Постанова № 36939944, 16.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа № 906/1302/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі Сливінському О.А.

за участю представників:

від позивача - 1: не з'явився

від позивача - 2: Капелюх В.О. (дов. № 201 від 15.01.14)

від відповідача: не з'явився

від органу прокуратури: Ящук Р.В. (посвідчення № 011893)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.13 р. у справі № 906/1302/13 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом (заявою) Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу

до Житомирської міської ради

про визнання недійсним рішення та зобов'язання розглянути питання про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою.

ВСТАНОВИВ:

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с.2-6) до Житомирської міської ради (надалі -відповідач), в якій просить визнати недійсним п. 1 Рішення 23ї сесії 6го скликання Житомирської міської ради від 30.05.13 р. № 551 "Про розгляд звернення квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир щодо надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул.. Ватутіна, 61А" та зобов'язати відповідача розглянути встановленим порядком питання надання дозволу квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир на складання технічної документації із землеустрою на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.13 р. (а.с. 49-51) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що безпідставна відмова відповідача в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою суперечить вимогам п. 3 ст. 123 ЗК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зокрема зазначає, що розглянувши клопотання квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, відповідачем відмовлено в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою, при цьому відповідач діяв в межах повноважень наданих йому чинним законодавством України.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на: ст.ст. 116, 12, 123 ЗК України, ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач та прокурор у відзивах на апеляційну скаргу, а також їх повноважні представники в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Жодних клопотань, щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 4 жовтня 1979 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів № 605 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна 61-А, та закріплена відповідно за Військовою частиною А1061 (військове містечко № 114) (а.с.16-18).

10.11.1994 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення № 603 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України", яким було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, зокрема, земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна 61-А (а.с.19-21).

На підставі Директиви МО України № Д322/1/010 від 20.04.2005 року Житомирська квартирно - експлуатаційна частина району переформована в квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир з 10.11.2005 року.

12.10.2012р. позивач звернувся до Житомирської міської ради з листом за №3259 (а.с.25), в якому просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 20,72га (згідно облікових даних), що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А, для розміщення постійної діяльності військового містечка №114, військової частини А1061.

За розглядом клопотання КЕВ м. Житомир, рішенням двадцять третьої сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 551 від 30.05.2013р. відмовлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою вул.. Ватутіна, 61а.

Водночас, колегія суддів констатує те, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир - це юридична особа, виконавчий орган Збройних Сил України, що фінансується через Міністерство оборони України за рахунок коштів державного бюджету, на який покладено забезпечення життєдіяльності військових формувань Збройних Сил України в межах своєї компетенції.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: положення про КЕВ м. Житомир, колегія суддів приходить до висновку, що все майно КЕВ м. Житомир є державною власністю та надано йому на праві оперативного управління. Крім того, з витягу ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців, довідки Головного управління оборонного та мобілізаційного планування генерального штабу Збройних сил України № 96/12 вбачається, що на КЕВ покладається діяльність у сфері оборони.

Водночас, Положенням про КЕВ м. Житомир передбачено, що на КЕВ м. Житомир покладається облік та використання земельних ділянок, які використовуються для потреб Міністерства оборони України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці площею 20,72 га розташовано військове майно, а саме: будівлі та споруди, які знаходяться під охороною особового складу сторожової охорони Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, що відповідає ст. 1 ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує те, що дана земельна ділянка відноситься до земель оборони України, при цьому КЕВ м. Житомир є користувачем вказаної земельної ділянки.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Відповідно до ст. 65 ЗК України, землями оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77, п. б ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Ч 1, 4 статті 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Враховуючи вказане, та той факт, що землі оборони, які безпосередньо використовуються для розміщення військового містечка № 160 належать Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Житомир фонди, якого розміщені на території зазначеного військового містечка, а відтак суд приходить до висновку, що з метою виконання своїх завдань, як землекористувача та відповідно інтересів держави, як власника земельної ділянки, КЕВ м. Житомир наділений правом на звернення до міської ради щодо надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул.. Ватутіна, 61а.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки здійснюється відповідною місцевою державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішення від 30.05.2013 року № 551 "Про розгляд звернення квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир щодо надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А", відмовив в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А відмовлено, без аргументування причин відмови.

Міська рада не надала відповідного обґрунтування і в апеляційній скарзі. Водночас як на правомірність прийнятого рішення апелянт вказує на норми ст.. 12 Земельного кодексу України та ст.. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", зокрема зазначає, що в даних правовідносинах у відповідності до закону міська рада діяла як власник земельної ділянки та здійснювала правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності.

Разом з тим, міська рада не надає жодних доказів на підтвердження права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Навпаки, як вбачається з рішень Житомирської міської ради № 605 від 04.10.1979р. та № 603 від 10.11.1994р., Міністерству оборони СРСР, а пізніше Міністерству оборони України було надано в користування земельні ділянки в м. Житомирі, в тому числі і спірна земельна ділянка.

Окрім того, питання належності даної земельної ділянки до земель оборони встановлено при розгляді справи № 6/137-НМ (постанова ВГС України від 19.05.2010р.).

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що необґрунтована відмова відповідача в наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А стала підставою для звернення в господарський суд з позовом про визнання недійсним даного рішення.

Частинами 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, що відповідає приписам ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", згідно яких акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Апеляційний суд констатує той факт, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи, що п. 1 Рішення 23-ї сесії 6-го скликання відповідача від 30.05.2013р. №551 "Про розгляд звернення квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир щодо надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А" суперечить вимогам чинного законодавства України (ст. 123 Земельного кодексу України), чим порушує інтереси Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним п. 1 оскаржуваного рішення. А відтак апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним п. 1 оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідно до п.34 ст.26 та п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача розглянути встановленим порядком питання надання дозволу квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир на складання технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 61-А обґрунтована та підлягає задоволенню, а відтак залишає рішення в цій частині без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.13 р. у справі № 906/1302/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.13 р. у справі № 906/1302/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1302/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.