Постанова № 36938178, 30.01.2014, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/10749/13-а

Провадження № 2а/107/11/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Керч

Керченський міський суд АР Крим в складі :

головуючого судді - Біленко Л.В.

при секретарі - Волкової М.О., Осауленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов мотивований тим, що відповідач безпідставно відносить позивача до категорії працюючих пенсіонерів, що привело до встановлення йому розміру пенсії з застосуванням прожиткового мінімуму, а не мінімальної пенсії, але у розумінні ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та ст. 4 КЗпП України він не є працюючим пенсіонером, хоча в його трудовій книжці й міститься запис про роботу. МПП «Кітей» , на посаді директора якого він залишається, господарську діяльність не здійснює, не отримує доходів , заробітна плата позивачеві не сплачується, не здійснюються перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що достеменно відомо відповідачу та підтверджується чисельними документами . Спеціаліст управління, скористувавшись необізнаністю позивача, примусила його в заяві зазначити себе працюючим пенсіонером та безпідставно внесла в пенсійну справу такий запис , що й привело до порушення його прав. Крім того, відповідач усунувся від виконання своїх обов'язків щодо збирання документів, які є необхідними для призначення пенсії позивачу, поклавши обов'язки по збиранню довідок саме на нього, в результаті чого тривалий час при призначені пенсії не було враховано заробітну плату позивача за час роботи в ПАТ «КБ «Приватбанк». Матеріали пенсійної справи були сфальсифіковані , з неї вилучені окремі довідки про заробітну плату позивача. Просить визнати своє право як непрацюючого пенсіонера на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком у відповідності до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.10.2009 р., визнати протиправними дії відповідача щодо віднесення позивача до категорії працюючих пенсіонерів, фальсифікації матеріалів пенсійної справи , зобов'язати негайно розрахувати та виплатити позивачеві пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком з 13.10.2009р.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, надав пояснення по суті вимог.

Представники відповідача - Чижова Ю.В. та Бойко Л.М., діючи на підставі довіреностей, позов не визнали в повному обсязі на підставах, викладених в письмових запереченнях, які підтримали в судовому засіданні. (а.с.47-50).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вивчивши матеріали пенсійної справи, оформленої на ім'я позивача, надавши доказам правової оцінки, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Дослідженням пенсійної справи , оформленої за заявою позивача, судом встановлено, що він 04.01.2010р. подав до управління ПФУ в м. Керч АРК заяву про призначення йому пенсії по інвалідності, на підставі заяви таку пенсію йому було призначено , за заявою позивача з 25.02.2013р. він переведений на пенсію за віком.

За результатами перевірки документів, поданих позивачем, спеціалістом УПФ він віднесений до категорії працюючих пенсіонерів , з урахуванням чого проведено призначення пенсії. Саме ця обставина є основною підставою позовних вимог , оскільки позивач категорично не згоден з таким визначенням його статусу , вважаючи, що сам по собі факт наявності в його трудовій книжці запису про призначення на посаду директора МПП «Кітей» не є підтвердженням того, що він працює, оскільки підприємство припинило господарську діяльність , позивач фактично не працює, а перебуває з 19.03.2007р. у безстроковій відпустці, його діяльність обмежена представленням інтересів підприємства в судах з розгляду господарських та кримінальних справ, пов'язаних з порушенням прав та інтересів юридичної особи з боку ВАТ «Суднобудівельний завод «Залів».

Перевіркою обставин, на які посилаються сторони з цього приводу, встановлено наступне.

В трудовій книжці позивача має місце запис № 31 від 01.04.1998р. про прийняття на роботу директором МПП «Кітей , записів про звільнення з посади трудова книжка не містить. (а.с.51).

З Наказу директора МПП «Кітей» ОСОБА_1 № 32-П від 19.03.2007р. убачається, що у зв'язку з односторонньою відмовою ВАТ «Суднобудівельний завод «Залів» від виконання договору оренди, захватом майна підприємства, що потягнуло повну зупинку виробничої діяльності підприємства та звільнення всіх працівників, виробнича діяльність підприємства зупинена з 01.03.2007р., директор ОСОБА_1 вважається у безстроковій відпустці до остаточного рішення судових спорів в господарському суді АРК. (а.с.25).

Сукупністю письмових доказів по справі підтверджується, що дійсно з зазначеної дати МПП «Кітей» господарську діяльність не здійснює, заробітна плата не нараховується та не сплачується, спори між вищевказаними юридичними особами тривають в господарських судах різних інстанцій.

Відповідачем визнано та письмовими доказами по справі підтверджується, що з 01.03.2007р. заробітна плата позивачу не нараховується, внески в фонд загальнообов'язкового пенсійного страхування на його рахунок не сплачуються, що зокрема при перевірці документів встановлено відповідачем на підставі Довідки про персональні відомості про застраховану особу .(а.с.86).

Час роботи позивача в МПП «Кітей», за який підприємством не здійснювались перерахування страхових внесків, не включений в страховій стаж позивача та не врахованій при призначенні пенсії.

Суперечливим позиціям сторін стосовно наведених обставин суд надає правової оцінки, керуючись наступними правовими нормами.

Нормативно-правовим актом, який регулює трудові відносини, насамперед є Кодекс про працю України (далі - КЗпП України) , ч.2 ст. 2 якого визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору визначені в ст. 36 КЗпП України, перелік яких є вичерпаним.

Зі змісту ст. 47 КЗпП України убачається, що в день звільнення працівника йому видається належним чином оформлена трудова книжка.

Саме трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, на що вказує п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р.

За положеннями п.2.2., 2.26 Інструкції до трудової книжки у відповідному порядку вносяться відомості про роботу, в тому числі про звільнення працівника, які повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Згідно з п.4.1. Інструкції у разі звільнення працівника всі записи засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Перелік документів , які додаються громадянами до заяви про призначення пенсії, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 .

Пункт 9 цього порядку вказує, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах «а»-«г» пункту 7 Порядку, зокрема : документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу.

Пункт 28 Порядку чітко встановлює, що за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець.

У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до відповідача надано трудову книжку, в якій має місце запис про роботу (укладення трудового договору) , він не є звільненим з посади директора МПП «Кітей», тобто віднесення його до категорії саме працюючої особи є правильними .

Посилання позивача в цьому випадку на ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», суд не вважає переконливими, оскільки за преамбулою цього закону він визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Статтею 49-4 КЗпП України визначено, що відповідно до Закону «Про зайнятість населення» здійснюється зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування.

Суд бере до уваги, що й сам позивач в своїх заявах, які він неодноразово подавав в УПФ, у відповідному пункті вказував «працюю». (а.с.81,94). Протилежну позначку він зазначив в своїй заяві , датованої 09.12.2013р., яка була ним подана відповідачеві вже під час розгляду справи в суді. Одночасно позивачем в управління було подано й Довідку про роботу в МПП «Кітей» на посаді директора з посиланням на наказ від 01.04.1998р. №1, датована 20.02.2013р. , яка не містить інформації про розірвання трудового договору. (а.с.96).

Не вважає правильними суд й доводи позивача , що в підтримку його позиції слід розцінювати Наказ № 32-П від 19.03.2007р. про відпустку .

Види й порядок надання та використання відпусток врегульований ст.ст. 74-84 КЗпП України та Законом України «Про відпустки». Такого виду відпустки як «безстрокова відпустка» з обумовленням її тривалості настанням конкретної події, законом не передбачено.

При цьому надання відпустки без збереження заробітної плати врегульовано нормами Розділу VІ Закону України «Про відпустки» , статтею 26 Закону передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин , але визначено , що тривалість такої відпустки не може перевищувати 15 календарних днів на рік.

За положеннями вказаних нормативно-правових актів право на відпустки мають саме особи, які працюють , тобто факт надання відпустки будь-якого виду ні яким чином не може розцінюватись в підтвердження того , що особа не працює, а навпаки підтверджує наявність трудового договору.

Не є підтвердженням позиції позивача та обставина, що за причини не нарахування заробітної плати та несплати страхових внесків , з 06.09.2007р. час перебування його на посаді директора МПП «Кітей» не зарахований як страховий стаж при обчисленні пенсії, оскільки в такому разі йдеться про страховий стаж, наявність якого закон пов'язує саме зі сплатою страхових внесків, незважаючи на перебування чи не перебування особи у трудових відносинах.

Керуючись наведеними правовими нормами , надавши їм сукупного аналізу, суд доходить висновку, що оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис про роботу на посаді директора МПП «Кітей», а наказу про його звільнення не видавалось, трудовий договір не розірваний , відповідний запис в трудову книжку не вносився, то у розумінні наведених норм закону він є працюючою особою, у зв'язку з чим його вимоги про віднесення його до категорії непрацюючих пенсіонерів задоволенню не підлягають.

Надавши оцінки стосовно вимогам позивача про визнання незаконними дії відповідача щодо фальсифікації матеріалів пенсійної справи, суд доходить наступних висновків.

Дійсно в копії трудової книжки позивача, яка приєднана до матеріалів пенсійної справи, на титульному та останньому аркушах міститься штамп «З оригіналом згідно» з підписом посадової особи , засвідченим круглою печаткою управління. (а.с.35). Засвідчення таким чином копії документа тільки підтверджує факт його порівняння є оригіналом. Внесення спеціалістом управління на останньому аркуші копії трудової книжки запису «Продолжает работать» судом не визнається фальсифікацією документу, оскільки по-перше такий запис внесений не в документ , а в його копію, що взагалі виключає можливість кваліфікування підроблення документа, по-друге, цій запис зокрема свідчить, що на час виготовлення копії інших записів після запису № 31, зокрема запису про звільнення, в оригіналі трудової книжки не містилось. Підстав для висновків порушення спеціалістом ст.19 , 92 Конституції України в такому випадку суд не вбачає.

Не є переконливими й доводи позивача про вилучення з пенсійної справи окремих документів, оскільки перевіркою пенсійної справи встановлено, що всі документи, про вилучення яких зазначає позивач, є наявними.

Перевіривши доводи позивача про невиконання працівниками управління ПФУ своїх обов'язків щодо збирання документів, необхідних для призначення пенсії позивачу, суд доходить наступного.

Відповідно до положень вищенаведеного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 , а саме п. 7 передбачено, що саме заявник до своєї заяви додає визначений перелік документів, в тому числі довідку про заробітну плату (дохід), яка видається підприємством, на якому працювала особа, на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату, якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Судом встановлено, що позивач подав до управління ПФУ Довідку № 1562 від 30.10.2009р. про заробітну плату за час його роботи на посаді заступника директора Керченської філії КБ «Приватбанк» з 26.01.1996р. до 10.03.1997 р., підписану керівником Головного Керченського відділення Кримського регіонального управління ЗАТ Комерційний Банк «Приватбанк», але у зв'язку з тим, що найменування юридичної особи - роботодавця в трудовій книжці позивача відрізняється від найменування установи, керівником якої видано довідку про заробітну плату, спеціалістами управління ПФУ в м. Керчі позивачеві роз'яснено про необхідність надання довідки, яка б підтвердила правонаступництво нової установи.

Заявою позивача від 13.01.2010р. підтверджується, що йому були роз'яснені наведені обставини та він особисто в своїй заяві зазначив, що довідка про заробітну плату за час роботи в ПАТ «КБ «Приватбанк» буде врахованою після надання довідки про перенайменування підприємства. (а.с.88).

08.07.2010р. відповідачем був надісланий відповідний запит до ПАТ «КБ «Приватбанк» , але необхідні документи не були надані.

У зв'язку з тим, що ПАТ «КБ «Приватбанк» тривалий час не видавало позивачу необхідну довідку, позивач звертався до суду з відповідним позовом та Заочним Рішенням Керченського міського суду АРК від 14.05.2013р. Головне Керченське відділення Кримського регіонального управління Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» зобов'язано видати йому Історичну Довідку. (а.с.111-112).

На виконання Рішення Керченського міського суду АРК від 14.05.2013р. ПАТ «КБ «Приватбанк» видало йому Історичну довідку , на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням відомостей про заробітну плату за час роботи позивача на посаді заступника директора Керченської філії КБ «Приватбанк», що сторонами не оспорюється.

Оскільки Заочним Рішенням Керченського міського суду АРК від 14.05.2013р., яке набрало законної сили та має для суду преюдиціальне значення, визначено особу , винну у ненаданні позивачеві необхідної довідки та на неї покладений обов'язок надати таку довідку, підстав для висновків, що права позивача були порушені іншою особою - спеціалістами управлінням ПФУ суд не убачає.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За ч. 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження , обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо , добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Оскільки судовим розглядом не встановлено , що відповідачем порушені вимоги закону при призначенні позивачеві пенсії чи допущені порушення нормативно-правових актів при віднесенні позивача до категорії працюючого пенсіонера, не встановлено фактів фальсифікування пенсійної справи, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не знаходить та відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня її оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя -