Постанова № 36935337, 27.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року № 813/9646/13-а

14 год. 30 хв. Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

секретар судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Дмух М.В.

від відповідача - Довгий Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» до Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу № 13 від 27 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу № 13 від 27 листопада 2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником нежитлових приміщень по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові, орендарем земельної ділянки площею 0,4500 га, на якій розташовані вищевказані нежитлові приміщення згідно з договором оренди землі від 29.07.2013 р. та отримав дозвіл на знесення існуючих об'єктів нерухомого майна та проведення будівництва на земельній ділянці - 18.11.2013 року. Позивач звертає увагу на те, що 27 листопада 2013 року Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації був прийнятий оскаржуваний позивачем наказ № 13 «Про внесення до Переліку щойно виявленої пам'ятки історії архітектури, містобудування», відповідно до якого в Перелік щойно виявлених пам'яток історії архітектури, містобудування був внесений комплекс будівель Шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького (Народна лічниця, XVIII ст.), що знаходиться на вул. Озаркевича, 4-4а у м. Львові згідно рекомендацій Консультативної ради відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації (протокол від 27 листопада 2013 року). При цьому, до складу комплексу, якому був присвоєний статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, увійшли нежитлові приміщення по вул. Озаркевича, 4 у м. Львові, належні на праві власності ТОВ «Розвиток нерухомості» - стерилізаційна. Про прийняття оскаржуваного рішення відповідач повідомив листом від 06.12.2013 року з вимогою припинення самовільних робіт на ново виявленому об'єкті культурної спадщини. Позивач вважає дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення протиправними та спрямованими на обмеження ТОВ «Розвиток нерухомості» у можливості реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Озаркевича, 4а у м. Львові, та обмеження можливості здійснювати правомочності орендаря відповідної земельної ділянки, права на яку належать позивачу згідно з договором оренди землі від 29.07.2013 р. Також звертає увагу на те, що до прийняття оскаржуваного рішення ним отримано погодження «Історико - містобудівного обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісного оздоровчого центру на вул. Озаркевича, 4а у м. Львові» від Міністерства культури України, Управління охорони історичного середовища м. Львова та Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено норми ст.319,321 ЦК України, ст.42,43, 44 ГК України, п.4,8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого Постановою КМ України від 13.03.2002 року №318, п.2,3 Методичних рекомендацій щодо розроблення Історико - містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 року №122, Порядку розроблення історико - містобудівних обґрунтувань, затвердженому наказом від 10.01.2011 року №2 (що діяв на момент розроблення і погодження Історико - містобудівного обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісно - оздоровчого центру по вул. Озаркевича, 4А у м. Львові в 2011 році.)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і зазначив, що наказ № 13 від 27.11.2013 р. прийнятий у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.06.2008 року між ПП «Акватер» (продавець) та ТзОВ «Розвиток нерухомості» (покупець) укладено договори купівлі - продажу будівель р.№№ 401, 402,403, а саме: будівель загальною площею 341,8 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Озаркевича, 4: приміщення котельні (літ. В) площею 152,7 кв.м., приміщення гаражу (літ. Б) площею 45,6 кв.м., приміщення стерилізаційної (літ. А'-1) площею 143,5 кв.м.; двох гаражів загальною площею 122,7 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Озаркевича,4: гаража (літ. Г-1) площею 61,5 кв.м. та гаража (літ. Д-1) площею 61,2 кв.м.; будівель загальною площею 88,5 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Озаркевича 4: службового приміщення водіїв (літ. Е) площею 29,5 кв.м., складу (літ. Ж) площею 35,2 кв.м., овочесховища (літ. Пг) площею 23,8 кв.м.

Право власності позивача на вказані об'єкти підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №19201508 від 17.06.2008 року, №19201302 від 17.06.2008 року, №19206819 від 17.06.2008 року, договорів купівлі - продажу від 12.06.2008 року, витягів з Державного реєстру правочинів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів (а.с.12-14, 53-54, 99), вказані об'єкти розташовані на земельній ділянці площею 0,4500 га на вул. Озаркевича 4а у м. Львові, яка була надана позивачу в оренду терміном на 10 років на підставі договору від 29.07.2013 року, укладеного між Львівською міською радою (орендодавцем) та ТзОВ «Розвиток нерухомості» для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексу (зареєстрований у Львівській міській раді за №Ф-2234, кадастровий номер 4610136600:04:001:0015) (а.с. 49-78).

Ухвалою Львівської міської ради № 3919 від 09.09.2010 р. ТзОВ «Розвиток нерухомості» було погоджене місце розташування та наданий дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,4500 га на вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Ухвалою Львівської міської ради № 2377 від 30.05.2013 р. ТОВ «Розвиток нерухомості» був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4500 га на вул. Озаркевича, 4 «а» в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексів.

Наказом від 24.10.2013 року №380 Департаменту містобудування Львівської міської ради були затверджені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Розвиток нерухомості» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (перша черга) на вул. Озаркевича,4-а зі знесенням існуючих будівель (а.с.37-42).

Окрім того, ТОВ «Розвиток нерухомості» зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт (№ 1У083133220369 від 18.11.2013 р.).

Листом № 61 від 07.11.2013 р. Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури звернулася до начальника відділу охорони культурної спадщини і культурних цінностей, та повідомило, що на замовлення Товариства фахівцями Інституту «Укрзахідпроектреставрація» опрацьовано історичну довідку про пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення «Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького (народна лічниця)» (постанова Львівського облвиконкому № 381 від 05.07.1985 р.) та скерована копія Історичної довідки для врахування її при плануванні робіт на цій пам'ятці чи її території і для ознайомлення власників, які володіють складовими цієї пам'ятки про статус цих об'єктів.

27 листопада 2013 року відбулося засідання Консультативної ради управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації (витяг з протоколу від 27.11.2013 р.), на якому було вирішено:

- відділу підготувати до центрального органу охорони культурної спадщини звернення щодо включення комплексу шпиталю митрополита Андрея Шептицького на вул. Озаркевича, 4 у м. Львові до Реєстру пам'яток культурної спадщини України за категоріями пам'ятка архітектури, пам'ятка містобудування та пам'ятка історії;

- авторам Історичної довідки для вищезазначеного подання підготувати необхідну документацію;

- відділу повідомити власників нерухомості на ділянці про статус щойно виявленої пам'ятки будівель комплексу та укласти з ними охоронні договори.

27 листопада 2013 року Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації був прийнятий наказ № 13 «Про внесення до Переліку щойно виявленої пам'ятки історії архітектури, містобудування», відповідно до якого:

- внесено в Перелік щойно виявлених пам'яток історії архітектури, містобудування комплекс будівель Шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького (Народна лічниця, XVIII ст.), що знаходиться на вул. Озаркевича, 4-4а у м. Львові згідно рекомендацій Консультативної ради відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації (протокол від 27 листопада 2013 року) для її реєстрації Міністерством культури України.

- відповідно до Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 р. № 158 «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» облікову документацію надіслати до Міністерства культури України разом з протоколом консультативної ради.

Одночасно, була складена Облікова картка об'єкта культурної спадщини, підписана начальником Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації Левиком А.С.

Вирішуючи справу по суті, суд виходив з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд, керуючись чинним законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в 2011 році замовив ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» розробку Історико - містобудівного обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісно-оздоровчого центру по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318, відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13березня 2002 р. № 318, опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико - містобудівних обґрунтувань.

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико - містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України 17.02.2012 р. № 122, Історико - містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.

Згідно з п. 3 Методичних рекомендацій Історико - містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам'яток, об'єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд. Історико - містобудівне обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд.

Аналогічні норми містить Порядок розроблення історико - містобудівних обґрунтувань, затверджений наказом від 10 січня 2011 року № 2 Державної служби з питань національної культурної спадщини (даний Порядок діяв на момент розробки та погодження Історико-містобудівного обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісно-оздоровчого центру по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові в 2011 році).

Таким чином, вирішення питання можливості будівництва на земельній ділянці по вул. Озаркевича, 4а у м. Львові, відсутності на даній ділянці об'єктів культурної спадщини (як існуючих так і нововиявлених), зі знесенням існуючих будівель та споруд, повинно було здійснюватись на етапі розробки та погодження Історико - містобудівного обґрунтування.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Історико - містобудівне обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісно-оздоровчого центру по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові, було виготовлене ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та погоджене уповноваженими державними органами з питань охорони культурної спадщини (як центральним та і місцевим), а також іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, Історико - містобудівне обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та офісно-оздоровчого центру по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові було погоджене Міністерством культури (лист № 1228/22/13-11 від 25.06.2011 р.); Управлінням охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації (від 21.06.2011 р.); управлінням охорони історичного середовища м. Львова (від 07.06.2011 р.). При цьому слід зазначити, що у п.4 розділу з вказаного історично - будівного обґрунтування зазначено, що на самій ділянці нема цінної забудови.

З огляду на це, суд погоджується з позицією позивача щодо вирішення питання наявності (відсутності) на земельній ділянці по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові будь-яких об'єктів культурної спадщини (в тому числі нововиявлених) відбувалось на етапі погодження відповідачем (та іншими уповноваженими державними органами з питань охорони культурної спадщини) Історико - містобудівного обґрунтування, розробленого в 2011 році Приватним підприємством «Ренесанс». Відтак, будь-які подальші дії суб'єкта владних повноважень - Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації щодо зміни статусу будівель та споруд, належних ТОВ «Розвиток нерухомості» та розташованих за адресою: м. Львів, вул. Озаркевича, 4 - 4 «а» та визнання їх нововиявленими об'єктами культурної спадщини є протиправними.

Окрім того, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про необхідність дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. Держава не має порушувати встановлений порядок та змінювати раніше прийняті рішення чи процедуру щодо одного й того ж питання. Це призводить до надмірного тягаря, що покладається на суб'єкта господарювання та ситуації постійної невизначеності, що є порушенням прав останнього (див. рішення Європейського суду з прав людини» від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, питання наявності (відсутності) на земельній ділянці по вул. Озаркевича, 4 «а» у м. Львові об'єктів культурної спадщини, було вирішене державою в особі компетентних органів шляхом погодження Історико - містобудівного обґрунтування у 2011 році.

З огляду на це, повторний розгляд та вирішення питання щодо наявності (відсутності) об'єктів культурної спадщини на земельній ділянці по вул. Озаркевича, 4 - 4 «а» у м. Львов будь-якими органами держави України або органами місцевого самоврядування (в тому числі, шляхом прийняття оскаржуваного наказу № 13 від 27.11.2013 р.), є неправомірним, оскільки створює ситуацію невизначеності та порушує справедливий баланс між інтересами держави (вимогами публічного інтересу) та захистом права ТОВ «Розвиток нерухомості» на мирне володіння майном.

Що ж стосується питання дотримання відповідачем вимог діючого законодавства в частині регламентації процедури виявлення та віднесення об'єктів нерухомого майна до категорії щойно виявлених об'єктів культурної спадщини при прийнятті оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року був затверджений Порядок обліку об'єктів культурної спадщини, яким визначена процедури виявлення та присвоєння будівлі (споруді) статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.

Відповідно до п. 1.3. Порядку облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Згідно з п. 2.1. Порядку процедура виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Відповідно до п. 2.3. Порядку на виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 2.4. Порядку виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

Відповідно до п. 3.5. Порядку про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об'єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об'єктів до Переліку об'єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Як встановлено судом, процедура підготовки та прийняття оскаржуваного наказу № 13 від 27.11.2013 р. та присвоєння будівлі стерилізаційної (літ. «А'-1»), належної на праві власності ТОВ «Розвиток нерухомості», була порушена відповідачем.

Зокрема, як вбачається зі змісту Історичної довідки «Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького (народна лічниця)» виготовленої ДП «Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація», замовником виготовлення Довідки виступила Львівська обласна організація Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

Вказана організація не є органом охорони культурної спадщини, який уповноважений виступати замовником виконання робіт з виготовлення історичної довідки, що свідчить про грубе порушення вимог п. 2.4. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (затв. наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року).

Окрім того, при підготовці документів на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини не було виготовлено акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини, за формою згідно з додатком 1 до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (затв. наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року). Відсутність даного документа свідчить про порушення вимог п. 2.3. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (затв. наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року).

При цьому, відповідачем було грубо порушено вимоги п. 3.5. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (затв. наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року, та не направлено позивачу письмове повідомлення (за формою затвердженою наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 р.), й не зроблено відповідного запису в журналі обліку. Відповідних доказів направлення такого повідомлення відповідач суду не надав.

Відповідно до вимог п. 3.1. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (затв. наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1760.

За результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини.

Протокол є підставою для занесення (незанесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини, який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Як вбачається зі змісту Витягу з протоколу засідання Консультативної ради управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації від 27.11.2013 р., даний дорадчий орган взагалі не встановлював відповідності об'єкта - стерилізаційної (літ. «А'-1»), належної на праві власності ТОВ «Розвиток нерухомості», критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1760. На вимогу суду відповідач не надав повного тексту протоколу засідання Консультативної ради управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації від 27.11.2013 р. та акта технічного огляду приміщень.

Слід зазначити, що на виконання Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 р. № 158 «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини», оскаржуваний наказ та додані до нього матеріали також були предметом розгляду Міністерством культури України. Також в судовому засіданні представником відповідача надано оригінал для огляду та копію для долучення до матеріалів справи листа Міністерства культури України від 13.01.2014 року №78/10/61-14, складеного за результатами розгляду листа Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 11.12.2013 року №4/436. Як зазначено у листі Міністкрства культури України ввід 13.01.2014 року, відповідачу повернено облікову документацію на комплекс будівель Шпиталю імені митрополита Андрія Шептицького (Народна лічниця 18 ст.) по вул. Озаркевича, 4-4а у м. Львові як таку, що не відповідає вимогам нормативних документів. Зокрема зазначено, що вказаний об'єкт культурної спадщини є комплексом, необхідно виготовити облікову документацію на комплекс в цілому і на кожен окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу, відповідно до Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2001 року №1760. При цьому вказано, що облікова документація на згаданий об'єкт культурної спадщини буде розглядатись тільки при наявності акту технічного стану та історичної довідки згідно з вказаним Порядком. Звернено особливу увагу на необхідність чіткої наукової аргументації стосовно наявності/відсутності предмета охорони, автентичності вказаного об'єкту культурної спадщини та його відповідності/невідповідності критеріям, передбачених Порядком.

У листі Міністерства культури України від 24.01.2014 року №98/10/61-14 йдеться також про те, що облікова документація на комплекс будівель Шпиталю імені митрополита Андрія Шептицького (Народна лічниця 18 ст.) по вул. Озаркевича, 4-4а у м. Львові відхилено як таку, що не відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідно до розділу 4 Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013, №158 "Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини», щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, який на підставі пропозицій Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України в установленому порядку визнано таким, що не підлягає занесенню до Реєстру у зв'язку з невідповідністю критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1760, підлягає зняттю з обліку шляхом прийняття рішення органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, про що письмово повідомляється власник такого об'єкта або уповноважений ним орган (особа) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на це, процедура виявлення нового об'єкта культурної спадщини та присвоєння йому відповідного статусу була порушена відповідачем. З огляду на це, відповідні акти, прийняті за результатом розгляду даного питання є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів, що підтверджували б правомірність прийняття оскаржуваного наказу № 13 від 27.11.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний наказ № 13 від 27 листопада 2013 р. прийнятий без дотримання критеріїв, визначених ч.3 ст2 КАС України, необґрунтовано, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної № 13 від 27 листопада 2013 р. «Про внесення до Переліку щойно виявленої пам'ятки історії архітектури, містобудування».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» (79019, м. Львів, просп. В. Чорновола, 67 «г» код в ЄДРПОУ 35968671) 68,82 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 03 лютого 2014 року.