Ухвала суду № 36935195, 29.01.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого : Винту Ю. М.

Суддів : Заводян К.І., Лисак І.Н.

При секретарі : Ковальчук Н.О.

За участю : представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Житлово-будівельного кооперативу №5, Першої державної нотаріальної контори м.Чернівці, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_10 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на частку в паєнагромадженні, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права на частку у праві власності на квартиру, визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ЖБК №5, Першої державної нотаріальної контори м.Чернівці, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_10 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на частку в паєнагромадженні, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права на частку у праві власності на квартиру, визнання заповіту недійсним, посилаючись на наступне.

Вона є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1950 року по 1974 рік, проживали разом та вели спільне господарство. В 1958 році народилася вона.

В 1965 році її батьку, як члену ЖБК, в безстрокове користування, відповідно до кількості членів сім'ї, була надана 3-ох кімнатна квартира, загальною площею 54,5 кв.м., куди одночасно вселилися її бабуся ОСОБА_9, її батько, її мати та вона. У відкритий на батька особовий рахунок 28.10.1963 року було внесено п'ять членів його сім'ї, в тому числі і вона. Зазначена квартира була придбана за спільним рішенням її батьків, в її інтересах, пайовий внесок зроблений коштами, вирученими від продажу їхнього спільного майна - частини колгоспного двору в с. Коровія.

В 1974 році батько покинув сім'ю, створив нову з ОСОБА_5 та перейшов до неї проживати в її квартиру за адресою : АДРЕСА_2.

03.12.1981 року вони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3

________________

№ 22ц-794/44/2014 р. Головуючий у 1 інстанції: Скуляк І.А.

Категорія : 5 Доповідач: Винту Ю.М.

23.11.2004 року, будучи важкохворим, він уклав заповіт на ім'я ОСОБА_3, а 30.12.2004 року - подарував останній квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.

Просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_7; визнати за нею право на паєнакопичення в розмірі 461 крб. 25 коп. та на пропорційну їй за розміром частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати за померлою спадкодавицею ОСОБА_7 право на паєнакопичення в розмірі 1217 крб. та на пропорційну їй частку у спірній квартирі; визнати за нею право в порядку спадкування, яка на день смерті належала ОСОБА_7 на частку в квартирі, яка є пропорційна розміру її паєнагромадженню та на частку в порядку спадкування, належну ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на квартиру, а всього визнати за нею право на частку в розмірі 40,8 у праві спільної сумісної власності на квартиру, що становить в грошовому виразі 1678,51 крб. в належних їй та її матері ОСОБА_7 паєнагромадженнях; визнати недійсним заповіт від 23.11.2004 року, укладений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької нотаріальної контори Новосельською І.Л.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції, дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що батьки позивачки не перебували у фактичних шлюбних відносинах, а заповіт був вчинений відповідно до вимог законодавства України та за особистим розпорядженням ОСОБА_8

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 був власником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2004 року, виданого на підставі п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1049/23 від 14.12.2004 року.

30.12.2004 року він подарував зазначену квартиру своїй дочці ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування (т.1,а.с.10), а 28.03.2005 року вона зареєструвала право власності на квартиру (т.1,а.с.96).

В 2010 році ОСОБА_1, звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ЧМБТІ, ЖБК№5, третя особа ОСОБА_10 про визнання нечинним та скасування п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1049/23 від 14.12.2004 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання недійсним договору дарування квартири.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 08.06.2012 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог, ухвалою Апеляційного суду від 26.12.2012 року залишено без змін та вступило в законну силу.

Цим же рішенням суду першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 був зареєстрований та був власником квартири АДРЕСА_1, з 1969 року був членом ЖБК №5, а сума пайових внесків була виплачена ним особисто повністю в 1980 році, а також те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не перебували у фактичних шлюбних відносинах та ними спільно не була набута кооперативна квартира АДРЕСА_1.

Зазначене підтверджується довідками ЖБК №5 та №71 від 25.11.2004 року, №10 від 16.03.2010 року, №26 від 14.10.2010 року та копією паспорта серії НОМЕР_1 /Т.1 а.с. 110-115/.

Крім того, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю слід відмовити, оскільки відносини, факт існування яких, просить встановити позивачка, виникли і припинилися під час дії ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року і саме нормами цього кодексу повинні регулюватись. Статтею 273 ЦПК УРСР в редакції від 18.07.1963 року, діючого на той момент, не було передбачено можливості встановлення факту проживання однією сім'єю.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу для визнання заповіту недійсним, посилається на затруднення мови після оперативного лікування заповідача в кінці жовтня 2004 року.

В той же час з висновку комплексної судово-медичної експертизи №082 вбачається, що будь-які дані, котрі б могли дати можливість скласти аргументоване судження стосовно рівня інтелектуального судження розвитку ОСОБА_8 в цілому та стосовно його обізнаності юридичних норм та термінів - відсутні. Тому підстав вважати, що виразність мови ОСОБА_8 на момент укладання заповіту на користь ОСОБА_3 не дозволяла вільно сприймати її смисл сторонніми особами не вбачається.

Враховуючи наведене, а також те, що на момент смерті ОСОБА_8 спірна квартира йому не належала, твердження позивачки про те, що заповіт, укладений на користь її сестри, молодшої доньки ОСОБА_8 - ОСОБА_3, перешкоджає їй вступити в свої спадкові права відносно цієї квартири, є безпідставними.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належні та допустимі докази про наявність підстав для визнання вчиненого від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 заповіту недійсним.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :