Постанова № 36942577, 28.01.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2014 р. Справа № 802/2494/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни

за участі секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича

представників сторін:

позивача: Томенка Р.В., Вижаковської Г.І., Пономаря Ю.В., Самолюка І.С.- представники за довіреністю

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" (далі - ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у актах перевірки від 01 лютого 2013 року № 296/2205/00902501, 21 березня 2013 року № 987/2205/00902501 та, відповідно, із прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями № 0000012206 від 20 лютого 2013 року та № 0001262206 від 12 квітня 2013 року, вважає їх протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача двічі в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином був повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" зареєстроване 27 травня 1996 року Тиврівською районною державною адміністрацією.

На підставі службового посвідчення серії ВН № 105529 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу особливо важких перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області державної податкової служби Футоряк О.В. керуючись ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 260 від 23 січня 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_6 за березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем акт № 296/2205/00902501 від 01 лютого 2013 року, висновками якого встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" завищено суму податкового кредиту в сумі 7321 грн., а саме: червень 2010 року на суму 10712 грн.; липень 2010 року на 25680 грн.; серпень 2010 року на 5930 грн. та жовтень 2010 року на 30889 грн.; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" знижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 73211 грн. в наступних податкових періодах: червень 2010 року на 1072 грн., липень 2010 року на 25680 грн.; серпень 2010 року на 5930 грн. та жовтень 2010 року на 30889 грн.; відсутність права на формування витрат по операціях з контрагентами постачальниками в розумінні п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Позивачем були подані заперечення № 37 від 11 лютого 2013 року (а.с. 41-48 том 1) на зазначений акт перевірки від 01 лютого 2013 року, проте згідно відповіді № 3348/10/2205 від 19 лютого 2013 року (а.с. 49-62 том 1) заперечення не були враховані, а висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки 20 лютого 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012206, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 91514 грн. з яких за основним платежем на 73211 гривень, за штрафними санкціями на суму 18303 гривень.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000012206 від 20 лютого 2013 року позивачем подано скаргу вих. № 49 від 29 лютого 2013 року (а.с. 63-70 том 1).

Так, на підставі службового посвідчення серії ВН № 105529 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу особливо важких перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області державної податкової служби Футоряк О.В. керуючись ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 78.1.1.12 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 1010 від 15 березня 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_6 за березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем акт № 987/2205/00902501 від 21 березня 2013 року, висновками якого встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" завищено суму податкового кредиту в сумі 176001 грн., а саме: березень 2010 року на 17292 грн., червень 2010 року на суму 11181 грн., липень 2010 року на 62518 грн., серпень 2010 року на 40316 грн., вересень 2010 року на суму 2402 грн. та жовтень 2010 року на 42292 грн.; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" знижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 176001 грн., а саме: березень 2010 року на 17292 грн., червень 2010 року на 11181 грн., липень 2010 року на 62518 грн., серпень 2010 року на 40316 грн., вересень 2010 року на суму 2402 грн. та жовтень 2010 року на 42292 грн.; відсутність права на формування витрат по операціях з контрагентами постачальниками в розумінні п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України 2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Позивачем були подані заперечення № 67 від 29 березня 2013 року (а.с. 130-138) на зазначений акт перевірки від 21 березня 2013 року, проте згідно відповіді № 7076/10/22-06 від 05 квітня 2013 року (а.с. 139-154 том 1) заперечення не були враховані, а висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки 20 лютого 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012206, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 91514 грн. з яких за основним платежем на 73211 гривень, за штрафними санкціями на суму 18303 гривень.

08 квітня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 5000/10/10-02-11, відповідно до даного рішення скаргу ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" на податкове повідомлення-рішення № 0000012206 від 20 лютого 2013 року - залишено без задоволення (а.с. 155-160 том 1).

18 квітня 2013 року не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000012206 від 20 лютого 2013 року та № 0001262206 від 12 квітня 2013 року ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" подано скаргу вих. № 78 (а.с. 161-172 том 1).

15 травня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 23496/99-99010-01-18, відповідно до даного рішення скаргу ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" на податкові повідомлення-рішення № 0000012206 від 20 лютого 2013 року та № 0001262206 від 12 квітня 2013 року - залишено без задоволення (а.с. 173-175 том 1).

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податковим Кодексом України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Судом встановлено, що в спірний період, а саме: березень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року позивач здійснював господарську діяльність з ФОП ОСОБА_6 з оптової покупки металів та ін. виробів необхідних для ведення своєї господарської діяльності. Водночас з матеріалів справи вбачається, що її доставка позивачу здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_6, з якими підприємство перебувало у договірних правовідносинах.

Так, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" (Покупець) 09 січня 2008 року укладено договір купівлі-продажу № 09/01/01 (а.с. 176-178 том 1). Відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити металопрокат в кількості і асортименті, марці у відповідності до товаросупровідних документів, які являються невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 визначено, що товар являється переданим і прийнятим на підставі наступних документів, а саме: накладної, рахунка-фактури та податкової накладної.

04 січня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" (Покупець) укладено договір №04/01/07 (а.с. 179 том 1).

Пунктом 1.1. даного договору визначено, що продавець зобов'язаний доставити, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до виставленого рахунку на оплату. Кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Отже, сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, а також його контрагента та їх основним видам.

Так, позивачем до суду надано накладні (а.с.180, 183, 185, 187, 190, 192, 194, 196, 198, 201, 204, 207, 209, 211, 214, 216, 218, 220, 220 б, 221 а, 222, 222 б, 223 а, 224 а, 225, 225 б, 227, 229 том 1), податкові накладні (а.с. 181, 184, 186, 188, 191, 193, 195, 197, 199, 202, 205, 208, 210, 212, 215, 217, 219, 220 а, 221, 221 б, 222 б, 223, 223 б, 224 б, 225 а, 226, 228, 230 том 1) та товарно-транспортні накладні (а.с. 182, 189, 200, 203, 206, 213, 224 том 1).

Що стосується відсутності документів які підтверджують транспортування товару, якими на думку перевіряючого можуть бути лише товарно-транспортні накладні, то судом враховано слідуюче.

Так, відповідач посилається на те, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила перевезення) встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд звертає увагу на те, що Правила перевезення визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, які виникають на підставі укладення договорів перевезення. Відповідно до Правил перевезень, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Посилання відповідача, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення отриманого товару як на підставу для визнання операцій такими, що не мали товарного характеру, суд вважає безпідставними, оскільки до матеріалів справи надано та оглянуті товарно-транспортні накладні, а відсутність таких документів під час невиїзної перевірки, не є безумовною підставою для визнання господарської операції такою, що не мала реальний характер.

Щодо посилань на акти перевірок ОСОБА_6, а також його контрагентів податковим органом, то Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Окрім того, суд приймає до уваги висновок експерта, оскільки висновки експертизи узгоджуються з фактичними даними, встановленими судом в ході дослідження наданої позивачем та долученої до матеріалів справи первинної та іншої бухгалтерської документації, а саме: акти звірки. приходна накладна ФОП ОСОБА_6, приходна накладна ТОВ "КСП "Агромаш", податкова накладна, реєстр отриманих податкових накладних, дод. 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкова декларація з податку на додану вартість, платіжні доручення, журнал-ордер та відомість по рах. 644, оборотно-сальдова відомість за рах. 631, журнал-ордер та відомість по рах.631, журнал проводок (Дт 20.1 Кт 63.1), аналіз рах. 631, картка рахунку 20.1 по складу № 1 (підзвіт ОСОБА_7), картка рахунку 20.1 по складу майстерні (підзвіт нач. цехів), акти на списання ТМЦ по складу №1, акти на списання ТМЦ по складу майстерні (підзвіт нач. цехів), накладні не переміщення, видаткові накладні, змінний звіт (калькуляція готової продукції), обігово-сальдова відомість за рахунком 26 (готових виробів), обігово-сальдова відомість за рахунком 26 (готових вузлів), договір поставки № 04/07/07 від 04 січня 2011 року, договір купівлі-продажу №09/01/01 від 09 січня 2008 року, протокол узгодження, акти приймання виконаних робіт.

Відповідаючи на поставлені судом запитання, експерт в підсумках приходить до наступного. По першому питанню висновки акту невиїзної позапланової документальної перевірки Вінницької ОДПІ № 96/2205/00902501 від 01 лютого 2013 року щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" при взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 за березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 73211 грн. червень 2010 року на суму 10712 грн., липень 2010 року на суму 25680 грн., серпень 2010 року на суму 5930 гнр., жовтень 2010 на суму 30889 грн. року документально та нормативно не підтверджується в повному обсязі. По другому питанню висновки акту невиїзної позапланової документальної перевірки Вінницької ОДПІ № 987/2205/00902501 щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" при взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 за березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 176001 грн., а саме за березень 2010 року на суму 17292 грн., за червень 2010 року на суму 11181 грн., за липень 2010 року на суму 62518 грн., за серпень 2010 року на 40316 грн., за вересень 2010 року на 2402 грн., за жовтень 2010 року на суму 42292 грн. документально та нормативно не підтверджується в повному розмірі. (а.с. 61 том 2).

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000012206 від 20 лютого 2013 року та № 0001262206 від 12 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш" судовий збір в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 01 копійка шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна