2141/13

За позовом прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Луганській області

до відповідача Державного підприємства "Луганськвугілля в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська", м. Брянка Луганської області

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

-Головного Управління Державної казначейської служби України у Луганській області;

- Комісарівської селищної ради Перевальського району Луганської області;

- Луганської обласної ради;

- Южно-Ламуватської селищної ради

про стягнення 5092016 грн. 00 коп.

Головуючий суддя: Семендяєва І.В., судді: Зюбанова Н.М., Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від прокурора: Голоденко К.О., посвідчення № 020155 від 03.09.2013, прокурор відділу прокуратури міста Луганська;

від позивача: Землянська О.С., довіреність № 69 від 31.12.2013, головний спеціаліст юридичного сектору - юрисконсульт;

від позивача: Портнова Л.В., довіреність № 38 від 11.10.2013, начальник відділу;

від відповідача: Барабанщиков О.М., довіреність № 03/5-584 від 30.12.2013, помічник директора з правових питань;

від третьої особи (Головного Управління Державної казначейської служби України у Луганській області): представник не прибув;

від третьої особи (Комісарівської селищної ради Перевальського району Луганської області): представник не прибув;

від третьої особи (Луганської обласної ради): представник не прибув;

від третьої особи (Южно-Ламуватська селищна рада): представник не прибув;

суть спору: про стягнення 5092016 грн. 00 коп. шкоди, завданої самовільним забором відповідачем підземних вод у період з 01.04.2010 по 29.03.2011.

Підставою для звернення прокурора до суду є порушення вимог ст. 19 Кодексу України про надра та ст. 44 Водного кодексу України відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», виявлені Державною еколгічною інспекцією у Луганській області.

Справу № 913/2141/13 було порушено ухвалою суду від 12.08.2013 (суддя Зюбанова Н.М.).

25.10.2013 був проведений повторний автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду у відповідності до вимог ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дана справа передана на розгляд судді Марченко Ю.І.

У зв`язку з лікарняним судді Марченко Ю.І. справу № 913/2141/13 15.11.2013 відповідно до статті 2-1 ГПК України передано на розгляд судді Семендяєвій І.В.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у зв'язку зі складністю даної справи, керуючись статтею 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду справи № 913/2141/13 призначено колегію у складі суддів: Семендяєва І.В. - головуючий, судді: Зюбанова Н.М., Смола С.В.

Відповідно до п. 3.8 Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг вирішення спору.

Відповідно до пункту 3.8 Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

19.08.2013 за №156-5002вих-13 прокурор подав клопотання, в якому просив поновити строк позовної давності щодо вимог про стягнення з ДП «Луганськвугілля» на користь держави збитки в сумі 5092016 грн. 00 коп., посилаючись на те, що факт порушення вимог природоохоронного законодавства встановлений саме прокурором лише у липні 2013 року після отримання від позивача листа № 02/13793б від 12.07.2013 (а.с. 55 т. 1).

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 27.08.2013 № 725 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що його вина у самовільному забору підземних вод відсутня, оскільки використання каптажу було здійснено для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та водопостачання житлових будинків та дитячого дошкільного закладу "Попелюшка", які обліковуються на балансі Шахти "Вергелівська". Крім цього, відповідач акцентує увагу суду на тому, що відповідно до п. 1.6 Методики розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, ця Методика не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд.

Також відповідач не погоджується з доводами позивача з наступних підстав.

По - перше, "Шахта Вергелівська" підключена до мережі централізованого водопостачання сел. Вергулівка, Але по цій мережі питна вода не подається, отже використання ВП "Шахта Вергелівська" каптажу є вимушеним тимчасовим заходом на час капітального ремонту очисних споруд у сел. Вергулівка та відновлення централізованого водопостачання.

По-друге, на балансі ВП "Шахта Вергелівська" знаходяться житлові будинки та дитячий дошкільний заклад; відповідач звертає увагу на це, як на суттєву обставину; що припинення водопостачання об'єктів житлового фонду та дитячого дошкільного закладу до отримання дозволу на спеціальне водокористування ним було виключено, оскільки відсутність водопостачання призвела б до порушень їх життєздатності.

По - третє, відповідач вказав, що Методика від 20.07.2009 №389, затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд.

Державна екологічна інспекція у Луганській області не погодилась з доводами, викладеними у відзиві відповідача, посилаючись на те, що забір води з каптажів є заходом вимушеним та тимчасовим і не звільняє від відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства та не звільніє від обов'язку отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Луганська обласна рада у письмових поясненнях за листом від 21.08.2013 №10/10-1316 підтримала позовні вимоги прокурора та звернула увагу суду на те, що для підрахунку кількості коштів, які спрямовуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, необхідно відокремити від загальної суми грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у розмірі 70 %, що складає 3564409 грн. 10 коп.; для визначення остаточної суми коштів, яка зараховується до спеціального фонду обласного бюджету необхідно визначити 20 % частку з коштів, які спрямовуються до спеціального фонду місцевих бюджетів за відповідну шкоду, що складає 1018402 грн. 60 коп.

Комісарівська селищна рада Перевальського району Луганської області за листом від 22.08.2013 № 992 у відзиві на позовну заяву позов прокурора підтримала у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 5092016 грн. 00 коп. із зарахуванням 2130076 грн. 00 коп. на балансовий рахунок №33111331700248 спеціального фонду місцевого бюджету м. Комісарівка Перевальського району Луганської області, код ЄДРПОУ 37934445, УДКСУ у Перевальському районі Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач - УДКСУ в Луганській області, МФО 804013; 2961940 грн. 00 коп. на балансовий рахунок №33112331700258 спеціального фонду місцевого бюджету с. Червоний Прапор Перевальського району Луганської області, код ЄДРПОУ 37934445, УДКСУ у Перевальському районі Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією 24062100, банк одержувач - УДКСУ в Луганській області, МФО 804013.

Прокурором 25.10.2013 було подано заперечення на відзив відповідача, в якому прокурор також заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що в період з 01.04.2010 до 29.03.2011 відповідач здійснював самовільне використання в частині забору підземних та поверхневих вод та скиду зворотних (шахтних) вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44, 70 Водного кодексу України. Також прокурором було вказано, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне використання), визначається на основі даних первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою, у зв'язку з чим, прокурор вважає необгрунтованим посилання відповідача на застосування п. 1.6. Методики від 20.07.2009 №389.

Відповідач надав додаткові пояснення від 18.11.2013, у яких зазначив, що прокуратурою залишено поза увагою та не додано належної правової оцінки тому, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Луганськвугілля" з 20.02.2012 по 12.03.2012 та заявлений у позові розиір збитків неможливо розглядати як безперечний доказ, а саме: відповідачем здійснювався поверхневий водозабір, а розмір шкоди, заявлений у позові, вирахуваний як за користування підземними водами; застосоване законодавство, яке діяло на момент виявлення правопорушення; при вирахуванні розміру збитків застосована Методика №389, яка не застосовується до даних правовідносин; не врахований той факт, що шахта є небезпечним об'єктом, а тому відповідач фактично не міг припиняти водопостачання; позивач звернувся до суду лише у серпні 2013, тому період з 01.04.2010 по 01.08.2010 лежить за межами строку позовної давності; Державна екологічна інспекція, в інтересах якої заявлений позов відсутня у реєстрі "ДРПОУ. Також представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт завдання збитків відповідачем та витрат третіх осіб на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища (у тому числі неодержаних доходів). Крім того, відповідач у додаткових поясненнях просив застосувати до позовних вимог за період з 01.04.2010 по 01.08.2010 наслідки п.4 ст. 267 ЦКУ "Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові".

12.12.2013 позивач надав пояснення № 02/2504, в яких зазначив, що ствердження відповідача щодо необхідності застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків №290 від 29.12.2001, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 за №44/6332 (надалі - Методика № 290) при нарахуванні збитків є помилковим, осікльки п. 4 зазначеної методики встановлює: "органам Держводгоспу, що здійснює контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, при пред'явленні претензій та позовів щодо відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства, дотримуватися порядку їх розрахунків, визначених цією Методикою", тобто ця Методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України. Крім цього, як зазначив позивач, на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 17.06.2011 зазначена Методика втратила чинність.

Також позивач повідомив, про те, що державний інспектор при нарахуванні збитків застосовував Методику від 20.07.2009 №389, яка затверджена наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, яка поширюється на здійснення розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд.

16.12.2013 прокурор надав пояснення по справі №3186 від 16.12.2013, в яких зазначив, що застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків №290 від 29.12.2001, на яку посилається відповідач, є недоцільним, оскільки положення вказаної Методики застосовуються до розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. Також прокурор вказав, що згідно інформації Головного управління Державного управління Держземагенства у Луганській області, землі, стосовно яких проводилася перевірка, не належать до земель водного фонду, а відносяться до категорії земель під житловою забудовою та землями громадського призначення; у зв'зку з чим правомірним застосування Методики від 20.07.2009 №389, затвердженої наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, яка поширюється на здійснення розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд.

Позивач - Державна екологічна інспекція поясненнями від 12.12.2012 №02/2504 повідомив, що правопорушення, яке відбулось у період з 01.04.2010 по 29.03.2011, виявлено у лютому 2012; відповідно до положень ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, планові перевірки здійснюються відповідно до квартального плану діяльності органу Держекоінспекції і проводяться за Наказом органу Держекоінспекції; Постановою КМУ від 19.03.2008 № 212 затверджені критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здіснення заходів державного нагляду (контролю), відповідно до цього критерію ВП "Шахта Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" є суб'єкт господарювання з високим ступенем ризику, тому планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю проводяться не частіше одного разу на рік; перевірка ВП "Шахта Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" проводилась у четвертому кварталі 2010 року, наступна перевірка проводилась у першому кварталі 2012; у акту перевірки, зафіксовано здійснення самовільного забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.04.2010 по 29.03.2011.

Відповідач надав пояснення від 17.12.2013, в якому зазначив, що каптажі знаходяться у водоохоронних зонах, тому слід застосовувати Методику №290 від 29.12.2001, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 за №44/6332, а не Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 №389.

09.01.2014 відповідач надав пояснення, в якому зазначив, що Державною екологічною інспекцією Луганської області була проведена перевірка у період з 15 по 20 грудня 2010. За результатми даної перевірки був складений акт та винесений припис від 23.12.2010. Відповідач вказав, що відшкодування збитків є господарськими санкціями та відповідно до п. 8 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі виконання припису у встановлений законом термін господарські санкції не застосовуються до правопорушника. Отже, як вважає відповідач, за вчинення порушень, про які йдеться у позові, орган державної екологічної інспекції може застосовувати лише один розпорядчий документ щодо усунення порушень, незалежно від кількості перевірок.

Також відповідач зазначив, що повторна перевірка суперечить статті 61 Конституції України та крім цього вважає порушеними строки проведення планових перевірок (2 роки), визначені Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Запереченням на пояснення відповідача №156-2141вих-14 від 13.01.2014 прокурор зазначив, що за даними Брянківської міської ради відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем, станом на 01.01.2013 земельна ділянка загальною площею 18, 65 га, на яких розташована ВП "Шахта Вергелівська" відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови на території смт. Вергулівка м. Брянка. Згідно статистичних даних звітності рішенням органів місцевого самоврядування ВП "Шахта Вергелівська" надані наступні земельні ділянки у постійне користування: земельна ділянка площею 1,0 га для обслуговування житлового будинку (рішення №135 від 21.04.1981 року); земельна ділянка площею 0,9 га для обслуговування житлового будинку (рішення №163 від 22.04.1986 року); земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування протипожежного резервуару (рішення №282 від 22.08.1989 року); земельна ділянка площею 0,75 га для обслуговування житлового будинку (рішення №106 від 13.12.1991 року); земельна ділянка площею 0,2 га для обслуговування житлового будинку (рішення №134 від 19.04.1988 року); земельна ділянка площею 1,2 га для обслуговування клубу та ГРП (рішення №134 від 19.04.1988 року); земельна ділянка площею 14, 35 га для обслуговування житлових будинків. Прокурор вказує, що за наданими даними застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків №389 є цілком доцільним і правомірним.

Щодо зауважень відповідача з приводу порушень строків виявлення правопорушення, прокурор вказує на те, що ВП "Шахта Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" є суб'єктом господарювання з високим ступенем ризику, тому планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю проводяться не частіше одного разу на рік.

Крім цього, як зазначив прокурор, перевірка ВП "Шахта Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" проводилась з додержанням строків, передбачених законодавством у першому кварталі 2012 року; актом перевірки зафіксовано здійснення самовільного забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.04.2010 по 29.03.2011.

Поясненням №02/194 від 28.01.2014 позивач зазначив, що розмір шкоди визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшклдування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 за № 389, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Позивач також вказує, що дана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Посилання відповідача на п. 1.6 цієї Методики відповідач вважає недоцільним з підстав, вказаних у ст. 58 Земельного кодексу Ураїни та ст.ст. 89, 90 Водного кодексу України.

Щодо перебігу строку позовної давності, позивач послався на роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001, у якому перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне правопорушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений. Тому позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.

Відповідач поясненнями від 28.01.2014 зазначив, що застосування Методики №389 до самовільного забору джерельної води з каптажу №1 та №2 у період з 01.04.2010 по 29.03.2011 суперечить законодавству, яке діяло на момент забору джерельної води з каптажу; що абзац п'ятий пункту 1.6 розділу І було виключено у 2011 році на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011.

Також відповідач зазначив, що застосування Методики №389 для розрахунку збитків за самовільне каптажне використання джерел суперечить частині 1 ст. 58 Конституції, за якою закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи та що аналогічний висновок викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001.

Висновки прокурора та позивача про неможливысть застосування Методики розрахунку №290 від 29.12.2001, відповідач вважає неприпустимим; також відповідач вказує, що зазначена Методика втратила чинність.

Відповідач вказав, що при відсутності Методик до застосування розрахунків збитків слід керуватись роз'ясненням ВАС України №02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

На думку відповідача Державна екологічна інспекція Луганської області повинна була дізнатись про закінчення дозволу 01.04.2010 (через відсутність надання на погодження нового дозволу), а не при проведенні планової перевірки на початку 2012 року.

Відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду лише у серпні 2013, тому період з 01.04.2010 по 01.08.2010 лежить за межами строку позовної давності.

Крім цього, відповідач просив суд при розгляді справи врахувати, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів; як зазначив відповідач, добова кількість забору води дорівнює 280 кубічних метрів, що не перевищує визначений ст. 23 Закону України «Про надра» обсяг води, на який не потрібно отримання дозволу.

Южно-Ломуватська селищна рада, поясненням №71 від 24.01.2014 повідомила, що каптажне джерело води №2 розташовано на території Южно-Ломуватської селищної ради, смт. Вергулівка згідно проекту землеустрою щодо встановлення та зміни зовнішніх меж населених пунктів: Южна Ломуватка, Ганнівка, Ломуватка та Вергулівка Южно-Ломуватської селищної ради м.Брянка Луганської області, який затверджений рішенням Луганської обласної ради №23/43 від 31.07.2008; каптажне джерело знаходиться у прибережній захисній смуги лівого берега річки «Лозова» на відстані 5 метрів, а також приблизно на відстані 15 метрів від автодороги по вул. Центральна, смт. Вергулівка, м. Брянка Луганської області; також Южно-Ломуватська селищна рада зазначила, що земельна ділянка, на якій знаходиться каптаж №2, розташована у водоохоронній зоні р.Лозова.; водоохоронна зона р. Лозова повинна бути визначена проектами землеустрою населеного пункту, але у зв'язку з відсутністю коштів, проект землеустрою водоохоронних зон не розроблявся. Також Южно-Ломуватська селищна рада зазначила, що земельна ділянка під каптажним джерелом повинна входити до складу земель водного фонду.

Комісарівська селищна рада Перевальського району Луганської області листом №78 від 27.01.2014 зазначила, що земельна ділянка, на якій розміщено каптажне джерело №1, розташована за адміністративними межами Комісарівської селищної ради і за даними Державного земельного кадастру враховується Червонопрапорській селищній раді Перевальського району Луганської області, а земельна ділянка, на якій розміщено каптажне джерело №2 розташована за адміністративними межами Комісарівської селищної ради і за даними Державного земельного кадастру враховується Южно-Ломуватській селищній раді м. Брянка Луганської облсті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Позивачем зазначено, що в період з 20.02.2012 по 12.03.2012 ним було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Дуганськвугілля». Було встановлено, що «Шахта «Вергелівська» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» та згідно Положення не є юридичною особою. Підрозділ є первинни водокористувачем в частині забору підземних вод та скидання зворотних вод у природний водний об'єкт з метою виробничого водопостачання для задоволення господарсько-побутових потреб та скиду зворотних (шахтних) вод.

Водокористування ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» , як зазначив позивач, здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 258 Луг, виданого Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області терміном дії з 29.03.2011 до 29.03.2014; попередній дозвіл на спеціальне водокористування за № Укр 258 Луг, виданий Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області терміном дії з 01.07.2006 по 01.07.2009. Дію дозволу продовжено до 31.12.2009 та до 31.03.2010.

Проведеною перевіркою Державною екологічною інспекціє було встановлено, що в період з 01.04.2010 по 29.03.2011 відокремлений підрозділ здійснював самовільне водокористування в частині забору підземних вод, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, відповідно до якої спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу.

За результатами перевірки позивачем було складено акт первірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Луганськвугілля», у якому було зазначено, що ДП «Луганськвугілля» в процесі здійснення своєї господарської діяльності не забезпечило виконання вимог, передбачених законодавством про охорону надр, внаслідок чого інтересам держави завдано значної шкоди.

Позивачем було обчислено розмір збитків, завданих державі внаслідок порушення водоохоронного законодавства згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 за №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 від 14.08.2009.

Розрахунок розміру збитків за самовільний забір підземних вод при самовільному водокористуванні проведено за формулою 23 (розділ 9, п. 9.1, стор. 16) Методики.

З сам.= 100 х W (об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів) х Тар (розмір, грн./100 куб. м., аналогчний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 року №2154а-17 (додаток №2 - норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод у 2012 році за 1м3 підземних вод для Луганської області становить зі змінами від 21.12.2011 0, 6302 грн./м3).

Відповідно до довідки, наданою ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» щодо забору підземних вод з каптажної свердловини №1 згідно держстатзвітності за формою 2 - ТП (Водгосп) та довідки підприємства, об'єм підземної води, забраної за період з 01.04.2010 по 29.03.2011 без відповідного дозволу, становить 33800м3;

З сам.=100 х 642, 00 х 0, 6302 = 2130076 грн.

Відповідно до довідки, наданої ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» щодо забору підземних вод з каптажної свердловини №2 згідно держстатзвітності за формою 2 - ТП (Водгосп) та довідки підприємства, об'єм підземної води, забраної за період з 01.04.2010 по 29.03.2011 без відповідного дозволу, становить 47000 м3.

З сам.=100 х 4700 х 0,6302 = 2961940 грн.

Отже Зсам. = 2130076 + 2961940 = 5092016 грн.

З актом перевірки був ознайомлений технічний директор ДП «Луганськвугілля», якому було вручено примірник ату.

До адміністративної відповідальності посадові особи підприємства не притягувались, у зв'язку з тим, що на момент перевірки експлуатацію свердловин підприємство здійснювало на підставі дозволу на спеціальне водокористування, а розрахунок проведено за раніше вчинене порушення ( відсутність дозволу).

Відповідачу пред'являлась претензія № 06/1967 від 17.05.2013 про відшкодування збитків у сумі 5092016 грн., яка не була задоволена, що сиало підставою для подання даного позову прокурором.

Розглянувши спір, суд приймає до уваги наступні обставини.

Предметом даного спору є стягнення збитків у розмірі 5092013 грн 00 коп., заподіяних відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.04.2010 по 29.03.2011 ВП «Шахта «Вергелівська» дозвіл на спеціальне водокористування не мав.

Дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 258 Луг був 18.01.2010 подовжений до 31.03.2010 ( а.с. 46 т. 1), а наступний дозвіл Укр 258 Луг був виданий 29.032011 з иерміном дії до 29.03.2014 (а.с. 47-49 т.1).

В вищезазначених дозволах зазначені каптажі № 1 (с. Комісарівка - 2.м, 20 м2 год) та № 2 (сел. Вергелівка - 2, 0 25м2 год).

Каптажем є комплекс інженерно-технічних засобів, що забезпечує самостійний вивід води на поверхню води.

Каптажні водозабори (каптажі) застосовують для використання природних виходів підземних вод на денну поверхню (гірських джерел).

У позові позивач послався на те, що факт вказаного порушення виявлений перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства та відображений в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 28).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ВП «Шахта Вергелівська» ДП «Лугансьвугілля» внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 01.04.2010 по 29.03.2011 позивач провів згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне викоритання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20 липня 2009 за №389, зареєстрованою в Міністерстві юстиції за №767/16783 від 14 серпня 2009 р. за формулою: Зсам.=100*W*Тар.

Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Суд дійшов висновку про те, що вказана Методика не може бути застосована до правовідносин сторін, оскільки згідно з п. 4.1. цієї Методики вона не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення режиму господарської дільності у водоохоронних зонах та на землях водного вонду.

Те, що каптажі №1 та №2 знаходяться саме на землях водного фонду, свідчить наступне.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду до земель водного фонду належать землі, зайняті: б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Статтею 60 Земельного кодексу України визначено поняття та розміри прибережних захисних смуг: вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Каптаж №1 розташован на південній околиці селища Вергулівка на лівому борту річки Лозова у самому її верхів'ї у 20 м до північного сходу на схилі балки - першої лівої притоки р. Лозова між верхнім та ніжним ставками цієї балки.

Каптаж №2 розташований на околиці селища Вергулівка борту р. Лозова.

Викладене підтверджується довідкою Комісарівської селищної ради №1666 від 11.12.2013, у якій зазначено, що земельна ділянка на якій розміщено каптажне джерело води №1 відноситься до землеь водного фонду (а.с. 207 т.1), а також довідкою Южно-Ломуватської селищної ради №1083 від 11.12.2013, у якій зазначено, що каптажне джерело води №2 розміщено на території смт. Вергулівка. Каптажне джерело знаходиться у прибережній захисній смуги лівого берега річки «Лозова» на відстані 5 метрів (а.с. 208 т.1).

Надана 09.02.2014 прокурором форма 6 зем. (ас. 217-235 т. 1) не може підтверджувати категорію спірних земельних ділянок, оскільки є звітом про наявність земель та про розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, орендарями та видами економічної діяльності. Тому не приймається до уваги доводи прокурора про те, що земельні ділянки, площею 18, 65 га, які обліковуються у вищевказаному звіті за шифром 60 «підприємства добувної промисловості», рядки 35, 43 - під житловою забудовою та землями, громадського призначення відповідно є землями підприємства добувної промисловості, житлової забудови та громадського призначення. Інформація про віднесення вищезазначених земель до будь-якої категорії земель на підставі рішень органів місцевого самоврядування в Головному управлінні відсутня.

Суд зауважує, що категорії земель визначені у ст. 18 Земельного кодексу України і не відображені у державній статистичній звітності (форма 6 зем.) взагалі.

Згідно довідок Комісарівської селищної ради та Южно-Ломуватської селищної ради каптажі №1 і №2 знаходяться в водоохоронних зонах, що дозволяє вважати їх розташованими на землях водного фонду.

До даних правовідносин слід застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджену наказом державного комітету України з водного господарства № 290 від 29.12.2001, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18 січня 202 за №44/6332, а не Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженого наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 №389.

Дана Методика діяла на час скоєння порушення, оскільки зареєстрована у Міністерстві юстиції України 18.01.2002 та втратила свою чинність 17.06.2011.

Згідно ст. 1.1 Ця Методика розроблена відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), статті 111 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) та Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Держводгоспу України від 29 січня 2001 р. N 20 ( z0124-01 ) і зареєстрованого в Мін'юсті України 9 лютого 2001 р. за N 124/5315.

1.2. Методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства.

1.3. Методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

1.4. Завдані збитки розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб'єктами, розташованими за

межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України 30.09.97 N 230 ( z0480-97 ) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.10.97 за N 480/2284.

У п. 4.1. Методики №290 зазначено, що Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок: забруднення та засмічення поверхневих вод; самовільного водокористування; переуступки права водокористування; забору води з порушенням планів водокористування; безгосподарського використання води; порушення правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних об'єктів і скидається до них; самовільного захоплення водних об'єктів; порушення режимів роботи водогосподарських споруд і пристроїв; руйнування русел річок, струмків та водотоків; пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв; порушення режиму господарської діяльності на землях водного фонду; порушення водоохоронного режиму на водозборах; самовільне проведення гідротехнічних робіт.

У п. 4.2. цієї Методики зазначено, що факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, установлюються уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України при проведенні перевірок.

У п.4.3. зазначено, що стягнення зборів за спеціальне водокористування та за

забруднення водних ресурсів, не звільняє від відшкодування

збитків, заподіяних унаслідок порушення водного законодавства.

З наведеного слідує, що користуватись вказаною Методикою може і позивач як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, але згідно п. 1.4 збитки повинні бути розраховані існуючим на час прийняття Методики органом Держводгоспу (аналогічним уповноваженим органом водного господарства).

Оскільки позивач не погодився з застосуванням даної Методики, розрахунок суми збитків відповідно до цієї Методики не надав.

З огляду на викладене суд не взмозі сам розрахувати суму збитків відповідно до Методики №290, у зв'язку з чим сума збитків 5092016 грн. 00 коп., яка розрахована позивачем згідно Методики №389, стягненню не підлягає.

Оскільки даним позовом інтерес позивача не порушено і суд дійшов висновку про відмову в позові, заява відповідача про застосування позовної давності та заява прокурора про відновлення строку позовної давності судом не розглядаються.

Так, п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» предбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що до правовідносин сторін повинне застосовуватись законодавство (зокрема Методика розрахунку відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 за №389), яке діяло на час виявлення порушення (2012рік) та що Методика №290 на той час вже була нечинною.

По-перше, для нарахування означених збитків повинна застосовуватись відповідна Методика, яка діяла на час скоєння правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) закони та інші нормативно-правові акти не мають звороотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відпоівдальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп (v001р710-99) ч.1 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, застосовується той закон або інший нормативно-правовой акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до роз'яснень «Про деякі питання практики рішення спорів, пов'язаних із застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27 червня 2001 №02-5/744 «Шкода, заподіяна в результаті порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку ставок і Методик розрахунку розмірів шкоди, які діють на час здійснення порушення або у випадку неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його вчинення.

Суд зауважує, що для вирішення даного спору не має значення той факт, що у січні 2014 прокурором з'ясовано, що каптажне джерело №1, розташоване за адміністративними межами Комісарівської селищної ради і за даними Державного земельного кадастру враховуються у Червонопрапорській селищній раді Перевальського району Луганської області, яка не була залучена до участі у справі,, оскільки знаходження каптажу №1 у прибережній захисній смузі річки «Лозова» підтверджується іншими матеріалами справи, в тому числі зазначено у дозволі №Укр 258 Луг каптажною картою 1,2 та 3 поясів ЗСО каптажного колодязя №1 шатти «Вергелівська» (а.с. 184).

Також суд приймає до уваги той чакт, що відповідач вживав належні заходи для отримання дозвілу на спеціальне водокористування, що виключає наявність вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу. Як пояснює відповідач, у ДП «Луганськвугілля» Шахти «Вергелівська» не було можливості сплатити розробку спеціального проекту.

Факту забруднення водних об'єктів забруднення поверхових та підземних вод не встановлені.

За таких обставин у задоволенні вимог по стягненню 5092016 грн. 00 коп. збитків, завданих самовільним забором відповідачем підземних вод у період з 01.04.2010 по 29.03.2011. слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведений факт правомірності нарахування збитків в сумі 5092016 грн. 00 коп., тому ці збитки не підлягають стягненню.

Суд не вирішує питання про сплату судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У позові прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до відповідача Державного підприємства "Луганськвугілля в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська", м. Брянка Луганської області про стягнення збитків заподіяних державі в сумі 5092016 грн 00 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.02.2014.

Головуючий суддя І.В. Семендяєва

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя С.В. Смола