Ухвала суду № 36934744, 24.01.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/4746/13-к

Провадження № 11кп/782/1673/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова колегія з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Барабашева В.Я.

суддів: Бєлаха А.В., Павленко Т.І.

при секретарі Глусенко А.С.

за участю прокурора Скворцової А.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула у судовому засіданні 24 січня 2014 р. в м. Луганську апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні №12013030240000241 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, учня нафтохімічного технікуму, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

яким його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122 КК України, ч.2 ст. 296 КК України та призначено покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч.2 ст. 296 КК України в виді позбавлення волі строком 2 роки.

На підстави ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 наступні обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 в інтересах держави на користь Луганської обласної лікарні витрати у сумі 462,47 гр.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 в інтересах держави на користь Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради Комунальний заклад охорони здоров'я «Харьківська міська клінічна лікарня №14 ім. проф. Гіршмана» витрати у сумі 202,08 гр.

Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розміри 10000 гр.

У випадку відсутності достатніх грошових коштів або майна у неповнолітнього ОСОБА_4 підлягає стягнення з його законного представника ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 2500 гр.

Цивільний позов ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальних збитків залишений без розгляду.

Питання про речові докази вирішено згідно ст. 100 КПК України.

Цим вироком визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122 КК України, ч.2 ст. 296 КК України також ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вирок суду відносно яких не оскаржується.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 23 січня 2013 р. близько 23 год., діючи у групі зі ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, знаходячись біля крамниці «Ліра», розташованої напроти буд. № 24 на кв. Ленінського Комсомолу м. Лисичанська, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, скоїли хуліганство відносно ОСОБА_7 та побили останнього.

Злочинні дії ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 тривало і наполегливо не припинялись протягом 15 хв., в результаті чого потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, інфікованої забитої рани в області перенісся, саден обличчя і чола, тупої травми лівого ока, інфікованої рубаної рани шкіри, звуження лівої очної щілини, набряку повік, обширного рогівко-лимбального поранення лівого ока з розмноженням оболонок, гемофтальму лівого ока, інфікованого проникаючого рогівко-лимбального поранення з випадінням оболонок, гіфеми, травматичної катаракти лівого ока, забито-рубано-інфікованої рани внутрішнього кута верхньої повіки, що належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання кримінальному правопорушенню. ОСОБА_1 не мав наміру причиняти потерпілому ОСОБА_7 тілесні пошкодження, що підтверджується показання інших учасників кримінального провадження, крім того, ОСОБА_1 надавав допомогу потерпілому, за ст. 122 ч.1 КК України не встановлено кваліфікуючих ознак про здійснення дій, передбачених групою осіб або за попередньою змовою групою осіб, на думку адвоката дії обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 296 ч.1 КК України. Висновок суду про причинення ОСОБА_1 тілесних пошкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_7 потягло за собою неправильне вирішення цивільного позову, просив вирок суду змінити, виключити з обвинувачення ОСОБА_1 ч.1 ст. 122 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, виключити з вироку стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_7 та стягнення з ОСОБА_1 разом з іншими обвинуваченими на користь потерпілого ОСОБА_7 10000 гр. моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В суді 1-ї інстанції обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково і пояснив, що 23 січня 2013 р. вони гуляли зі ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 В цей день він вживав спиртні напої. Потім зустріли ОСОБА_13 з товаришем і пішли до магазину «Ліра». Він обійняв ОСОБА_14, а його підняв ОСОБА_9 і вони разом з останнім впали і стали боротися. Потім ОСОБА_9 вирвався і втік, а його (ОСОБА_1) хтось вдарив по спіни. Він побачив ОСОБА_7, якого раніше не знав і вдарив його ногою по тулубу, хоча погроз від потерпілого не було. Чому він вдарив його, не знає. Після бійки вони з ОСОБА_14 посадили потерпілого на лавочку.

Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_1, його вина підтверджується:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, який також свою вину визнав частково та пояснив, що 23 січня 2013 р. приблизно в 23 год. він знаходився біля магазину «Ліра» на кв. Ленінського комсомолу разом з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, де вони розпивали пиво. Крім них в цьому місті знаходилися ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_14, підняв його, потім підійшов ОСОБА_9, обхопив ОСОБА_1 і вони вдвох впали и почали бійку. ОСОБА_7 також втрутився, ОСОБА_5 взяв останнього за руку і відштовхнув. Потерпілий впав на нього (ОСОБА_6) від чого у нього вилилося пиво. ОСОБА_5 першим вдарив потерпілого, а потім почав і він бити ОСОБА_7 і наніс йому кілька ударів ногою по тілу. ОСОБА_7 били всі, ОСОБА_1 з ОСОБА_4 також. Він відшкодував потерпілому шкоду в сумі 5000 гр.;

-показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, який також свою вину визнав частково і пояснив, що 23 січня 2013 р. приблизно в 23 год. вони з ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 пили пиво біля магазину «Ліра». Потім зустріли групу хлопців, він знав тільки ОСОБА_14. ОСОБА_1 обняв останнього, позаду на ОСОБА_1 напав ОСОБА_9 і вони начали бійку. Потім до них підійшов ОСОБА_7 і схопив його за руку, а він вдарив ОСОБА_7 кулаком по голові і наніс ще чотири-п'ять ударів ногою по різним частинам тіла. Потім удари потерпілому наніс ОСОБА_6 і ОСОБА_1, а також наносив удари ногою чотири або п'ять раз ОСОБА_4 Він добровільно відшкодував потерпілому шкоду в сумі 3500 гр.;

- аналогічними показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 який також свою вину визнав частково;

- показаннями потерпілого ОСОБА_7, що 23 січня 2013 р. він повертався з роботи в 22 год. з ОСОБА_9 Біля магазину «Ліра» до ОСОБА_9 підійшов товариш і вони кудись відійшли. Потім він побачив, що на ОСОБА_9 сидить як тепер відомо ОСОБА_1 Він підійшов до ОСОБА_9, щоби з'ясувати, що трапилося, нікого не торкав, був тверезий, не висловлювався нецензурною лайкою, але його вдарили в голову, а потім стали продовжувати бити. Його били ногами чотири людини. Всі обвинувачені приймали участь в бійці. ОСОБА_1 ніхто не бив. Він втрачав свідомість, удари були по голові і обличчю. Він не припиняв їх дій. Після бійки його обличчя було збито, одне око не бачило. З ранку він звернувся до лікарні. Він тривалий час знаходився на лікуванні, шкоду йому частково відшкодували тільки ОСОБА_5 і ОСОБА_6;

- показаннями свідка ОСОБА_9, що 23 січня 2013 р. в вечерній час вони з ОСОБА_7 спілкувалися біля магазину «Ліра». Потім підійшов ОСОБА_1 з товаришами і між ним і ОСОБА_1 виникла бійка, він вирвався і утік. Коли утікав, бачив, що ОСОБА_7 били. Коли його (ОСОБА_9) били, потерпілий підходив і говорив, щоб його (ОСОБА_9) перестали бити. Скільки людей били ОСОБА_7 він не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_11, що 23 січня 2013 р. вона в нічний час працювала в магазині «Ліра». Бачила потерпілого ОСОБА_7 з товаришем, останні купували пиво. Потім чула сильні удари о стіну і вхідні двері магазину. На вулицю вона не виходила.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується висновком судово-медичної експертизи (а.с. 75-77), що потерпілому ОСОБА_7 були причинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, інфікованої забитої рани в області перенісся, саден обличчя і чола, тупої травми лівого ока, інфікованої рубаної рани шкіри, звуження лівої очної щілини, набряку повік, обширного рогівко-лимбального поранення лівого ока з розмноженням оболонок, гемофтальму лівого ока, інфікованого проникаючого рогівко-лимбального поранення з випадінням оболонок, гіфеми, травматичної катаракти лівого ока, забито-рубано-інфікованої рани внутрішнього кута верхньої повіки. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами можливо в строк і при обставинах вказаних потерпілим, 23 січня 2013 р. Не виключається можливість утворення даних ушкоджень від ударів руками, взутими ногами.

С урахуванням досліджених в судовому засідані доказів, судова колегія вважає, что суд правильно установив фактичні обставини кримінального провадження, дав належну правову оцінку доказам та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.122 ч.1, ст. 296 ч.2 КК України.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_1 не мав наміру наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 спростовуються висновками судово-медичної експертизи, свідченнями потерпілого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_1 та інших обвинувачених по кримінальному провадженню, які підтвердили, що всі четверо обвинувачених били потерпілого ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 про те, щоб виключити з вироку вказівки суду про стягнення с ОСОБА_1 грошових коштів, які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_7 та стягнення моральної шкоди є необґрунтованими тому, що у судовому засіданні було достовірно встановлено, що в результаті навмисних дій ОСОБА_1 та інших обвинувачених по кримінальному провадженню потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження і він знаходився на лікуванні та затратив матеріальні кошти, крім того потерпілому ОСОБА_7 була заподіяна моральна шкода, яка була стягнута вироком суду с ОСОБА_1 та інших обвинувачених по кримінальному провадженню.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 296 КК України є необґрунтованими тому, що у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 скоїв хуліганські дії групою осіб - разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 296 КК України.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, що за ст. 122 ч.1 КК України не встановлено кваліфікуючих ознак про здійснення дій, передбачених групою осіб або за попередньою змовою групою осіб, є необґрунтованими тому, що ч.1 ст. 122 КК України не передбачає вчинення цього кримінального правопорушення групою осіб або за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, навчається в Лисичанському нафтохімічному технікуму, характеризується задовільно. Обставинами, що пом"якшують покарання суд обґрунтовано визнав скоєння злочинів у неповнолітньому віці, часткове визнання вини та розкаяння у скоєному. Обставину, що обтяжує покарання суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законний та обгрунтований вирок, не виявлено. В ході судового розгляду судом в достатній мірі досліджені обставини, з"ясування яких має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, яке достатнє для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин, як на думку колегії суддів, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні №12013030240000241 за обвинуваченням ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: