Ухвала суду № 369361, 15.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Цуркана М.І.

судді-доповідача Гуріна М.І.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Ліпського Д.В.

секретар судового засідання Міненко І.М.

за участю представника позивача Єгорова Б.С.,

представника відповідача Беспалової О.В.

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Харцизьку Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2004 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 року у справі № 28/300а за позовом відкритого акціонерного товариства „Сілур” до державної податкової інспекції у місті Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство „Сілур” звернулося з позовом до державної податкової інспекції у місті Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001472342/0 від 16.07.2004 року про застосування штрафних санкцій за завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 562234 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2004 року задоволено позов ВАТ „Сілур” до ДПІ у місті Харцизьку Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у місті Харцизьку Донецької області подала касаційну скаргу в якій просить скасувати господарського суду Донецької області від 29.09.2004 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у місті Харцизьку Донецької області проведена позапланова документальна перевірка ВАТ „Сілур” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2004 року. За результатами перевірки складено акт від 14.07.2004 року № 1263\23-00191046, яким встановлено порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме позивач у другому та четвертому кварталах 2003 року не включив до складу валового доходу суму визнаної судом заборгованості перед ТОВ „Укрєврофрахт ЛТД” та ВАТ „Макіївський металургійний комбінат”, оформленої векселями у розмірі 5513653 гривні і, як наслідок, в порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість”, не перерахував податок на додану вартість у квітні 2003 року у звязку з визнанням боргу безнадійним.

16.07.2004 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000147234/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 918942 гривні та у звязку з тим, що підприємству фактично з цієї суми було відшкодовано 562243 гривні, застосовані штрафні санкції в сумі 562243 гривні..

Задоволення позову ВАТ „Сілур” суди мотивували тим, що відносини, що виникли між ВАТ „Сілур” та ТОВ “Український Енергетичний бізнес” з погашення векселів, які були передані останньому по банківському індосаменту, є правовідносинами між платником податку векселедавцем-емітентом та законним векселедержателем і не випливають з договору купівлі-продажу, тому що норми підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо врегулювання сумнівної заборгованості, яка виникає з продажу товарів та операції з випуску та погашення векселів не поширюється.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що позивач придбав у ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” та у ТОВ „Укрєврофрахт ЛТД” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5513653 грн., яку в податковому обігу відніс до валових витрат в податкових періодах по датах оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей. У розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності позивач видав продавцям прості векселі власної емісії загальною номінальною вартістю, що відповідає вартості товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2003 року, яке вступило в законну силу з 11.06.2003 року з позивача на користь ТОВ “Український Енергетичний бізнес”, векселедержателя, вищезазначених векселів, стягнуто заборгованість у сумі 5513653 грн. за предявленими до сплати векселями. Заборгованість на день перевірки контролюючим органом, а саме станом на 14.07.2004 року, не сплачена.

Суди послались на ст. 4 Закону України “Про вексельний обіг в Україні” та зазначили, що з передачею векселів продавцям грошові зобовязання позивача перед ними щодо сплати вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей було припинено, заборгованість позивача за векселями не має ознак сумнівної та безнадійної, у звязку з чим на цю заборгованість не поширюється правило податкового обміну, встановлене підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому судом, не було взято до уваги, що стягнута з позивача заборгованість фактично є його витратами з придбання товарно-матеріальних цінностей, на суму яких та без реальної сплати яких він зменшив свої валові витрати, підпункт 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону встановлює обовязок покупця збільшити валовий дохід на суму визнаної судом та не сплаченої покупцем в установлений цим підпунктом строк заборгованості, яка виникла внаслідок придбання ним товарів (робіт, послуг), незалежно від того ким предявлена вимога щодо сплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг): продавцем чи іншою особою, до якої перейшло право відповідної вимоги, зокрема, на підставі індосованого векселя, виданого покупцем на підтвердження безумовного зобовязання сплатити грошову суму, що дорівнює вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували підпункт 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Харцизьку Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2004 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2005 року у справі № 28/300а скасувати.

У справі ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Сілур” до державної податкової інспекції у місті Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001472342/0 від 16.07.2004 року відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)М.І. ЦурканСудді(підпис)С.Є. Амєлін(підпис)М.І. Гурін(підпис)М.Г. Кобилянський(підпис)Д.В. Ліпський

З оригіналом згідно

Суддя М.І. Гурін