Постанова № 36936186, 03.02.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 809/413/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Куриша Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за поданням: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в сумі 862922,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі -заявник) звернулася до суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі -відповідач ) про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 862922,00 гривень.

Внесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статтею 57 Податкового кодексу України, не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 862922,00 гривень, яку заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Представники заявника та представника відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується телефонограмами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин розгляд подання судом у відповідності до частини 8 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що внесене подання органу державної податкової служби є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, взятий на облік як платник податків, є платником податку на додану вартість та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі їх подання щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено наявність податкового боргу у відповідача в розмірі 862922,00 гривень, а саме зі сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

На момент виникнення обов'язку із сплати податку на додану вартість за грудень 2013 року у відповідача був наявний непогашений податковий борг з інших податкових платежів та за інші періоди в тому числі й такий податковий борг, щодо сум якого податковою інспекцією надіслано відповідачу першу та другу податкові вимоги форми «Ю1» та «Ю2» відповідно за № 1/1064 від 12.05.2004року та № 2/1269 від 14.06.2004 року. ( а.с.9-10). Як стверджено представником заявника в судовому засіданні вказані податкові вимоги не відкликались, оскільки податковий борг не переривався.

Пунктом 59.5. статті 59 Кодексу передбачено, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як наслідок, заявником внесено подання протягом двадцяти чотирьох годин з моменту закінчення шістдесятиденного строку встановленого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, завершення перебігу якого є обставинами, що зумовлюють звернення до адміністративного суду з вказаним поданням.

Також судом встановлена відсутність спору щодо правовідносин, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, податковий обов'язок зі сплати податку на додану вартість в розмірі 862922,00 грн.самостійно узгоджений поданою відповідачем податковою декларацією за грудень 2013 року (а.с. 7-8 ).

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано обов'язку зі сплати в порядку та розмірах, встановлених законом податку на додану вартість та допущено утворення податкового боргу в розмірі 862922,00 гривень.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в сумі 862922,00 грн.підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,- ,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» ( 76007, вулиця Б Хмельницького, будинок 59а, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03346058) з рахунків у банках, обслуговуючих вказану юридичну особу, в дохід Державного бюджету України податковий борг в розмірі 862922,00 ( вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять дві ) гривні.

Відповідно до частини 8 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.