Рішення № 36939669, 29.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 рокуСправа № 912/1999/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1999/13

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 12 612,96 грн.

Представники :

від позивача - ОСОБА_1, особисто;

від відповідача - участі не брали.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" на користь позивача заборгованості в сумі 12 612,96 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що здійснена на підставі усної домовленості між сторонами.

Відповідач участі в судовому засіданні не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача на судовому повідомленні про наступне засідання від 17.01.14 р. (а.с. 103).

29.01.14 р. на адресу господарського суду надійшли письмові заперечення відповідача на позовну заяву, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю "Копілка" визнає існування заборгованості за поставлений товар в сумі 11 612,96 грн., проте заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, визначеного чинним законодавством для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (а.с. 105-106).

Згідно письмового клопотання від 17.01.14 р. позивач, посилаючись на ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, просить суд визнати поважними причини пропуску фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 строку позовної давності та захистити порушене право шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 612,96 грн. (а.с. 91).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

За доводами позивача, починаючи з 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Копілка" (далі - Покупець) існували правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Згідно існуючої домовленості між сторонами, Продавцем було поставлено Покупцю квіти в горщиках, ґрунти, добрива, вазони керамічні та пластмасові (далі - товар).

Факт поставки товару не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними, видатковими накладним на повернення товару, а також підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.

Правовідносини поставки регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Зазначене кореспондується з правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеною у п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідач поставлений товар оплатив частково (а.с. 43-73).

Як вбачається з наданого до суду позивачем розрахунку заборгованості, станом на 17.10.13 р. за відповідачем рахується заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 11 612,96 грн. (а.с. 40-42).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, що підтверджується відповідними доказами та відповідними повідомленнями про відправлення вказаних претензій та отримання їх відповідачем (а.с. 17-21, 126-127).

Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 12 612,96 грн. так і не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду.

В ході судового розгляду справи представник відповідача підтвердив існування за Покупцем заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 11 612,96 грн., пояснивши при цьому, що позивачем помилково не було враховано здійснену відповідачем часткову оплату в сумі 1 000,00 грн.

Так, зі змісту наданих позивачем до суду актів звірки взаєморозрахунків, підписаних директором ТОВ "Копілка" Пушкаренко В.Е., підпис якого скріплено відповідним штампом, що належить відповідачу, заборгованість відповідача перед позивачем становила: станом на 30.06.08 р. - 35 679,20 грн., на 30.09.08 р. - 22 536,48 грн., на 31.12.08 р. - 26 892,12 грн., на 31.03.09 р. - 25 593,24 грн., на 31.10.09 р. - 19 803,38 грн., на 31.12.09 р. - 19 803,38 грн. (а.с. 10-16).

Крім того, із підписаних відповідачем актів вбачається, що сальдо на 01.05.08 р. становило 34 957,14 грн.; за період з 05.05.08 р. по 03.12.08 р. включно позивачем поставлено відповідачу товар на суму 29 596,56 грн., сплачено 38 448,00 грн., у зв'язку з чим сальдо на 03.12.08 р. та 01.02.09 р. становило 26 892,12 грн.

Після 01.02.09 р. відповідачем частково сплачено заборгованість на суму 10 000,00 грн. та повернуто товар на суму 5 279,16 грн. (26 892,12 грн. - 10 000,00 грн. - 5 279,16 грн. = 11 612,96 грн.).

Про визнання відповідачем заборгованості в сумі 11 612,96 грн. свідчать також подані до суду письмові заперечення відповідача (а.с. 105-106). При цьому, виникнення заборгованості відповідач пояснює скрутним фінансовим становищем підприємства.

Відповідачем в наданих до суду письмових поясненнях підтверджено, що остання поставка товару позивачем здійснена у 2008 році. За доводами відповідача, починаючи з 2008 року між сторонами відбувався постійний діалог щодо сплати залишку боргу, але в силу всесвітньої фінансової кризи підприємство перебувало у скрутному фінансовому становищі та заборгованість не погасило.

Таким чином, зазначає Покупець, на кінець 2008 року позивач мав всі підстави звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, але скористався своїм правом лише в кінці 2013 року та пропустив визначений чинним законодавством строк позовної давності.

Відповідачем надано до суду довідку від 17.01.14 р. № 02 про списання заборгованості в сумі 11 612,96 грн. як безнадійної та сплачено податки, оскільки така несплачена заборгованість вважається доходом підприємства (а.с. 97).

Враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 Господарського кодексу України.

Статті 257 Цивільного кодексу визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Зважаючи на фактичні обставини справи, господарським судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача щодо своєчасного та в повному обсязі отримання плати за поставлений Продавцем товар. В той же час позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк, в межах якого позивач мав право звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

17.01.14 р. позивачем подано до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності (а.с. 91).

В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує на наступні обставини.

Після прострочення відповідачем взятого на себе зобов'язання, у середині березня 2009 року позивач, що не має юридичної освіти, звернувся за допомогою до адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, офіс яких знаходився за адресою: АДРЕСА_1.

На ім'я зазначених осіб була складена довіреність, відповідно до якої адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали право представляти інтереси позивача в суді, позивачем були сплачено грошові кошти в сумі 3 800,00 грн. за надання правової допомоги та передані оригінали документів, на підтвердження існуючих між позивачем та відповідачем господарських відносин.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надано відповідні докази, а саме: нотаріально посвідчену довіреність за № 19666 від 21.10.10 р., видану ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ведення судових справ, із наявними у переліку відповідними повноваженнями (а.с. 94).

Крім того, позивачем до суду надано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей за № 24716898 від 20.06.13 р., яким підтверджено реєстрацію видачі зазначеної вище довіреності (а.с. 95).

В телефонному режимі, стверджує позивач, адвокати повідомляли позивача про неодноразове звернення до господарського суду з позовами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, однак, зазначені позовні заяви повертались господарським судом на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Так, на підтвердження своїх доводів, позивачем до суду надано відповідні позовні заяви із наявними на них вхідних штампів господарського суду Кіровоградської області від 26.11.10 р. та від 23.08.12 р. (а.с. 128-131).

За твердженням позивача, після того, як адвокатами не було усунуто недоліки позовних заяв, приватний підприємець намагалась звернутись до них з метою розірвання договору про надання правової допомоги та повернення переданих адвокатам оригіналів документів. Однак, офіс адвокатів був зачинений, на телефонні дзвінки вони не відповідали.

Відсутність оригіналів документів позбавило позивача можливості звернутись до іншого юриста за правовою допомогою.

Лише 22.08.13 р. головним редактором газети "Народне слово", в редакції якої адвокати орендували приміщення, письмово повідомлено позивача, що через відмову гр. ОСОБА_3 сплачувати орендну плату, 19.10.12 р. комісія в складі чотирьох осіб опечатала кімнату АДРЕСА_1, а 20.11.12 р. передала всі наявні там документи на зберігання голові правління ГО Фонд "Щит" Іванову В.К.

На вимогу позивача повернути їй передані адвокатам оригінали документів, їй було відмовлено, у зв'язку з їх вилученням працівниками правоохоронних органів, та рекомендовано звернутись до слідчого Дейкун І.О. Кіровоградського МВС України в Кіровоградській області.

На підтвердження вище зазначеного позивачем до суду надано відповідний доказ, а саме: лист головного редактора газети "Народне слово" від 22.08.13 р. № 97 (а.с. 93).

Також позивач стверджує, що звернувшись до слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Дейкун І.О., позивач отримала оригіналі деяких документів, що передавались нею адвокатам. Крім того, слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області було надано позивачу довідку № 22/21733 від 07.11.13 р. наступного змісту: "Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України (п. 2 ч.2 ст. 56 КПК України) повідомляю, що подана Вами заява про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння належними Вам грошовими коштами шляхом обману (шахрайство), 05.07.13 р. прийнята, розглянута і 05.07.13 р. була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний №12013120020001251, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Восени 2008 року невстановлена особа шляхом усної домовленості з ОСОБА_1 про надання юридичних послуг, по складанню та поданню до господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" 12 612,96 грн., з усіма необхідними документами, перебуваючи в офісному приміщенні АДРЕСА_1, шляхом обману заволоділа грошовими коштами в сумі 3800,00 грн., які належить останній, чим спричинила їй майновий збиток на вказану суму. Розпочато досудове розслідування." (а.с. 92).

Тільки після вказаних подій, отримавши від правоохоронних органів вилучені ними бухгалтерських документів, позивач змогла звернутись до іншого юриста за правовою допомогою, що полягала у написанні та подання до господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" на користь позивача заборгованості за поставлений товар.

Позивач вважає, що зазначені обставини виникли незалежно від її волі та об'єктивно унеможливили звернення до суду в межах строку позовної давності.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, господарський суд враховує наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч.1 , 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Господарський суд вважає, що до вказаних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України.

так, Господарським судом встановлено наявність обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України є підставами для переривання перебігу позовної давності. Про наявність зазначених обставин свідчать дії відповідача, а саме факти повернення відповідачем позивачу отриманого згідно видаткових накладних та нереалізованого останнім товару, а також факти часткової відповідачем оплати вартості отриманого від позивача товару, що підтверджується наданими позивачем до суду відповідними видатковими накладними, з позначкою: "повернення" (№№ 0013103, 0013104, 0011230, 0011228, 0011224, 0011223, СО2-06393, СО2-06392), остання з яких датується 18.06.10 р. та банківськими виписками про часткову оплату відповідачем наявного в нього боргу, остання з яких датується 22.07.10 р., що і свідчить про визнання відповідачем наявного в нього перед позивачем боргу (а.с. 43-73, 80, 81-88).

Оскільки, в день останньої відповідачем оплати (22.07.10 р.) строк перебігу позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України переривається, а тому починається заново, а тому перебіг строку позовної давності відповідно закінчується 22.07.13 року.

Відповідачем зазначених вище норм матеріального права не було враховано, а тому 30.12.11 р. відповідачем безпідставно списано з бухгалтерського обліку заборгованість перед ФОП ОСОБА_1, оскільки станом на 30.12.11 р. перебіг 3-х річного строку позовної давності не закінчився. У зв'язку з чим, господарський суд критично ставиться до наданої відповідачем до суду довідки за № 02 від 17.01.14 р. (а.с. 97).

Оскільки фактична можливість звернутися до господарського суду з належними доказами у позивача реально виникла лише після отримання від правоохоронних органів вилучених ними оригіналів первинних бухгалтерських документів, що за доводами позивача мало місце у листопаді 2013 року, до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Копілка" ФОП ОСОБА_1 звернулась у листопаді 2013 року, однак згідно ухвали господарського суду від 13.11.13 р. позовні матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України, після чого та усунення підстав, що зумовили повернення позивачу позовної заяви, з позовом у даній справі ФОП ОСОБА_1 звернулась 03.12.13 р., тобто після спливу перебігу 3-х річного строку позовної давності.

Викладені у клопотанні позивача доводи свідчать про наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне (до 22.07.13 р.) подання позивачем позову до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості.

Зважаючи на викладене, господарський суд на підставі ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, визнає причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними та вважає, що порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

Позивач позовні вимоги в сумі 11 612,96 грн. не заперечив.

Згідно наданого до суду позивачем розрахунку за відповідачем існує заборгованість в сумі 11 612,96 грн., а не 12 612,96 грн., що зазначено в позові позивачем.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 11 612,96 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні.

Оскільки будь-яких заяв щодо уточнення суми позовних вимог, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до суду не подавалась, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 11 612,96 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" (27641, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, код 32967633, банківський рахунок не відомий) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ПАТ КБ "Надра", МФО 380764 м. Київ центр) заборгованість в сумі 11 612,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 582,86 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 27641, с. Соколівське, Кіровоградський район, вул. Шосейна, 3.

Повне рішення складено 03.01.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко