Постанова № 36939496, 28.01.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 р. м. Житомир

справа № 806/7731/13-a

категорія 5.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Семенюк М.М. ,

з участі секретаря судового засідання - Лисайчука А.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови, стягнення 5768,89 грн.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 19.06.2013 року № 13/2/13/363 в частині залишення чинним рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.2013 року № 101060000/2013/300241/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.03.2013 року № 101060000/2013/00288, а також стягнути з Державного бюджету України 5768,89 грн. митних платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не застосовано митну вартість товару за ціною договору щодо імпортованих товарів, чим порушено норми ст. 57 Митного кодексу України про послідовне застосування методів визначення митної вартості товарів. Вказав, що у митного органу були в наявності всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими. Крім того зазначив, що внаслідок безпідставного не визнання митним органом митної вартості товарів заявленої позивачем та скоригованої митним органом в сторону її завищення Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (далі - ТОВ "Укрполіскорм") змушене було розмитнити товар під фінансові гарантії шляхом сплати до бюджету митних платежів у розмірі 5768,89 грн., з яких 1348,84 грн. - ввізне мито та 4420,05 грн. - податок на додану вартість, які просить повернути.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Житомирської митниці позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.47-48). Пояснив, що дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови в митному оформленні товарів - відсутні.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Встановлено, що 21 грудня 2012 року між ТОВ "Укрполіскорм" Україна (покупець) та компанією Evonik Industriеs AG Німеччина (постачальник) укладено прямий контракт №00006 від 21.12.2012 року (далі - Контрак), відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує TreaAMINO L-Threonine кормовий в кількості та за цінами зазначеними у інвойсах на кожну окрему партію товару. Крім того, на кожну поставку товару Контракт має доповнюватись Специфікацією, яка визначає кількість та вартість товару погодженого постачальником з покупцем відповідно до п. 2.1 Контракту.

Доставка товару здійснюється відповідно до п. 2.3 Контракту, а саме: вантажівкою в мішках по 25 кг. на умовах СІР, Україна (Інкотермс 2010) або у відповідності з іншими умовами погодженими сторонами (а.с.12).

Відповідно до розділу 4 Контракту "ціна і опрлата", інвойс на оплату з відстрочкою або 100% передоплата за товари виставляється в Євро і оплата здійснюється покупцем в Євро, ціна погоджується між постачальником і покупцем на кожну поставку товару і фіксується в кожному інвойсі на кожну окрему партію товару, та є невід'ємною частиною Контракту. Передоплата здійснюється що найменше за 10 календарних днів до підтвердженої дати поставки товару.

14 березня 2013 року ТОВ "Укрполіскорм" подано до митного органу митну декларацію (далі - МД) № 101060000/2013/004161 (а.с.11) на митне оформлення товару аміносполука з вмістом функціональної кисневої групи: L-Threonine кормовий (TreaAMINO Feed Grade) 98,5 кормової якості, у вигляді білого кристалічного порошку як кормова добавка для сільськогосподарських тварин та птиці, вагою нетто 20000 кг. з загальною митною вартістю товарів визначеною позивачем 39000 євро.

До декларації на підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: контракт № 00006 від 21.12.2013 року, специфікація № від 06.03.2013 року, інвойс від 11.03.20143 року № 72241973, товаро - транспортна накладна (CMR) ВІД 12.03.2013 року № 8983966, експортна митна декларація країни відправлення від 12.03.2013 року № 13SK5164EX30068005, із заявленою митною вартістю зазначеного товару за основним методом її визначення, тобто за ціною договору (контракту).

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з МД № 101060000/2013/004161, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/30024/1 від 14.03.2013 року (а.с.9).

Згідно зазначеного рішення, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), з наступних підстав: документи зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар, неподання декларантом додаткових документів, що підтверджують митну вартість, на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації (попередня проплата); каталоги, специфікацію, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого визначення митної вартості товарів. Митна вартість визначена за методом 2а та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товарів з врахуванням обсягів партії (МД № 101060000/13/03766 від 07.03.2013 року) Джерело інформації: Митний кодекс України, інформація цінової бази щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено (а.с. 9).

Згідно рішення про коригування митної вартості товару № 101060000/2013/30024/1 від 14.03.2013 року, митним органом було скориговано ціну товару в сторону її завищення з 39000 євро (1,95 євро за кг.) до 41000 Євро (2,05 євро за кг.) та надано картку відмови в митному оформленні випуску товару № 10106000/2013/00288 від 14.03.2013 року (а.с.10).

Крім наданих до декларації документів, на вимогу митного органу, декларантом додатково було надано для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, наступні документи: виписку з бухгалтерської документації (попередня проплата); каталоги, специфікацію, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару в сторони її завищення, декларантом відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, здійснено випуск товарів у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю та під гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим сплачено додатково до державного бюджету 5768,89 грн. митних платежів, з яких 1348,84 грн. - ввізне мито та 4420,05 грн. - податок на додану вартість.

11 червня 2013 року позивач звернувся до Житомирської митниці з листом № 13-06-11:1 про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та в підтвердження до заявленої митної вартості додав наступні документи: цінову експертизу ДП "Держзовнішінформ" Міністерства економіки України від 09.04.2013 року № 11/331; підтвердження замовлення від 05.12.2013 року № 23400242; платіжні доручення від 21.05.2013 року № 25, бухгалтерську документацію.

За результатами розгляду поданих позивачем разом з заявами додаткових документів, митним органом листом від 19.06.2013 року № 13/2/13/363 відмовлено у визначенні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції та залишено без змін оскаржуване рішення (а.с.8). Позивач не погоджується з зазначеним рішенням митного органу та просить його скасувати, зазначає, що вказане рішення є неправомірним, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для відмови у застосуванні заявленої митної вартості товарів.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено у статтях 52 та 53 Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI .

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці від 19.06.2013 року № 13/2/13/363 в частині залишення чинним рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.213 року №101060000/2013/300241/1, суд зазначає наступне.

Відповідно до 24 МК України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Так, предметом оскарження є: рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; дії - вчинки посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів, пов’язані з виконанням ними обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; бездіяльність - невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Таким чином, оскаржуваний позивачем лист відповідача від 19.06.2013 року № 13/2/13/363 та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання правові наслідки, оскільки вказаний лист є відповіддю на звернення позивача до Житомирської митниці від 11.06.2013 року № 13-06-11:1 щодо визначення митної вартості товару. Рішеннями суб'єкта владних повноважень, у даному випадку, є картка відмови та рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці від 19.06.2013 року № 13/2/13/363 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Між тим, відповідно до вимог частини ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що позивачем при поданні МД було подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару, а зазначені додаткові документи були надані позивачем на вимогу контролюючого органу.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару декларантом одночасно з поданням МД, митному органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару зазначену у декларації, зокрема, умовами розділом 4 Контракту, встановлено, що інвойс на оплату з відстрочкою або 100% передоплата за товари виставляється в Євро і оплата здійснюється покупцем в Євро, ціна погоджується між постачальником і покупцем на кожну поставку товару і фіксується в кожному інвойсі на кожну окрему партію товару, і є невід'ємною частиною Контракту. Передоплата здійснюється що найменше за 10 календарних днів до підтвердженої дати поставки товару. (а.с. 11-15).

Так, відповідно до контракту № 00006 від 21.12.2012 року, специфікації №1 від 06.03.2013 року, інвойсу від 11.03.2013 року № 72241973, що є його невід'ємними додатками, визначено ціну товару, яка становить 39000 євро (а.с.16-17). Також на підтвердження вартості імпортованого товару надано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 25 від 21.05.2013 року на суму 39000 Євро (а.с.25).

Митний орган не погодився з наданими декларантом до митного оформлення відомостями по основному методу, оскільки, на його думку, митна вартість товару визначена товариствоим, значною мірою відрізнялася від вартості товару на схожий (аналогічний) товар, яка містяться у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України, на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що товариством було занижено митну вартість товару, в наслідок чого, було прийнято рішення про коригування митної вартості товару та видано картки відмови в митному оформленні товару.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, з огляду на наступне. Зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є виключною підставою відмови визнання задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена ст. 55 МК України і не викладена в ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування ст. VII ГАТТ (1994 року). Відповідно до наказу МФУ №598 від 24.05.2012 року, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до ст. ст. 59, 60 та 64 МК України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсяг партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару.

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

В ході розгляду справи встановлено, що під час проведення митного контролю, одночасно з поданням МД, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митному органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару. Однак, відповідачем було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, у зв'язку з наявними на думку відповідача розбіжностями в поданих документах.

Враховуючи встановлені відповідачем розбіжності в документах та те, що витребуваних документів позивачем надано не було, митним органом було скориговано митну вартість із застосуванням другорядного методу її визначення - 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Прийняття оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митної вартості товарів, у зв'язку з чим позивач змушений був випустити товар у вільний обіг під фінансові гарантії шляхом сплати до бюджету сум митних платежів у розмірі 5768,89 грн., з яких 1348,84 грн. - ввізне мито та 4420,05 грн. - податок на додану вартість

Враховуючи необґрунтованість і протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, то вказані надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, а відтак вимога позивача про повернення цих коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, на порушення митним органом ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, оскільки у ньому відсутні відомості, зокрема, щодо того, які обґрунтовані підстави встановив митний орган з приводу того, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Також, в порушення ч. 2 ст. 55 МК України, пункту 2.1. Розділу 2 (опис гр. 33) Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 року № 598, відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу її визначення, не зазначив у спірному рішенні, зокрема, інформації, яка використовувалися митним органом при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів правомірності рішення від 14.03.2013 року № 0101060000/2013/300241/1, що є підставою для визнання його неправомірним та скасування.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" у розмірі 240,87 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 14.03.2013 року Житомирською митницею Міндоходів рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300241/1 та картку відмови в митному оформленні товарів №101060000/2013/00288.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 5768,89 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" понесені ним судові витрати у розмірі 240,87 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 03 лютого 2014 р.