Постанова № 36933617, 23.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 914/284/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 8996/9/10-0010 від 19.12.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року

у справі № 914/284/13-г

а позовом: ТзОВ "Влада Ойл", м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м. Львів

про визнання права власності на майно,

за участю представників:

від позивача: Шах Т.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року змінено склад колегії, замість судді Кравчук Н.М., в склад колегії введено суддю Якімець Г.Г..

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року у справі № 914/284/13-г (головуючий суддя - Іванчук С.В., судді - Рим Т.Я., Фартушок Т.Б.) задоволено позовні вимоги ТзОВ "Влада Ойл": визнано за ТзОВ «Влада Ойл» право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 у кількості 4 172,61 л., вартістю 45 272,82 грн..

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що висновок відповідача, згідно якого власника майна не встановлено є помилковим, передчасним, та спростовується матеріалами справи, оскільки висновок податкового органу про безхазяйність бензину А-95 ґрунтується не на первинних документах, які подані позивачем та містяться в матеріалах справи, а на припущенні про неякісний бензин, що є невірним, так як можлива невідповідність бензину А-95, належного позивачу, вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за деякими показниками, не може підтверджувати відсутність у позивача права власності на вказаний товар, за умови наявності первинних документів на даний товар.

Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що бензин автомобільний марки А-95 отриманий по видатковій накладній № 121212000000039 від 12.12.2012р. було передано на збереження ВАТ «Дніпронафтопродукт» та отримано поклажодавцем - ТзОВ «Влада Ойл», і 13.12.2012р. із м. Дрогобич (ВАТ НПК -Галичина") було транспортовано в кількості 10 150 літрів (маса 7,866 т) на АЗС № 04 за адресою м. Львів, вул. Персенківка 2, що й підтверджується товарно-транспортною накладною № 00000012107 від 13.12.2012р. на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом і надання транспортно-експедиційних послуг №94 від 01.07.2011р. ТзОВ "Сварог Ойл".

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що в процесі проведення перевірки у відповідності із вимогами ст. 84 ПК України, головою ДПС у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2012 року № 27343/10/22-3010/625 про проведення експертизи бензину А-95, що реалізується через АЗС за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2 та відібрано зразки продукції для лабораторного дослідження, про що складено акт від 21.12.2012 року № 0178.

Лабораторне дослідження паливно-мастильних матеріалів проводилось Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, яка відповідно до висновку встановила, що надані на дослідження проби бензину А-95, в тому числі і ті, які були відібрані на АЗС № 4, не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол». Відповідно, відповідач прийшов до висновку, що на території АЗС № 4 на момент проведення перевірки знаходилися товарно-матеріальні цінності, які не належать ТзОВ «Влада Ойл», оскільки згідно документів представлених до перевірки, оператором АЗС був прийнятий та оприбуткований бензин марки А-95, інших документів про походження товарно-матеріальних цінностей та про їх власника ні під час проведення перевірки, ні в процесі судового розгляду справи позивачем надано не було.

Таким чином, апелянт вважає, що враховуючи висновок Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, долучені позивачем до матеріалів справи, документи про походження товарно-матеріальних цінностей не слід вважати належними доказами, які підтверджують право власності позивача на спірне майно, оскільки такі в дійсності можуть підтверджувати лише факт придбання позивачем бензину марки А-95, а не право власності на рідину із запахом бензину, яка на момент проведення перевірки знаходилася в резервуарі № 3, що розташований на АЗС № 4.

Крім цього, апелянт вважає, що приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зазначено про неправомірне позбавлення позивача права власності на майно шляхом визнання його безхазяйним, оскільки у зв'язку із отриманням матеріалів перевірки, в яких зафіксований факт виявлення майна, власник якого не встановлений у відповідності із вимогами п. 94.7 ст. 97 ПК України та Постанови КМ України «Про затвердження форми протоколу про тимчасове затримання майна» від 29.12.2010р. № 1239, працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова, складено протокол про тимчасове затримання майна від 29.12.2012р. № 1.

Керуючись положеннями п. 94.7 ст. 97 ПК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 07.11.2011 року № 1398, на підставі протоколу про тимчасове затримання майна від 29.12.2012 року № 1, керівником податкового органу 29.12.2012 року прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна № 1, яке того ж дня вручено ТзОВ «Влада Ойл».

Таким чином, виходячи з положень п. 94.10 ст. 94 ПК України, спірне майно згідно із перебуває під режимом адміністративного арешту та ще не має статусу безхазяйного.

Позивач у відзиві № 18 від 22.01.2014 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить рішення господарського суду залишити без змін. Зокрема, позивач зазначає, що згідно Рішень Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про відбір зразків продукції від 21.12.2012р. № 0004 прийнято рішення про відбір бензину А-95, кількість зразків - 1, місце проведення експертизи (випробовування) ДП УкрНДІНП «МАСМА» за адресою м. Київ, пр. Палладіна, 46 та від 21.12.2012р. №0003 прийнято рішення про відбір бензину А-95, кількість зразків - 1, місце проведення експертизи (випробовування) ПАТ «Концерн Галнафтогаз» за адресою, м. Львів, вул. Пластова. 1.

21.12.2012р. на АЗС №4 ТзОВ «Влада Ойл» представниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області в присутності інспекторів ДПС у Львівській області в межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства були відібрані зразки продукції, що зафіксовано в Акті перевірки характеристик продукції та Актах відбору зразків продукції №№0177, 0178 від 21.12.2012р.

29.12.2012 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області були надані ТзОВ «Влада Ойл» результати лабораторних випробувань бензину автомобільного А-95 від 26 грудня 2012 року (Паспорт якості № 03043102/12-0011/01 від 26.12.2012р., виданий ПАТ «Концерн «Галнафтогаз») та Акт перевірки характеристик продукції № 0009 від 21 грудня 2012 р., згідно яких, зразки нафтопродуктів, відібрані 21.12.2012р. р., відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001. З огляду на наведене, інспекцією прийнято рішення № 0001 від 29.12.2012 р. про скасування вжитих раніше відносно ТзОВ «Влада Ойл» обмежувальних заходів № 0003 від 21.12.2012 р.

Однак, 29.12.2012р. на АЗС №4 ТзОВ «Влада Ойл» прибули інспектори ДПС у Львівській області, які представили для огляду лабораторний висновок, в якому зазначено про результати експертизи зразків продукції, які були відібрані на АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл» 21.12.2012р. Проте, місцем проведення експертизи (випробувань) було не ДП УкрНДІНП «МАСМА», як зазначено в Рішенні Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про відбір зразків продукції від 21.12.2012р. №0004, а Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби, що є безумовним порушенням норм чинного законодавства України.

Крім цього, позивач вважає, що податковим органом необґрунтовано визнано спірне майно безхазяйним та складено протокол № 1 від 29.12.2012 року про тимчасове затримання частини майна, оскільки повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998р., проте відповідно до п. 5 ст. 1 вказаного Порядку його дія поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства.

Згідно з приписами п. 2 Порядку, облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у п. 1 цього Порядку (тобто, майна, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства), до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до п. 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його.

З правового аналізу наведених правових положень вбачається, що складання акта попередньої оцінки відносно безхазяйного майна відповідно до наведених норм можливе лише у разі визнання майна безхазяйним у порядку, встановленому законодавством. Проте, спірне майно на момент його вилучення за протоколом № 1 від 29.12.2012 року та складання податковим органом акта опису і попередньої оцінки майна від 29.12.2012р., не було визнано безхазяйним у встановленому законодавством порядку, а відтак й підстави для вилучення цього майна та складання такого акту його опису та попередньої оцінки у податкового органу були відсутні.

Також, позивач вважає, що ТзОВ «Влада Ойл» при проведення перевірки представило ДПІ у Франківському районі м. Львова всі належні та допустимі докази, які підтверджують те, що нафтопродукти, зокрема бензин автомобільний марки А-95 в кількості 4 172,62 л., придбаний в ТзОВ «Уністрой» згідно з видатковою накладною №121212000000039 від 12.12.2012 р., зберігалось для ТзОВ «Влада Ойл» на складі ПАТ «Дніпронафтопродукт» у м. Дрогобичі Львівської області (місткості ВАТ «НПК- Галичина») без його подальшого фізичного переміщення, аж до моменту його реалізації ТзОВ «Влада Ойл» через мережу АЗС.

Відповідач у справі участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у період з 21.12.2012р. по 29.12.2012р. Державною податковою службою у Львівській області була проведена перевірка на АЗС №4 щодо дотримання порядку здійснення позивачем розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з найманими особами.

За результатами даної перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3, ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено акт №13/01/2230/37123376 від 29.12.2012 р. (том І, а.с. 5).

Так, зокрема, в описовій частині даного акту перевірки зазначено, що на підставі п. 20.1.5 ст. 20 Податкового кодексу України проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, коштів на АЗС, в тому числі здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (палива). На підставі ст. 84 Податкового кодексу України Головою ДПС у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2012 р. №27343/10/22-3010/625 (том І, а.с. 43) про проведення експертизи бензину автомобільного марки А-95. Згідно протоколу випробувань Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (том І, а.с. 84), яким випробувано продукцію, бензин автомобільний А95, зразок якого не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови." за показником "концентрація фактичних смол". Також в акті вказано, що бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості 4172,61 л не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови." за показником "концентрація фактичних смол", не відповідає встановленим документам, документи щодо походження не представлено, власника не встановлено, вказаний товар не облікований у встановленому законодавством порядку.

29.12.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України складено протокол про тимчасове затримання майна № 1 від 29.12.2012 р. (том І, а.с. 18), в якому значиться, що посадовими особами затримано і вилучено майно позивача АЗС №4 у загальній кількості 4172,61л загальною вартістю 45272,82грн., при цьому нафтопродукти зазначені як «Рідина невстановленого походження із запахом бензину».

29.12.2012 року на підставі відомостей, зазначених у вищенаведеному протоколі, ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято рішення № 1 (том І, а.с. 20) про накладення тимчасового адміністративного арешту майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою м. Львів, вул. Персенківка, 2 АЗС №4 на загальну суму 45 272,82 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач, не погоджуючись із вказаним висновком відповідача у прийнятих ним актах, звернувся з позовом про визнання права власності на бензин автомобільний марки А-95 у загальній кількості 4 172,61л вартістю 45 272,82грн., оскільки вважає спірне майно своєю власністю, а не безхазяйним, в обґрунтування чого покликається на те, що даний факт підтверджується договором поставки нафтопродуктів від 29.11.2012 року № 08-11/2012-КП, товарно-транспортною накладною від 13.12.2012 року № 00000012107 та видатковою накладною від 12.12.2012 року № 121212000000039.

Вищий господарський суд України скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013 року у даній справі, в частині задоволених позовних вимог щодо визнання права власності на бензин автомобільний марки А-95 у загальній кількості 4 172,61л вартістю 45 272,82 грн., у своїй постанові від 18.06.2013 року (том І, а.с. 163) зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки товарно-транспортній накладній від 13.12.2012р. №00000012107, не з'ясовано особу вантажовідправника транспортованого бензину на АЗС №4, пункт навантаження, та чи є це місце навантаження обумовленим у договорі.

Згідно зі ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на вищенаведе, місцевим господарським судом при новому розгляді справи, встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2012 року між ТзОВ «Уністрой» (постачальник) та ТзОВ "Влада Ойл" (покупець) укладено договір №08-11/2012-КП (том І, а.с. 12) поставки нафтопродуктів, згідно умов якого та додаткової угоди №121212000000039 від 12.12.2012р. (том ІІ, а.с. 20), постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар згідно до умов договору.

Відповідно до умов договору викладених у п. п.4.2, 4.3, 4.5, 4.6 договору поставки нафтопродуктів від 29.11.2012р № 08-11/2012-КП, визначено умови поставки покупцю-позивачу товару партіями, в кількості та за ціною, визначеними додатковими угодами на умовах: EXW - склад ПАТ "Дніпронафтопродукт" (у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в ред. 2000р.). Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній або акті прийому-передачі товару. Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем, а право власності на товар таким, що перейшов від постачальника до покупця в момент підпису видаткової накладної або акту прийому - передачі товару.

За умовами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинними документами визначаються документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, згідно Додаткової угоди № 121212000000039 від 12.12.2012р. (том ІІ, а.с. 20) до Договору поставки нафтопродуктів № 08-11/2012-КП від 29.11.2012р. ТзОВ "Уністрой" (постачальник) зобов'язався поставити, а ТзОВ "Влада Ойл" (покупець) прийняти до 31.12.2012р. певну кількість товару на загальну суму 7 066 727,32 грн. в тому числі і бензин автомобільний марки А-95, що підтверджує видаткова накладна №121212000000039 від 12.12.2012р. (том І, а.с. 14). Видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками.

Поставлений ТзОВ "Уністрой" товар ТзОВ "Влада Ойл" передало на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі укладеного Договору зберігання № 0208/10-22 від 02.08.2010р. (том ІІ, а.с. 21), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач (ПАТ "Дніпронафтопродукт") зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем (позивачем), і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Факт передачі палива на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" підтверджує Акт приймання передачі нафтопродуктів на зберігання від 12.12.2012р. (том ІІ, а.с. 24). Повернення нафтопродуктів зі зберігання також підтверджуються Актом повернення нафтопродуктів зі зберігання від 17.12.2012р. (том ІІ, а.с. 25).

Згідно до змісту листа ТзОВ "Уністрой" вих. № 0912/У-1 від 09.12.2013р. (том І, а.с. 177), отриманого у відповідь на запит ТОВ "Влада Ойл" вих. № 860/1 від 04.12.2013р. (том І, а.с. 176), між ТзОВ "Уністрой" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" укладено Договір зберігання № 3131 від 04.09.2012р. (том І, а.с. 178), згідно якого зберігач (ПАТ "Дніпронафтопродукт") зберігає нафтопродукти та інші матеріальні цінності поклажодавця (ТзОВ "Уністрой"). Відповідно до умов згаданого Договору зберігання № 3131 від 04.09.2012р. та на підставі Акту від 31.12.2012р. (том І, а.с. 180) здачі-приймання паливно-мастильних матеріалів по договору зберігання №3131 від 04.09.2012р. ПАТ "Дніпронафтопродукт" зберігало для ТОВ "Уністрой" на базі у м. Дрогобичі Львівської області, нафтопродукти, в тому числі й ті, що були продані на користь ТОВ "Влада-Ойл" згідно з видатковою накладною №121212000000039 від 12.12.2012р. Позивач зазначає, що бензин автомобільний марки А-95 як і інше паливо, яке було придбане ТзОВ "Влада Ойл" у ТзОВ "Уністрой" на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 08-11/2012-КП від 29.11.2012р. та згідно з видатковою накладною №121212000000039 від 12.12.2012 р. було передане продавцем покупцю - ТзОВ "Влада Ойл" безпосередньо на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт" у м. Дрогобичі Львівської області (ємності ВАТ "НПК-Галичина").

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та зазначив позивач у письмових поясненнях, оскільки ПАТ «Дніпронафтопродукт» відсутні власні матеріально-технічні можливості по зберіганню нафтопродуктів, між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ВАТ «НПК-Галичина» укладено договір № 3/62 від 01.03.2006р. (том ІІ, а.с. 184), згідно з яким ВАТ «НПК-Галичина» надає ПАТ «Дніпронафтопродукт» в користування ємності для нафтопродуктів та інших товарно-матеріальних цінностей.

З метою перевезення паливно-мастильних матеріалів зі складу зберігання на АЗС позивача, між ТзОВ "Влада Ойл" та ТзОВ "Сварог Ойл" укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом і надання транспортно-експедиційних послуг № 94 від 01.07.2011р. (том ІІ, а.с. 26), згідно якого перевізник зобов'язується приймати, а замовник надавати для перевезення вантажі, а саме паливно-мастильні матеріали, в обсязі й порядку установленому умовами даного договору.

На виконання умов договору № 94 від 01.07.2011р., ТзОВ "Сварог Ойл" перевезено бензин автомобільний марки А-95 в кількості 10 150 літрів (маса 7,866 т) на АЗС №04 за адресою м. Львів, вул. Персенківка 2, що й підтверджується товарно-транспортною накладною № 00000012107 від 13.12.2012р. (том І, а.с. 15).

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлятися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. ТТН, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, то необхідно дотриматися загальної процедури її оформлення, яка регламентована пунктами 11.5-11.10 Правил. Відповідно до зазначених вимог ТТН виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Суб'єкти господарювання мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) первинних документів, у тому числі ТТН. Таке право передбачено пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Як вбачається із змісту товарно-транспортної накладної №00000012107 від 13.12.2012р. (том І, а.с. 15), остання містить наступні реквізити: автомобіль - АЕ4229 АО; автопідприємство ТзОВ „Сварог Ойл", замовник (платник) ТзОВ „Влада Ойл"; вантажовідправник ВАТ „НПК-Галичина", вантажоодержувач ТзОВ „Влада Ойл"; пункт навантаження - Дрогобич, Бориславська, 82, пункт розвантаження АЗС №04 м. Львів, вул.. Персенківка, 2 причіп 35623АА, назва товару-бензин А-95 - 10150л., маса 7866 тн, місце і № пломби камера 1-ЧГ4028 вид пакування місце і № пломби ящик 8387803, Сертифікат № А1.0350118775-12 паспорт якості №427 від 08.11.2012р., у графі відпуск дозволив міститься підпис, прізвище відповідальної особи та скріплено печаткою, у графі прийняв та одержав вантаж міститься підпис та прізвище ініціали відповідальної особи та проставлено штамп - ТзОВ «Влада Ойл» АЗС №4.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у період з моменту завезення на підставі товарно-транспортної накладної №00000012107 від 13.12.2012р. бензину автомобільного марки А-95 в кількості 10 150 літрів (маса 7,866 т) на АЗС №04 та до моменту проведення податковим органом перевірки (29.12.2012р.), позивачем було частково реалізовано бензину автомобільного марки А-95, що підтверджується змінними звітами АЗС, складеними за формою № 17-НГ та копіями Z-звітів РРО (том ІІ, а.с. 46-63), які є первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, на момент проведення відбору проб, 21.12.2012р. в резервуарі № 1 було наявно 4 172,61 л бензину автомобільного марки А-95, що підтверджено документально.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з актів Державної податкової служби, підставою для застосування адміністративного арешту майна зазначено пункт 94.7 статті 94 Податкового кодексу України, згідно із яким арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Тобто, із визначення поняття "безхазяйна річ" вбачається, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

Стаття 328 ЦК України, визначаючи підстави набуття права власності встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів захисту порушеного права, відповідно до ст. 16 ЦК України, є визнання права. Стаття 328 ЦК України, визначаючи підстави набуття права власності встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, колегія судді погоджується з висновком місцевого господарського суду, що подані позивачем докази, зокрема, договір поставки нафтопродуктів від 29.11.2012 року № 08-11/2012-КП, товарно-транспортна накладна від 13.12.2012 року № 00000012107 та видаткова накладна від 12.12.2012 року № 121212000000039, підтверджують, що на АЗС №04 ТзОВ "Влада Ойл", яка знаходиться за адресою, м. Львів, вул. Персенківка, 2, перевізником ТзОВ "Сварог Ойл" було завезено паливо поставлене ТзОВ "Уністрой", яке зберігалось на базах ВАТ "Дніпронафтопродукт", і яке є власністю ТзОВ "Влада Ойл".

Крім цього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що твердження відповідача щодо не встановлення власника майна є помилковим, оскільки такий висновок податкового органу про безхазяйність бензину автомобільного марки А-95 ґрунтується не на первинних документах, а на припущенні про неякісний бензин, що є невірним, так як можлива невідповідність бензину автомобільного марки А-95, належного позивачу, вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за деякими показниками, не може підтверджувати відсутність у позивача права власності на вказаний товар, за умови наявності первинних документів на даний товар.

Щодо покликання апелянта на те, що долучені позивачем до матеріалів справи, документи про походження товарно-матеріальних не слід вважати належними доказами, які підтверджують право власності позивача на спірне майно, оскільки такі в дійсності можуть підтверджувати лише факт придбання позивачем бензину марки А-95, а не право власності на рідину із запахом бензину, яка на момент проведення перевірки знаходилася в резервуарі № 3, що розташований на АЗС № 4, е безпідставним та необґрунтованим, оскільки саме первинними бухгалтерськими документами, які оформлені та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" можна підтвердити право власності на товарно-матеріальні цінності, що і було здійснено позивачем в процесі розгляду даної справи.

Не приймає до уваги судова колегія і висновок Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, яким встановлено, що бензин автомобільний марки А95, зразок якого відібрано на АЗС №4, що належить позивачу, не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови." за показником "концентрація фактичних смол", оскільки в матеріалах справи міститься протилежний висновок, а саме поспорт якості № 03043102/12-0011/01 від 26.12.2012 року (том І, а.с. 41), яким встановлено, що бензин автомобільний марки А95 відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови.".

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та такими, що спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.