Ухвала суду № 36938830, 28.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4113/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Розгонюка Г.М.

представника позивача: Ластовняк Т.А.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що посадовими особами Відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Зерносвіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №428/2201/31909523 від 06.09.2013 року, згідно висновків якого Позивачем порушено норми податкового законодавства України.

На підставі акту Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0005322201 від 20.09.2013 року, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 31573,00 грн.; №0005302201 від 20.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток підприємств приватної форми власності за основним платежем на 145844,00 грн. та за штрафними санкціями на 36461,00 грн.; №0005312201 від 20.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 379277,00 грн. та за штрафними санкціями на 94819,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ "Зерносвіт" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір поставки пшениці №01/01-08 від 01.01.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок продавця до 01.01.2013року.

Пунктом 7 Договору передбачено, що всі суперечки, які можуть виникнути із дійсного Договору чи його приводу, Сторони будуть намагатися вирішити шляхом переговорів, у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди щодо спірного питання шляхом переговорів, то суперечка буде розглядатися в судовому порядку.

При цьому, у договорі сторони погодили, що строк позовної давності по зобов'язанням сторін складає 10 років, що не суперечить вимогам ст. 256 та ст.259 Цивільного кодексу України.

Так, в акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2012 року за Позивачем рахується кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності, а саме по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 610969,00 грн., яка виникла 07.07.2009 року за отриманий у ФОП ОСОБА_1, але не оплачений товар. Підприємством не включено до складу "Інші доходи" (ряд.03 декларації з податку на прибуток підприємства) суму безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув строк позовної давності за 3-й квартал 2012 року в сумі 610969,00 грн.

Згідно з п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість (як дебіторська, так і кредиторська) - заборгованість, що відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ до складу інших доходів платника податку включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу включається до складу інших доходів.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо незаконності та безпідставності висновків перевіряючих осіб Відповідача, що в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України ТОВ "Зерносвіт" не включено до складу інших доходів суму простроченої кредиторської заборгованості у сумі 610 969,00 грн. за 3 квартал 2012 року, оскільки строк позовної давності у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 не сплинув.

Щодо взаємовідносин Позивача з ФОП ОСОБА_2 судом встановлено, що на підставі усної домовленості ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Зерносвіт» - прийняти та оплатити борошно 1-го ґатунку.

На підтвердження виконання вказаних договірних умов, Позивачем надано накладну №115 від 05.10.2012 року та податкову накладну від 05.10.2012 року, накладну №117 від 16.10.2012 року та податкову накладну від 16.10.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що факт здійснення вищевказаної господарської операції не встановлено у зв'язку з тим, що відсутній факт доставки (переміщення) товару від постачальника до покупця, а саме відсутні будь-які документи, підтверджуючі факт поставки товару.

Такі висновки перевіряючих спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року. №363.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Оскільки, включення до витрат собівартості товарів виникає під час реалізації товарів, а товар (борошно) не було реалізоване та станом на 31.12.2012 року обліковувалось на рахунку 281 "Товари".

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності посилань Відповідача на акт Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області від 16.11.2012 року №331/22-10/23233534 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Фотон", в якому зазначено, що на балансі ПП НВП "Фотон" обліковувалася комп'ютерна техніка, транспортні засоби, офісні та складські приміщення на балансі підприємства не обліковуються, контрагенти ПП НВП "Фотон" та їх постачальники фактично не здійснювали операції з продажу запчастин до сільськогосподарської техніки, а тому отримання запчастин Позивачем від останніх не є можливим.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту Позивача.

Крім того, господарські відносини Позивача з ПП НВП «Фотон» відбувались без укладання письмового договору, поставка товару (запасних частин) ТОВ «Зерносвіт» підтверджується податковими та видатковими накладними, розрахунок за товар здійснювався за рахунками-фактурами. При цьому, складені документи відповідають вимогам чинного законодавства України та є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи встановлені обставини справи та відсутність будь-яких інших доказів Відповідача, крім акта перевірки контрагента, колегія суддів вважає, що Позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПП НВП «Фотон» належними первинними документами.

Таким чином, податковим органом безпідставно в акті перевірки зроблено висновки щодо нікчемності та недійсності укладених Позивачем правочинів, оскільки акт перевірки не містить жодного доказу укладення договорів між Позивачем та його контрагентами з порушенням публічного порядку та спрямованості їх умислу на це.

Судом встановлено, що між Позивачем та ПП "Віта" був укладений договір купівлі-продажу (пшениці) №0129-3 від 10.01.2012 року, на виконання умов якого ПП "Віта" передано ТОВ "Зерносвіт" товар (пшеницю) по накладним, податковим накладним.

Згідно довідки, виданої ПП «Віта», підприємство у 2012 році було платником фіксованого податку сільськогосподарського податку та пшениця, яка реалізована ТОВ "Зерносвіт" є продукцією власного виробництва, та довідки, виданої Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ, ПП "Віта" є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2012 році.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Зерносвіт» права на включення до податкового кредиту сум по отриманих від ПП «Віта» податкових накладних у зв'язку з відсутністю в них даних щодо походження товару, оскільки чинне податкове законодавство України право платника податків на нарахування податкового кредиту не ставить в залежність від наявності чи відсутності в податковій накладній відомостей щодо походження товару. Крім того, у податкового органу відсутні зауваження щодо формування Позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Віта».

Що стосується включення Позивачем до складу податкового кредиту сум по податкових накладних ФГ "Слобідське", ФГ "Дзялів" та ТОВ "Агро-Астра", які не включені до ЄРПН.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Так, податкові накладні від ФГ "Слобідське", ФГ "Дзялів" та ТОВ "Агро-Астра" були отримані Позивачем у відповідні звітні періоди, у зв'язку з чим у ТОВ «Зерносвіт» виникло право на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі цих податкових накладних. Позивачем встановлено недоліки цих податкових накладних, у зв"язку з чим до податкових декларацій ним було додано відповідні заяви, тим самим дотримано вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акту перевірки Вінницької ОДПІ №428/2201/31909523 від 06.09.2013 року є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на його основі, є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 лютого 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.