Рішення № 36939821, 29.01.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2014 р.Справа № 924/1498/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" м. Хмельницький

про стягнення 5 676,09 грн., з яких 872,92 грн. 3% річних, 4364,61 грн. пені, 438,56 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л.- за довіреністю №14-174 від 18.11.2013 р.

від відповідача: Волощук П.Ю.- за довіреністю №2043/18 від 17.06.2013р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 676,09 грн., з яких 872,92 грн. 3% річних, 4364,61 грн. пені, 438,56 грн. інфляційних втрат, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання ПАТ "Хмельницькгаз" своїх зобов'язань по оплаті за поставлений природній газ згідно договору №ХМ 09/2012-В, посилаючись на умови договору №ХМ 09/2012-В, ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що ПАТ "Хмельницькгаз" виконало свої зобов'язання згідно укладеного договору, сплативши повністю вартість поставленого природного газу. Посилання позивача на порушення з боку ПАТ "Хмельницькгаз" умов договору №ХМ 09/2012-В купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) є безпідставними та не відповідають умовам Договору.

В обґрунтування своєї позиції посилається на п. 3.7 договору, відповідно до якого покупець не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Однак, зазначає, що всупереч п. 3.7. договору, позивачем на адресу ПАТ "Хмельницькгаз" акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2012р. (за вересень 2012 року) було відправлено 24.10.2012 року, акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. (за жовтень 2012 року) відправлено 28.12.2012р.

Стверджує, що ПАТ "Хмельницькгаз" не було порушено умови договору щодо оплати вартості поставленого природного газу, адже останнє здійснювало оплату природного газу на основі отриманих актів, які є підставою для остаточних розрахунків згідно договору.

Вважає, що період нарахування сум інфляційних втрат визначено позивачем вибірково та становить менше одного місяця, однак врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

У додаткових поясненнях від 23.12.2013 року, з посиланням на п.3.2. Договору №ХМ 09/2012-В вказує, що поставки природного газу для власних потреб у вересні-жовтні 2012 року не були заплановані ПАТ "НАК Нафтогаз України". Саме тому ПАТ "Хмельницькгаз" не було відомо, що позивачем були здійснені поставки природного газу за вищевказаний період, тому відповідач не здійснював оплату вказаного природного газу по факту отримання, а оплатив на підставі актів приймання-передачі природного газу за відповідні періоди.

Крім того, також просить суд застосувати положення ст. 233 ГК України , п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір стягнутої пені на 99%, оскільки ПАТ "Хмельницькгаз" відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу, знаходиться на спеціальному режимі господарювання та щодо нього, в зв'язку з скрутним становищем в системі паливно-енергетичного комплексу України, взагалі передбачено пільговий режим погашення заборгованості і цілий ряд заходів для недопущення банкрутства підприємств ПЕК та сприяння поліпшенню фінансового становища в системі паливно-енергетичного комплексу України. Таким чином, на законодавчому рівні закріплено, що ПАТ "Хмельницькгаз" відноситься до переліку підприємств, що перебувають у скрутному матеріальному становищі.

Разом з тим, одним з основних видів статутної діяльності ПАТ "Хмельницькгаз" є постачання та транспортування природного газу споживачам всіх категорій, в тому числі населенню, то значна заборгованість перед ПАТ "Хмельницькгаз" за спожитий природний газ населення, підприємств комунальної теплоенергетики, промислових споживачів, і є винятковою ситуацією, пов'язаною з тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, що призвело до погіршення майнового стану ПАТ "Хмельницькгаз" та його неможливості вчасно виконати умови договору і погасити борг.

Наголошує, що затримка в оплаті не завдала позивачу та іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а тому розмір нарахованих санкцій є непропорційно великим.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та публічним акціонерним товариством "Хмельницькгаз" (Покупець) 28.09.2012 року укладено договір "ХМ 09/2012-В на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору ( п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 378,217 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): вересень - 2,217, жовтень - 78,000, листопад - 125,000, грудень - 173,000.

Згідно зі п. 3.6. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п.3.7 договору визначено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів поводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п.6.2 Договору.

Положеннями п. 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Сторони у розділі 7 договору визначили відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Зокрема, відповідно до п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1. та 6.2 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Згідно зі п.9.2. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Договір, відповідно до п.11.1, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у вересні 2012 року 2,217 тис. куб. м. на суму 9563,82 грн., у жовтні - 50,831 тис. куб. м. на суму 219277,62 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 року та від 31.10.2012 року.

Відповідачем згідно платіжного доручення №BN-65787 від 23.10.2012 року оплачено позивачу поставлений у вересні газ на суму 9563,82 грн., згідно платіжного доручення №BN-67733 від 28.12.2012року - поставлений у жовтні газ на суму 219277,62 грн.

Оскільки ПАТ "Хмельницькгаз" здійснило оплату поставленого природного газу із порушенням строків оплати, визначених п.6.2. договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 872,92 грн. 3% річних, 4364,61 грн. пені, 438,56 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством "Хмельницькгаз" було укладено договір № 09/2012-В купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012р.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі договору № ХМ 09/2012-В від 28.09.12р. купівлі - продажу природного газу у вересні 2012р. позивач продав відповідачу природний газ в обсязі 2,217 тис. куб. м. на суму 9563,82 грн. та у жовтні 2012 року у кількості 50,831 тис. куб. м. на суму 219277,62 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.09.12 р. та 31.10.12 р.

Відповідач здійснив оплату за отриманий у вересні газ -23.10.2012 року ( платіжне доручення № BN- 65787), а за отриманий газ у жовтні - 28.12.2012 року (платіжне доручення № BN- 67733), таким чином, порушивши строки оплати отриманого газу, як визначено у п.п.6.1.6.2 договору.

Твердження відповідача про несвоєчасність направлення позивачем актів приймання-передачі природного газу як передбачено п. 3. 7 договору, та, у зв'язку із цим, відсутністю порушення термінів оплати товару, не доведено у встановленому законом порядку, оскільки надані представником ПАТ "Хмельницьгаз" копії поштових конвертів від 24.10.2012 р., 28.12.2012 р., реєстрів отриманої кореспонденції від 26.10.2012 року та 31.12.2012 року не є безспірними та беззаперечними доказами отримання від позивача саме актів прийому-передачі природного газу від 30.09.12 р. та 31.10.12 р. по договору № ХМ 09/2012-В від 28.09.12р. При цьому судом звертається увага, що оплата за отриманий газ у вересні здійснена 23.10.2012р., у жовтні -28.12.2012р , а за твердженням відповідача акти отримано відповідно 26.10.2012р. та 31.12.2012р..

Судом приймається до уваги, що акти прийому-передачі природного газу за вересень датовані 30.09.12 р., за жовтень - 31.10.12 р.

Судом критично оцінюється і посилання відповідача на супровідний лист ПАТ "Хмельницькгаз" від 08.11.2012 року №2624/17, оскільки зі змісту останнього не вбачається про направлення відповідачем акту приймання-передачі газу за жовтень 2012р., поставленого саме за договором від 28.09.2012 року №ХМ 09/2012-В; відсутні докази про направлення цього листа; лист оформлено з порушенням термінів, визначених у п. 3.7 договору.

Окрім того, посилання відповідача на затримку в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. п. 6.1., 6.2 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013 року по справі №5021/1407/12). Натомість положеннями п.п. 6.1.-6.2. договору визначено, що оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами, а саме: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячник обсягів поводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п.6.2 Договору; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного місяцем поставки газу.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого газу за вересень, жовтень 2012р., позивач

нарахував відповідачу 872,92 грн. 3% річних, 438,56 грн. інфляційних втрат , 4364,61 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 872,92 грн. (за зобов'язаннями вересня на суму 10,19 грн., та за зобов'язаннями жовтня на суму 872,92 грн.). Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 872,92 грн. 3 % річних.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу 438,56 грн. втрат від інфляції.

Судом зважається на положення п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції , за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж , і за будь- який місяць ( місяці) , у якому ( яких) мала місце інфляція.

Суд, з врахуванням листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" , п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. , наявності боргу з 10.11.2012р. , дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 438,56 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пунктів 6.1. та 6.2. цього Договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4364,61 грн. згідно поданого розрахунку.

З огляду на зазначене, враховуючи п. 9.2 договору, ст. 259 ЦК України, перевіривши розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 4364,61 грн. пені.

Відповідач у письмових поясненнях від 23.12.2013 року, відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір пені на 99%, посилаючись на скрутне матеріальне становище та тривалу кризу неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, до підприємств якого відноситься ПАТ "Хмельницькгаз". Окрім того, вказує, що затримка в оплаті не завдала позивачу та іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а тому розмір нарахованих санкцій є непропорційно великим.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу у сукупності з іншими матеріалами справи , суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. зазначено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання , господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо

Отже, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Однак, відповідачем не надано суду доказів та не наведено обставин, які б засвідчували винятковість випадку для зменшення розміру пені. Зокрема , в обґрунтування свого клопотання, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище відповідача, наявність заборгованості населення за спожитий газ.

Самі лише посилання відповідача на наявність заборгованості населення перед підприємством відповідача за поставлений газ не є належними доказами в розумінні ст. 32 ГПК України щодо винятковості обставин. Крім того, предметом договору № ХМ 09/2012-В від 28.09.12р. була купівлі - продаж природного газу відповідачу для використання виключно для забезпечення власних потреб об'єктів , які знаходяться на його балансі.

Судом також враховується, що згідно пункту 5 Статуту позивача метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 21 Статуту).Тобто, позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Відповідач допускав порушення строків оплати за отриманий газ, передбачених договором купівлі-продажу природного газу № ХМ 09/2012-В від 28.09.12р.

При цьому судом також приймається до уваги, що згідно ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Тому самі лише посилання відповідача щодо його особливого статусу, наявності дебіторської заборгованості населення, відсутність збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів , з врахуванням усіх вищевказаних обставин не можуть бути підставою для зменшення пені.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" про стягнення 5 676,09 грн., з яких 872,92 грн. 3% річних, 438,56 грн. інфляційних втрат, 4364,61 грн. пені, задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" м. Хмельницький, пр. Миру, буд. 41 (код 05395598) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код 20077720) 872,92 грн. (вісімсот сімдесят дві грн. 92 коп.) 3% річних, 438,56 грн. (чотириста тридцять вісім грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 4364,61 грн. (чотири тисячі триста шістдесят чотири грн. 61 коп.) пені, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 30.01.2014 року

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6); 3 - відповідачу (м. Хмельницький, проспект Миру 41)