Вирок № 36935963, 30.01.2014, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/7589/13-к

Провадження № 1-кп/116/39/14

30.01.2014 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кулішова А.С., при секретарі судового засідання Аджиєвій А.Ш., за участі прокурора Фурман В.О., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013130810004393 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Зарічне Сімферопольського району Автономної Республіки Крим; не одруженого; не працюючого; з неповною середньою освітою; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, раніше судимий вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2000 року за ч. 3 ст. 101 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 29.11.2007 року,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України;

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2013 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, з корисливих мотивів, реалізуючи свій умисел на відкрите заволодіння чужим майном, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3, підійшов до ОСОБА_1 і реалізуючи свій умисел завдав один удар кулаком правої руки зліва в область обличчя потерпілого, після чого завдав ще одного удару в область носу потерпілого і скориставшись тим, що ОСОБА_1 не міг чинити опір злочинним діям ОСОБА_2 узяв з карману брюк грошові кошти у сумі 200 грн., які належали ОСОБА_1, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Згідно із висновком судово-медичного експерта №2369 від 25.11.2013 року ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа без зміщення, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у виді синців обличчя і садна голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я.

Обвинувачений в судовому засіданні винуватість визнав частково і пояснив, що 17.11.2013 року приїхав до своєї знайомої ОСОБА_3 Зайшовши до неї він вирішив піти в магазин щоб придбати вино і дорогою до магазину він зустрів потерпілого ОСОБА_1 Потерпілий був винен ОСОБА_3 гроші і ОСОБА_2 нагадав про це. Після цього обвинувачений повернувся до ОСОБА_3 і через деякий час він вирішив піти до ОСОБА_1, який живе в квартирі ОСОБА_4 Там він зустрів ОСОБА_1, знов нагадав йому про борг, а коли той сказав ОСОБА_2 не втручатись, завдав потерпілому два ударив обличчя. Викрадення грошей або майна обвинувачений заперечує.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_1 вказав, що проживає у квартирі АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 17.11.2013 року він пішов в магазин щоб придбати алкогольні напої і взяв із собою купюру номіналом 500 грн. Коли він вдома розпивав спиртні напої до них прийшов ОСОБА_2, який почав вимагати повернення боргу ОСОБА_3 Потерпілий сказав ОСОБА_2 не втручатись, ОСОБА_2 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя і після цього ОСОБА_1 втратив свідомість. Через деякий час він отямився і виявив зникнення грошей. Скільки саме грошей у нього було не пам'ятає через велику кількість випитих алкогольних напоїв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що обвинувачений приходив до неї 17.11.2013 року, вони випили вина, потім ОСОБА_2 вийшов і повернувся через деякий час із пляшкою горілки.

Допитана в суді свідок ОСОБА_4 пояснила, що 17.11.2013 року знаходилась вдома, разом із ОСОБА_1 вони вживали алкогольні напої, на момент приходу ОСОБА_2 свідок випила приблизно 100 грамів горілки, усі події за участі ОСОБА_2 свідок достеменно пам'ятає. Після приході ОСОБА_2, він почав спілкуватись із ОСОБА_1, вимагав повернення йому боргу у сумі 10 грн., потім почав вимагати повергнення боргу ОСОБА_3 Коли ОСОБА_1 відмовився повертати борг ОСОБА_2 завдав потерпілому два удари кулаком в область обличчя: перший - правою рукою, другий (від якого ОСОБА_1 головою розбив віконне скло) - лівою рукою. Після цього ОСОБА_2 прижав ОСОБА_1 до стола в витягнув з заднього карману брюк гроші. Скільки всього було грошей свідок не бачила, однак достеменно пам'ятає про те, що там була купюра номіналом 200 грн.

Крім свідчень потерпілого і свідка ОСОБА_4 вина ОСОБА_2 у скоєному злочині повністю підтверджується наданими прокурором і дослідженими судом матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом прийняття заяви потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення (а.к.п. 7/33); протоколом проведення слідчого експерименту від 27.11.2013 року, в ході якого за участі потерпілого відтворено обставини події злочину (а.к.п. 13/39-18/44); висновком експерта №2369 від 25.11.2013 року, згідно із яким ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа без зміщення, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у виді синців обличчя і садна голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я. Вказані ушкодження утворились не виключено 17.11.2013 року в результаті дії тупого предмета, не виключено кулаків або предметів з аналогічними властивостями за не менш трьох травматичних впливів в область обличчя і голови потерпілого (а.к.п. 20/46-21/47).

Прийнявши передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, суд приходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікує дії ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Застосовуючи положення статті 62 Конституції України, згідно із якою обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд виключає з обвинувачення посилання на викрадення ОСОБА_2 у ОСОБА_1 чотирьохста гривень. Дослідженими судом доказами достеменно підтверджується розмір заподіяної шкоди у 200 грн.

Крім того в обвинувальному акті допущено ряд помилок стосовно відомостей про особу обвинуваченого, які після проведення судового розгляду потребують виправлення у вироку.

Так, в обвинувальному акті невірно вказано рік народження обвинуваченого, а саме 1983 рік, замість якого належить вказати 1976 рік, що підтверджується паспортними даними обвинуваченого. Крім того в обвинувальному акті вказано про погашення судимості в порядку статті 89 КК України, в той час як за даними довідки №784-25112013/01037 (а.к.п. 41/64) ОСОБА_2 раніше судимий вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2000 року за ч. 3 ст. 101 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 29.11.2007 року. Отже з дня дострокового звільнення від відбування покарання до дня вчинення інкримінованого злочину минуло 5 років 11 місяців і 18 днів, що є меншим, ніж строки погашення судимості, визначені статтею 89 КК України.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а, крім цього, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його обставини.

Злочин, передбачений частиною 2 статті 186 КК України, віднесено до тяжких злочинів. На обліку у психіатра і нарколога підсудний не перебуває; характеризується за місцем проживання з задовільного боку.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання суд не встановив.

Відсутність у потерпілого матеріальних претензій до обвинуваченого не може визнаватись судом як пом'якшуюча вину обставина, оскільки обвинувачений не визнав самого факту викрадення грошей, а потерпілий не пам'ятає загального розміру збитків.

У відповідності зі статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги часткове визнання винуватості обвинуваченим, клопотання потерпілого про застосування найбільш м'якого покарання, суд вважає, що досягнення мети виправлення підсудного можливе за умови призначення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини 2 статті 186 КК України, а саме 4 роки.

Підстав для застосування статті 69 КК України судом не встановлено.

Процесуальних витрат, речових доказів у справі не має. Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою, суд враховує, що згідно із пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Приймаючи до уваги те, що за вироком суду призначено покарання у виді позбавлення волі на строк більше трьох років, існують ризики того, що обвинувачений переховуватиметься від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення. Запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою неможливо.

Крім того відповідно до статті 87 КВК України, пункту 2.1 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 року №222/5, розподіл і направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань здійснюються Регіональними комісіями безпосередньо у СІЗО.

У зв'язку із цим суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, з метою забезпечення виконання вироку обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 368, 374 КПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (ЧОТИРИ) роки.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня затримання 30 січня 2014 року.

Обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя