Ухвала суду № 36940507, 29.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 177/1695/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/24/к/14 суддя Строгова Г.Г.

Категорія - 53 ( І ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.

при секретарі - Абрамян Н.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Альбатрос - СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

представники ПП «Альбатрос - СВ» - Дериглазов Віктор Петрович та Федоров Віктор Володимирович.

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Альбатрос - СВ» (надалі - ПП «Альбатрос - СВ») про стягнення заборгованості з випалти заробітної плати та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 27 січня 2012 року позивач працював на посаді головного інженера ПП «Альбатрос-СВ». 03 січня 2013 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

На день звільнення з роботи ПП «Альбатрос-СВ» заборгувало позивачу компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року.

Крім того, внаслідок омани під час прийняття його на роботу йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що директор ПП «Альбатрос-СВ» під час прийняття його на роботу обіцяв заробітну плату в розмірі 9000,00 грн., замість цього заробітну плату, страхові внески до пенсійного фонду не сплатив, у зв'язку з чим він був позбавлений заробітку - єдиного джерела для існування сім'ї, оскільки він не міг взяти кредит для допомоги своїм дітям, яких у нього п'ятеро. Протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 25 000 гривень.

Після уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з ПП «Альбатрос- СВ» на його користь заробітну плату за 01 липня 2012 року по 03 січня 2013 року в розмірі 20 138, 57 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 2 5553, 23 грн., невиплачені командировочні (добові) у розмірі 15 022, 00 грн., вихідну допомогу у розмірі = 9 990 грн., а всього 47 703,80 грн. та компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. та поновити трудовий стаж в пенсійному фонді України за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013року, згідно відпрацьованому на підприємстві часу.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1351,19 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят одна грн. 19 коп.).

Стягнуто з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь держави судовий збір в розмірі 13,81 грн. (тринадцять грн. 81 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, суд першої інстанції дійшов помилкого висновку, що позивач одночасно знаходився у трудових відносинах з іншими підприємствами на підставі тендерних договірних відношень

Відповідачем не надано доказів про виплату позивачу добових, про вартість проїзду до місця призначення в с. Новоамвросіївка Донецької області на завод «Хайдельберг Цемент Україна» та витрати по найму житла.

Судом не взято до уваги, що з липня 2012 року по січень 2013 року заробітна плата позивачу не виплачувалась, в період роботи позивача відповідачем допускалось невиконання вимог трудового законодавства та порушувались його права, а також не виконувались умови трудового договору і п. 4.2 колективного договору.

Позивач вважає, доведеним факт спричинення відповідачем йому моральної шкоди в розмірі який він визначив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2012 року ОСОБА_2 згідно наказу №15-к від 27.01.2012 року прийнятий на посаду головного інженера ПП "Альбатрос-СВ" з 27 січня 2012 року з окладом згідно штатного розпису (а.с. 42).

Наказом № 1/1-к від 03 січня 2013 року позивач звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 44).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за період з 01 липня 2012 року по 03 січня 2012 року в розмірі 20 138, 57 грн., невиплачених командировочних (добові) у розмірі 15 022, 00 грн., вихідної допомоги у розмірі 9 990 грн., та компенсації за нанесену моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. та поновлення трудового стажу в пенсійному фонді України за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013року, згідно відпрацьованому на підприємстві часу, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях ПП "Альбатрос-СВ" порушень чинного трудового законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції погодився з наданим відповідачем розрахунком, зазначивши, що він є належним та не спростований позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у трудових відносинах з ПП "Альбатрос-СВ" з 27 січня 2012 року по 03 січня 2013 року.

У зв'язку з укладенням між ПП "Альбатрос-СВ" та ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" договору №462 від 17.05.2012 року про виконання підрядних робіт з капітального ремонту корпусу і механічного обладнання (а.с. 14-19).

Відповідно до наказів «Про відрядження» по підприємству № 6 від 31 січня 2012 року ОСОБА_2 був відряджений у службове відрядження в с. Новоамвросіївське Донецької області у період з 01 лютого по 05 лютого 2012 року, наказом № 10 від 27 лютого 2012 року у період з 28 по 29 лютого 2012 року, наказом № 12 від 29 лютого 2012 року у період з 01 по 08 березня 2012 року, наказом №17 від 16 березня 2012 року - з 19 по 22 березня 2012 року, наказом № 19 від 03 квітня 2012 року -з 05 по 30 квітня 2012 року, наказом № 25 від 30 квітня 2012 року - з 03 по 07 травня 2012 року, наказом №29 від 11 травня 2012 року - з 14 по 16 травня 2012 року, наказом № 31 від 21 травня 2012 року - з 22 по 24 травня 2012 року, наказом № 33 від 28 травня 2012 року - з 29 по 31 травня 2012 року (а.с. 56-64).

Згідно наказу № 3 від 03.01.2012року по ПП «Альбатрос-СВ» розмір добових відряджень, згідно норми Податкового кодексу України, встановлений від 30.00 грн. до 200,00 грн., в залежності від місця перебування під час відрядження (а.с. 54).

На підставі наказу № 4 від 10.01.12 р. «Про оплату добових» встановлено, що добові відрядження робітникам ПП «Альбатрос-СВ» при виконанні робіт на заводі «Хайдельберг Цемент Україна» виділяти та виплачувати виходячи з встановленого розміру на підприємстві в розмірі 80,00 грн. (а.с. 55).

У період з липня 2012 року по січень 2012 року позивачу виплачувалась заробітна плата (а.с. 69-74), а також з березня по червень 2012 року включно позивачу було виплачено добові за відрядження в сумі 5 300 грн., виходячи з розмірів визначених наказом № 4 від 10 січня 2012 року за дні перебування у відрядженні у період з березня по травень 2012 року, які отримано особисто позивачем, про що свідчить його підпис на видатковому касовому ордері від (а.с. 65-68) .

Доводи ОСОБА_2 щодо невірного розрахунку добових та не включення до їх розміру вартості проїзду до місця призначення і назад, та витрат по найму житла колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що єдиною підставою для відшкодування зазначених витрат є докази про їх понесення, а позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано таких доказів.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

При цьому, згідно ст. 140.1.7. Податкового кодексу України, сума добових визначається в разі відрядження: у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Витрати на відрядження в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат, можуть бути включені до складу витрат платника податку, а отже й відшкодовані особі, яка направлена у відрядження, лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, тобто законодавством передбачено граничний розмір добових, який у 2012 році становить 214,60 грн.

Оскільки, ПП "Альбатрос-СВ" на підставі наказу № 4 від 10 січня 2012 року виплачувало добові у розмірі 80,00 грн., що не перевищує граничний розмір встановлений ст. 140.1.7. Податкового кодексу України, а понесення інших додаткових витрат не підтверджено жодним письмовим доказом, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення роботодавцем зазначених норм права та погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до відомостей про отримання заробітної плати позивач ОСОБА_2 отримав у липні 2012 року - 5000,00 грн., у серпні 2012 року - 5000,00 грн., у вересні 2012 року - 3500,00 грн., в жовтні 2012 року - 2700,00 грн., в листопаді 2012 року - 3300,00 грн. та в грудні 2012 року - 2467,18 грн., з яких не були сплачені податки (а.с. 69-75)

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При цьому, згідно ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку; час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників; інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Таким чином, позивач ОСОБА_2, відповідно до наказів по ПП «Альбатрос-СВ», дійсно знаходився у службових відрядженнях, і за вказаний період відряджень роботодавцем вірно розраховано суму компенсації за невикористану відпустку (а.с. 50), а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, чи організації, провадиться в день звільнення, а у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з акту №2 про видачу компенсації за невикористану відпустку від 04.01.2013 року ОСОБА_2 не з`явився за нарахованою сумою компенсації, жодного разу не звертався до бухгалтерії ПП «Альбатрос» і не цікавився сумою нарахування і порядком розрахунку(а.с. 49)

Крім того, згідно наказу № 1/1-к від 03 січня 2013 року ОСОБА_2 було звільнено за власним бажанням, а не на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю у частині виплати заробітної плати, а тому колегія суддів не вбачає підстав для виплати останньому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог ОСОБА_2. про порушення ПП "Альбатрос-СВ" законодавства про працю у частині виплати заробітної плати, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо порушенням керівництвом ПП "Альбатрос-СВ" трудового законодавства та невиплатою заробітної плати та командировочних (добові) на відрядження колегією суддів відхиляються, оскільки як вбачається з матеріалів справи вони виконані в повному обсязі, що підтверджено копіями видаткових касових ордерів та копіями відомостей про отримання заробітної плати (а.с. 65-74).

Щодо вимог позивача про поновлення трудового стажу в пенсійному фонді за період часу з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року, згідно відпрацьованого на підприємстві часу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки позивач в пенсійний фонд декларацію про свої доходи за вказаний період не подавав де б йому було зараховано трудовий стаж.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: /підписи/

Судді: /підпис/