Ухвала суду № 36937594, 03.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1022/2312/12 Головуючий у І інстанції Віговський С.І.Провадження № 22-ц/780/327/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 21 03.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року у справі за позовом Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області до ОСОБА_1, треті особи: Сквирський районний відділ головного управління Держтехногенбезпеки у Київській області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Сквирська районна санітарно-епідеміологічна станція, про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року Шаліївська сільська рада Сквирського району Київської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: Сквирський районний відділ головного управління Держтехногенбезпеки у Київській області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Сквирська районна санітарно-епідеміологічна станція, про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду, посилаючись на те, що відповідач самовільно, порушуючи санітарні, будівельні та протипожежні норми облаштував на межі своєї садиби та сусідської садиби ОСОБА_2 тимчасову без фундаменту дерев'яну споруду розміром 10,7м х 3,5м, загальною площею 37,5 кв. м для утримання свиней, внаслідок чого створює для ОСОБА_2 нестерпні умови для проживання, що і стало підставою для звернення до суду. У зв'язку з викладеним Шаліївська сільська рада Сквирського району Київської області просила зобов'язати відповідача провести перебудову тимчасової дерев'яної споруди за адресою: АДРЕСА_1, а в разі неможливості знести у примусовому порядку самочинно збудовану тимчасову дерев'яну споруду за тією ж адресою.

Заочним рішенням Сквирського районного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно побудовану тимчасову без фундаменту господарську дерев'яну споруду для утримання свиней розміром 10,7м х 3,5м, загальною площею 37,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на межі його садиби із садибою громадянки ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2. Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 28 вересня 2010 року були встановлені порушення п. 2.13 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» (а. с. 6-7). Постановою Сквирської районної санітарно-епідеміологічної станції від 29 вересня 2010 року відповідача по справі було зобов'язано усунути всі порушення (а. с. 8- 9).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст. 282, 376, 1163, 1164 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 22, 26, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та прийшов до висновку про те, що відповідач самочинно побудував дерев'яну господарську споруду з порушенням санітарно-гігієнічних норм.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до ст. 1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Згідно ст. 1164 ЦК України у разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 самочинно з порушенням санітарних, будівельних та протипожежних норм побудована тимчасова без фундаменту дерев'яна споруда розміром 10,7м х 3,5м, загальною площею 37,5 кв. м для утримання свиней. Вказана споруда облаштована на межі сусідської садиби ОСОБА_2 по АДРЕСА_2. У спірній будівлі утримуються свині, що створює для ОСОБА_2 нестерпні умови для проживання, Приписи та вимоги санітарно-епідеміологічної служби про усунення вказаних порушень відповідач не виконує.

За наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є власником будинку по АДРЕСА_1 і не будував спірну будівлю спростовуються довідкою Шаліївської сільської ради (а.с. 67), з якої вбачається, що вказаний будинок належав матері відповідача ОСОБА_3, яка померла у 1994 році. В даному будинку довгий час проживає та веде господарство її син громадянин Російської Федерації ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: