Рішення № 36937805, 24.01.2014, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1174/13-ц

2/543/29/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2014 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого Грузман Т.В, секретаря судового засідання Слинько Ю.Ю., за участі представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, нажитого під час шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

06.12.2013 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна, нажитого під час шлюбу, де вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 уклала шлюб з відповідачем. Рішенням Оржицького районного суду від 15.11.2012 року шлюб було розірвано. У період перебування у шлюбі, позивач з відповідачем отримали земельну ділянку під забудову за адресою АДРЕСА_1. В 1995 році на наданій земельній ділянці побудували житловий будинок. Проживаючи сім'єю у вказаному будинку, вони побудували господарські споруди (погріб та гараж), огорожу та здійснили добудову до будинку. Відповідач отримав від виконавчого комітету Оржицької селищної ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому вказано, що він є власником 1/1 усього спільного господарства. Крім будинку за час перебування у шлюбі вони придбали і інше майно: автомобіль ВАЗ, марки 21091 випуску 1991 року, вартістю 14 000 грн.; холодильник «Снайге» вартістю 2200 грн., телевізор «Панасонік» вартістю 1600 грн.; пральну машину «LG» вартістю 3000 грн.; пилосос «Самсунг» вартістю 890 грн. Прохала розподілити майно, нажите під час шлюбу, виділивши їй: холодильник «Снайге» вартістю 2200 грн., телевізор «Панасонік» вартістю 1600 грн.; пральну машину «LG» вартістю 3000 грн.; пилосос «Самсунг» вартістю 890 грн. та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1, залишити за відповідачем право власності на ? частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ, марки 21091 випуску 1991 року, вартістю 14 000 грн.

У попередньому судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали в повному обсязі.

Згідно заяви позивача від 24.01.2014 року ОСОБА_3 не ставить питання про стягнення з відповідача на її користь різниці у вартості майна, що підлягає розподілу, та судових витрат, сплачених нею при подачі позову.

Відповідач позов визнав, не заперечує варіанту розподілу майна, як того прохає позивач.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 15.11.2012 року шлюб, зареєстрований 14 жовтня 1989 року у Обуховицькій сільській раді Іванківського району Київської області, між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, розірвано.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб, прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_4.

Згідно опису спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до листопада 2012 року від 16.09.2013 року входять: автомобіль ВАЗ, марки 21091 випуску 1991 року, вартістю 14 000 грн; холодильник «Снайге» вартістю 2200 грн, телевізор «Панасонік» вартістю 1600 грн; пральну машину «LG» вартістю 3000 грн; пилосос «Самсунг» вартістю 890 грн, морозильна камера «Норд»-158 вартістю 3100 грн та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Згідно звіту про оцінку майна: житлового будинку (площею 177,6 м кв.) з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартість житлового будинку з господарськими будівлями становить 348 451 грн.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24745868 від 10.12.2009 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2009 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 927550 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1 га на підставі рішення від 09.12.2009 року 50 сесії 5 скликання Оржицької селищної ради.

Відповідно до довідки № 1091/02-23 від 29.08.2013 року виданої виконкомом Оржицької селищної ради Полтавської області ОСОБА_3 має склад сім'ї: ОСОБА_4 - співмешканець, ОСОБА_8 - син.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 є власником автомобіля марки ВАЗ модель 21091, номер шасі НОМЕР_4.

Взаємовідносини, що склалися урегульовані наступними нормами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У статті 368 ЦК України зазначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частиною 3 даної статті передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12. 2007 року № 11 вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. Пунктом 30 Пленуму передбачено, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Ч. 1 ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені норми, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Варіанти розподілу майна не суперечать будь-чиїм інтересам та мають бути прийняті судом. Сторони довели, що спірне майно придбано ними під час шлюбу, то відповідно вказане майно є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.ст. 60, 68, ч.1 ст. 70 СК України, ст. 368, 392 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 79, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задоволити.

Виділити ОСОБА_3: холодильник «Снайге» вартістю 2200 грн., телевізор «Панасонік» вартістю 1600 грн.; пральну машину «LG» вартістю 3000 грн.; пилосос «Самсунг» вартістю 890 грн. та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

Залишити ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на автомобіль марки ВАЗ модель 21091, номер шасі НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.В.Грузман